Що відчувають митці в окупації: добірка робіт бердянських художників
Марія Ревіна 18 днів добиралася з окупованого Бердянська до підконтрольної Україні території. Прибувши до місця призначення, мисткиня малювала два дні, поки не закінчилися фарби.
“У моїй свідомості виникали образи свободи, які я хотіла зафіксувати на папері”, – поділилася вона потім своїми відчуттями з авторами аналітичного звіту про життя митців в окупованому російською армією Бердянську.
Інша художниця, Анастасія Панова, після виїзду через численні російські блокпости, шкодувала, що не змогла вивезти свої малюнки, що відображали її почуття під час окупації, оскільки це було небезпечно.
Людина під окупацією ніби падає в прірву
Сергій Ковачов, науковий співробітник Бердянського педуніверситету, за участі колег підготував аналітичний звіт про діяльність митців під час окупації, опитавши митців, що певний час залишалися в окупованих містах. З одного боку, їм хотілося творити, виражати свої почуття через мистецькі твори, з іншого, вони відчували страх, порожнечу і апатію.
Повну версію звіту можна подивитися тут.
Окупація – це вірус, який руйнує ваш розум
“Людина під окупацією ніби падає в прірву, – описує свої відчуття Катерина Шальнева. – Окупація – це вірус, який руйнує ваш розум, хвороба, яку можна вилікувати, лише переїхавши на контрольовану територію. Я дуже хочу донести до людства, що таке окупація. Це жити, як у неволі, без можливості втечі".
Мистецтво стало для багатьох засобом психологічної терапії, яка допомагала пережити страх і відчуття несвободи.
«Я люблю малювати — це як форма медитації. Я показую красу України через кольори, – каже Марія Ревіна. – Крім того, я малюю Україну, щоб потім ще хтось побачив ці картини, щоб ці люди могли краще зрозуміти, що відчував наш народ, коли була війна».
Нижче – роботи десяти бердянських митців, які були створені в окупації, а також роботи автора звіту – ілюстратора Сергія Ковачова.
