«Нам завжди говорили, що добро перемагає зло» — Громадське радіо опублікувало листи від школярів дітям в окупації
До Міжнародного Дня захисту дітей 1 червня Громадське радіо і благодійний фонд Mama Jane підготували спільний проєкт «100 слів». У межах цього проєкту школярі Київщини написали листи підтримки своїм одноліткам, які живуть під російською окупацією або були силоміць вивезені росіянами з України.
За даними Національного інформаційного бюро, точну кількість українських дітей, які перебувають в окупації або були вивезені у Росію, нині складно порахувати — за приблизними підрахунками вона коливається від 19 тисяч до кількох сотень тисяч.
Дехто з авторів листів проєкту «100 слів» самі прожили кілька місяців під російською окупацією на Київщині, втратили рідних. У когось зі школярів батьки на фронті, відстоюють незалежність України та захищають життя українських громадян.
Листи школярів Київщини звучатимуть в етері Громадського радіо як нагадування, що російська армія й окупаційна «влада» чинять злочини проти людяності.
Ксенія, 7 клас, TGI Академія, Ірпінь.
«Привіт, друже! Нещодавно, на День вишиванки, ми готували флешмоб — танцювальні рухи. Це не моя сильна сторона, але під пісню «Маніфест» Артема Пивоварова все вдалося з першого разу. У тексті були слова: «Це сміливості наші якості, особливості нашої нації…»
Знаєш, ці слова десь глибоко в серці. Адже сміливість — це про тебе. Нам по тринадцять років, і за наше життя ми безліч разів стикалися із найстрашнішими моментами. Я хочу, щоб ти також разом зі мною послухав пісню «Маніфест», а не слухав звук ракет над Донецьком, звук КАБів в одному з районів Харкова, звук тривоги у Сумській області, звук «Градів» під Запоріжжям.
Нам по тринадцять років, і нам завжди говорили, що добро перемагає зло. Я вірю в це. І ти також вір! Скоро буде перемога. Ми зустрінемося у мирних містах, вдягнемо найкращі вишиванки, пригадаємо тих, хто допоміг нам зустрітися — наших військових.
Твоя Ксю».
Марк, 6 клас, TGI Академія, Ірпінь
«Дорогий друже! Пише тобі студент шостого класу. Мене звати Марк, я навчаюся у школі в Ірпені, який теж був колись окупований майже місяць. Я знаю, що це важко, але ти не сам. Ми всі думаємо про тебе та віримо, що скоро зустрінемося знову. Тримайся міцно, не втрачай надію і віру у своїх батьків та друзів. Пам’ятай, що ти міцніший, ніж здається.
Треба трошки почекати, і ти знову побачиш маму, тата і своїх друзів. Твої батьки роблять все можливе, щоб тебе знайти та повернути додому.
Усі друзі постійно згадують твої жарти й чудові історії, що з нами траплялися. Пам’ятаєш, як на нас напала ворона? Як ми крали черешні й втікали від тьоті Оксани? Вона пообіцяла, що ніколи більше не буде нас сварити, тільки б ти повернувся. Ми тут, щоб підтримати тебе.
З любов’ю і найкращими побажаннями, Твій Марк».
Марія, 4 клас, школа «Ідея», Київ
«Привіт! Мене звати Марія. Я знаю, що тобі страшно. Але я вірю, що ця війна скоро закінчиться. І ми разом будемо радіти тому, що ти повернешся до вільної України. Хай Бог тебе зараз благословить, щоб ти не боявся цієї війни.
Бог обіцяв завжди бути поруч з тобою. Він захистить тебе, втішить і заспокоїть. Тому знай — ти не один. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемося. Я дуже чекаю на цю зустріч. Сподіваюся, що це буде скоро. Що Україна переможе!
І ми разом будемо святкувати нашу перемогу. До зустрічі у вільній Україні!».
Більше листів школярів дітям в окупації у рамках проєкту «100 слів» читайте на сайті Громадського радіо.
Мета проєкту «100 слів» — посилити міжнародну підтримку і пожертви для допомоги українським дітям, що страждають від війни, і повернути додому всіх викрадених і депортованих з України дітей.
