Нарешті Конгрес США вчинив правильно щодо України. Які підводні камені лишаються — The Economist

"На американців завжди можна розраховувати, що вони вчинять правильно... після того, як вичерпають усі інші можливості". Немає жодних доказів того, що Вінстон Черчилль коли-небудь вимовляв цю фразу, яку йому часто приписують. Але якби він спостерігав за Конгресом 20 квітня, то цілком міг би це зробити.

Після місяців запеклих суперечок Палата представників ухвалила законопроєкт про виділення 61 мільярда доларів на допомогу Україні у захисті від агресії Росії. Вона також ухвалила три інші законопроєкти: один — про допомогу Ізраїлю, другий — про стримування Китаю від нападу на Тайвань, третій — про комплекс заходів, що включає примусовий продаж TikTok некитайському власникові. Очікується, що всі чотири законопроєкти затвердить Сенат протягом декількох днів, і президент Джо Байден підпише їх.

Те, що Україна так довго чекала на допомогу — ганебна ситуація. Її захисникам, які так важко боролися, весь рік відчайдушно бракувало боєприпасів і перехоплювачів ППО. Російські окупанти завойовують територію, обстрілюючи українські позиції щонайменше п'ятьма снарядами на кожен снаряд, який українці можуть випустити у відповідь. Російські ракети та безпілотники нещадно бомбардують українські міста, часто завдаючи "подвійних ударів", які спочатку влучають у цивільних, а потім у парамедиків, які приїжджають на допомогу постраждалим. Європейські держави організували тимчасові поставки матеріально-технічних засобів, але без американської допомоги Україні буде важко протриматися невизначений час.

Шанси на катастрофічний російський прорив цього року значно зменшилися

Як тільки законопроєкт стане законом, він має швидко змінити ситуацію на полі бою. Пентагон має заздалегідь підготовлені партії зброї та готовий їх доставити. Перші снаряди можуть почати надходити вже за кілька тижнів, якщо не раніше. Впевнені в їх надходженні, українські війська на місцях більше не повинні так ревно економити боєприпаси, як раніше. Шанси на катастрофічний російський прорив цього року значно зменшилися.

Однак залишається багато проблем, як практичних, так і політичних. Практичні будуть відчутні насамперед. Деякі з великих систем, які потрібні Україні, як-от протиракетні та зенітні батареї, потребують більше часу на виробництво і доставку. Ще деякий час надто багато ракет пролітатимуть над Україною, і надто багато російських військових літаків будуть вільно літати в українському небі, готові підтримати наземні сили, які, як очікується, зроблять великий наступ наступного місяця.

Крім того, американське озброєння не може розв'язати іншу військову проблему України — нестачу живої сили. Боротьба з гігантським сусідом завдала величезної шкоди українським захисникам. Нещодавнє зниження призовного віку з 27 до 25 років допоможе, але підтримання бойового духу вимагатиме неабиякої майстерності від українського політичного і військового керівництва.

Політична картина в США також непроста. Попередні спроби санкціонувати нову допомогу Україні саботував Дональд Трамп, чий вплив на республіканських виборців на первинних виборах такий, що мало хто з республіканських законодавців наважується випробовувати його гнів.

Компромісний законопроєкт у лютому, який поєднував би фінансування України з коштами на додаткову безпеку на південному кордоні Америки, що було б відповіддю на скарги республіканців, провалився, коли Трамп відкинув його як "жахливий". Він міг зірвати й нинішній законопроєкт. Чому він цього не зробив?

Чимал прихильників Трампа частково або повністю проковтнули пропаганду Путіна

Є багато прихильників Трампа, які частково або повністю проковтнули пропаганду Путіна: що Україною керують нацисти, що Росія виступає за християнські цінності та проти ворожнечі. Ще більше людей дотримуються ізоляціоністських поглядів, що кожен долар, витрачений на підтримку далекої війни, краще витратити вдома, або вважають, що Україна відриває Америку від реальної загрози — Китаю.

Трамп симпатизує деяким з цих поглядів, але не настільки радикально, як його найпалкіші прихильники. Хоча його навряд чи можна назвати взірцем послідовності та узгодженості, він, схоже, не захотів втратити Україну, можливо, через побоювання, що геополітичний безлад, який виникне в результаті, ляже на його плечі, якщо він повернеться на посаду президента. Можливо, на нього вплинула нещодавня зустріч з польським президентом Анджеєм Дудою, таким же популістом, але який займає тверду позицію щодо Росії. Можливо, його також заспокоїв той факт, що частина допомоги Україні тепер технічно є позикою, як він і пропонував (хоча й на таких м'яких умовах, що її важко відрізнити від гранту).

І республіканці, і демократи мають чіткіше формулювати, чому допомога Україні відповідає американським інтересам

Було б корисно, якби більше республіканців — і більше демократів — змогли чіткіше сформулювати, чому допомога Україні відповідає американським інтересам. Якщо Путіна не зупинити в Україні, він піде далі. Якщо Америка відмовиться від України, коли це коштуватиме скромну частку бюджету Пентагону і не проллється жодної американської крові, вороги та друзі США дійдуть висновку, що дядько Сем — непостійний захисник. Китай з більшою ймовірністю вторгнеться на Тайвань. Такі союзники, як Південна Корея і Саудівська Аравія, швидше за все, прагнутимуть отримати ядерну зброю, що призведе до дестабілізуючих регіональних перегонів озброєнь. Найнадійніший спосіб для США зміцнити глобальний мир і зберегти власний авторитет — це підтримувати Україну.

З американською та європейською підтримкою Україна зможе втримати оборону. Оборонні бюджети Заходу зростають, його збройні заводи розширюються. Російська економіка настільки менша, що, навіть якщо війна для Путіна стане пріоритетом над усім іншим, вона не зможе витримати конкуренцію з вільним світом у довгостроковій перспективі. Однак Путін робить ставку на те, що рано чи пізно політичні розбіжності Заходу завадять його підтримці України. Цього лиха вдалося уникнути цими вихідними. Але в листопаді ніхто не може бути впевненим.

допомога Україні україна-сша протидія рф республіканці сша