Вибуховий недолік. Чому Європа так повільно й помалу постачає Україні снаряди, — The Economist
Європі не вистачає тротилу та інших видів вибухових речовин для снарядів і ракет, пише The Economist. Texty.org.ua публікують ключові фрагменти матеріалу.
Європа відчайдушно намагається збільшити своє мізерне виробництво артилерійських снарядів і ракет. У січні ЄС визнав, що не виконав свою обіцянку надати Україні один мільйон снарядів до березня 2024 року. 15 березня він виділив 500 млн євро (542 млн доларів) на нарощування виробництва. Але найбільшою перешкодою є те, про що донедавна ніхто не замислювався: нестача вибухівки.
Схема, про яку йдеться, називається "Акт на підтримку виробництва боєприпасів" (ASAP), і три чверті фінансування, або близько 372 млн євро, буде виділено виробникам того, на що буде бум. Європі потрібні бушелі горючої сировини, щоб досягти своєї мети — виробляти 2 мільйони снарядів на рік до кінця 2025 року.
Проблема полягає в тому, що виробники вибухових речовин не впевнені, що можуть збільшити виробництво відповідно до потреб України на полі бою.
Закінчення холодної війни призвело до різкого падіння попиту на зброю і змусило багатьох європейських виробників вибухових речовин скоротити виробництво або просто закрити цехи. Британія, наприклад, закрила свій останній завод з виробництва вибухових речовин у 2008 році.
Останній великий європейський виробник тротилу міститься на півночі Польщі. В інших країнах багато державних підприємств були або приватизовані, або законсервовані. Десятиліттями їхнє виробництво було розраховане на ефективність мирного часу, а не на випуск продукції в промислових масштабах, зазначає професор Університету Бундесверу в Мюнхені Йоганн Хьохерль. Як наслідок, у ланцюгу постачання залишилося дуже мало вільного місця, щоб задовольнити зростаючий попит.
Лише кілька компаній досі виробляють високоенергетичні матеріали за стандартами НАТО. Одна з них — Chemring Nobel, яка займає величезний завод у Сетре, Норвегія. Інша — французька Eurenco, яка має таке ж величезне підприємство в Карлскога, Швеція. Після повномасштабного вторгнення Росії портфель замовлень обох компаній розрісся. У Eurenco він заповнений до 2030 року, а завод Chemring в Сетре працює на повну потужність.
Тім Лоуренсон з Міжнародного інституту стратегічних досліджень стверджує, що відновлення роботи законсервованих заводів займе певний час, враховуючи потребу переобладнання та реконструкції потужностей.
Щодо будівництва заводу з нуля, то один з інсайдерів галузі зазначає, що воно може зайняти від трьох до семи років. Ось приклад: постачальник боєприпасів Rheinmetall будує комплекс з виробництва вибухових речовин в Угорщині, але виробництво розпочнеться лише у 2027 році. За словами Крістіана Меллінга з Німецької ради з міжнародних відносин, розширення потужностей також може бути ускладнене безліччю правил безпеки та охорони довкілля.
Виробники вибухових речовин також стикаються з власними проблемами. Однією з них є загальногалузева нестача кваліфікованих робітників: досвідчені інженери виходять на пенсію, і мало хто з молодих людей хоче працювати з вибуховими речовинами після закінчення навчання.
Постачання критично важливої сировини, наприклад, хімічних прекурсорів, також перебуває під загрозою. Особливо складно знайти азотну кислоту, важливий інгредієнт тротилу, гексогену і бризантних вибухових речовин, а також нітроцелюлозу — основу більшості військових палив. Зараз виробництво азотної кислоти спрямоване здебільшого на добрива. Але оскільки виробники добрив страждають від підвищення цін на енергоносії, виробники вибухових речовин змушені боротися з обмеженням поставок. Є також вразливі місця в ланцюжку поставок: бавовняні волокна, які є ще одним ключовим інгредієнтом нітроцелюлози, здебільшого імпортуються з Китаю.
На тлі цих труднощів деякі постачальники боєприпасів шукають вибухівку за кордоном. За повідомленнями, індійські і японські виробники вибухівки частково заповнюють цю прогалину. Але деякі експерти занепокоєні тим, що вибухівка з-за кордону менш якісна і тому може пошкодити обладнання.
Утім, певний прогрес таки є: за прогнозами, до кінця 2024 року щорічне виробництво снарядів в ЄС досягне щонайменше 1,4 мільйона одиниць, порівняно з приблизно 500 тисячами рік тому.
