Книги — ворог росіян. Як "пушкіністи" цілеспрямовано нищать книжкову сферу України
Вчора росіяни ударили ракетами по типографії “Фактор-друк” у Харкові. Вони вбили сімох і поранили близько двадцяти людей.
“Фактор-друк” — це типографія, яка входить до групи компаній "Фактор". Добре відоме видавництво Vivat і мережа книгарень Vivat також входять до цього холдингу.
Це один з найбільших типографських комплексів повного циклу у Європі. Там друкувались книжки практично всіх українських видавництв.
Це не перший удар росіян по типографіях, де друкують українські книжки. Так, 20 березня цього року була знищена друкарня «Гуров і К», де друкувалися книжки видавництв «Час майстрів», «Крокус», видавничого дому «Школа», пазли Dodo тощо.
Росіяни послідовно нищать типографії, де друкують українські книжки
Раніше від російських обстрілів у Харкові постраждав «Будинок друку». Протягом 2022 року були пошкоджені приміщення видавництв «Ранок», «Booksha», «Теза», «Жорж», «АСАА», «Фоліо», «Блим-Блим», «Віхола», «Мольфар», «Пегас», «Час майстрів», «Парасоля», 4mamas, видавництва Жупанського, групи «Основа» та ін.
Як розповідали нашим бійцям жителі визволених територій, одне з перших, що робили росіяни — знищували українські книжки, підручники в школах.
Жителька харківської області розповідає:
— Коли вони зайшли до нас в будинок, то російський офіцер, вдаючи з себе інтелігента, дуже ввічливо запитав, чи є в мене "нацистська література", та почав ретельно дивитись у підручники сина та доньки. Що він там міг прочитати, я не знаю, але його впевненість у тому, що саме в школах у нас викладають нацизм, мене просто шокувала. А потім усі підручники та книжки українською мовою вони просто облили бензином і спалили на подвір’ї. Це виглядало немов у кадрах хроніки з гітлерівської Німеччини.
Учинки росіян нагадують спалення книг гітлерівцями
Дійсно, вчинки росіян нагадують добре відомі спалення книг гітлерівцями. Вони зайнялися цим, щойно прийшовши до влади. Так, ще 6 квітня 1933 року відділ преси та пропаганди Студентської асоціації нацистської Німеччини повідомив про проведення по всій країні «Акції проти антинімецького духу», апофеозом якої стало «очищення» (Säuberung) вогнем.
«Де спалили книги, згодом спалюватимуть і людей» — ці пророчі слова Генріха Гейне здійснилися 10 травня 1933 року в Берліні на вулиці Унтер-ден-Лінден. Тоді під керівництвом доктора Йозефа Геббельса, головного інтелектуала серед лідерів Третього Рейху, нацисти спалили 25 тисяч томів. Серед книг, які студенти кидали у вогонь, були твори таких «ворогів німецького духу», як Карл Маркс, Альберт Ейнштейн, Томас Манн і, зрозуміло, Генріх Гейне.
Згідно з підрахунками істориків, забороні в Третьому рейху загалом підлягали книжки приблизно 300 авторів — як німців, так і іноземців. Серед них були Еріх Марія Ремарк, Карл Маркс, Зігмунд Фрейд, Анрі Барбюс, Джек Лондон, Максим Горький, Володимир Ленін, Йосип Сталін, Валентин Катаєв та інші.
Знищення книжок — досить давня практика
Але гітлерівці були не першими, хто знищував книги.
Це досить давня практика. Перші такі події сталися ще в Римській імперії та Стародавньому Китаї. Таким чином влада боролася з поширенням ідей своїх політичних опонентів.
Повноцінним засобом боротьби з вільнодумством вогнище стало вже в католицькій Європі.
Так, у Флоренції XV століття спалення книг організовував Савонарола, а в Гранаді — кардинал-інквізитор Хіменес де Сіснерос, який знищив усі арабські манускрипти. Вогонь був засобом ідеологічної війни та в ході європейської Реформації.
Відомо, що єпископ Юкатана інквізитор Дієго де Ланда в 1562 в ході спеціально організованого аутодафе спалив всі відомі на той момент літературні пам'ятки цивілізації мая, що містили, на думку сучасних вчених, безцінні дані в галузі історії, медицини, архітектури, філософії та астрономії.
У 1817 році німецькі студенти-націоналісти, прихильники об'єднання Німеччини, влаштували символічне спалення книг, які вони вважали ідеологічно шкідливими, під час Вартбурзького святкування на честь трьохсотліття з початку Реформації.
Як розповідає володар харківського видавництва “Фоліо” Олександр Красовицький, “росіяни не сьогодні почали знищувати українську книжкову галузь. Вони це робили тридцять років тому умовно ринковими методами, починаючи з роздавання премʼєром Черномирдіним та міністром Полтораніним фантастичних пільг та преференцій власним видавцям”.
Пряма експансія російських книжок на український ринок тривала довго. Перша спроба повністю заборонити ввезення книжок з держави-агресора, яку зробили Олександр Красовицький разом з депутатом Остапом Семераком на початку 2015 року вперлась в нерішучість прем'єра Яценюка. Крім того, більшість видавців повірили в російську "лякалку", що без їхніх книжок книгарні не виживуть.
Друкарні — це Харків
Красовицький нагадує: “Першу велику харківську друкарню знищили влітку 2022 року, другу — на початку 2024. Сьогодні — вже третю. Випадковість? У минулому році видано трохи менш як 25 млн книжок, з них близько 15 — освітня література разом з підручниками. Цьогоріч за майже 5 місяців — 5,4 млн. Порахуйте, скільки буде за рік навіть якщо вдасться втримати сьогоднішній рівень.
Друкарні — це Харків. Сьогодні вже немає можливості їх релокувати. Навіть не через гроші — через кадри. Навіть невеличку, але важливу нетвердо дану обіцянку надати генератори влада не виконала. Ухвалено концепцію військової освіти для школярів. Це добре. Але це ціла система друку книжок, окрім підручників. Хто може це зробити? Видавці? Вони в одному човні з друкарнями. Автори? Їх у десять разів менше, ніж має бути для країни такого розміру. У справжнього фронту, на якому б'ються герої ЗСУ, немає справжнього інформаційного тилу”.
Знищення книжок — це акт геноциду
Знищення книжок — це не є проста ненависть росіян до всього автентично українського, а метод зросійщення усього навколо: згадаймо Розстріляне відродження 30-х років минулого століття, неможливість придбати будь-яку літературу українською, навмисний дефіцит класичної світової літератури у перекладі в радянських книгарнях розквіту совєтів тощо.
Це і є акт геноциду.
І тому таким болючим для всіх українців став акт прицільного удару, саме тоді, коли на складах типографії “Фактор-друк” вже були тисячі примірників для Книжкового арсеналу.
А наші люди відгукнулись миттєво - вони масово купують книжки видавництва “Віват” по всій країні.
Книги мають жити.
Люди їх повинні читати.
Щоб росіяни не спалили потім людей.
