Плани Китаю щодо Московської області можуть спричинити протести під Кремлем

Економічні проблеми Росії та зростаюча потреба Москви в грошах і промисловому виробництві для підтримки її військових дій в Україні змушують Кремль піти на крок, якого він довго уникав. Він погодився дозволити Китаю розробляти шахти та переробні потужності не в якійсь віддаленій частині Російської Федерації, а в Московській області – регіоні, який безпосередньо прилягає до російської столиці.

Китайці давно хотіли здійснити такі плани, але московські чиновники чинили опір через проблеми з довкіллям, проблематичність китайської участі та ризик того, що китайська експлуатація шахт і переробної промисловості спровокує екологічні протести поблизу Кремля. Такі протести можуть потім перерости в більш небезпечні політичні демонстрації, як це було в інших місцях країни.

Тепер, через потребу російського президента Володимира Путіна в китайській допомозі, Кремль відкриває шлях для участі Китаю в екологічно небезпечній промисловості Московської області. Такий розвиток подій, ймовірно, розпалить проблеми всередині країни і врешті-решт може загрожувати як лідеру Кремля, так і його альянсу з Китаєм.

Росія має давню історію видобутку в Московській області. Однак розвиток добувної промисловості там був відносно повільним через тиск населення та через те, що розробка подібних родовищ корисних копалин в інших місцях була дешевшою. У роки після Другої світової війни виник інтерес до розробки шахт поблизу Москви через розрив радянської транспортної мережі, спричинений війною. В результаті Москва приділила підвищену увагу шахтам Московської області, а в 1953 році підписала з Пекіном угоду про те, щоб китайські фахівці і робітники розробляли їх. Угода, яка мала набути чинності в 1954 році, так і не була виконана. Таким чином, шахти Московської області так і не стали «клондайком», як сподівалися деякі російські коментатори.

Ті, хто виступає за таку участь Китаю в шахтах і хімічній промисловості Московської області, періодично заявляли про те, що Пекін може допомогти. Проте до останнього десятиліття цей варіант фактично блокувався тими, хто був стурбований погіршенням довкілля та можливістю протестів. З початку розширеної війни Путіна проти України та його «повороту на схід» ті чиновники, які виступали проти такого відкриття шляху для китайців, були відсунуті вбік.

На початку 2023 року з благословення Кремля Московська область підписала угоди з китайськими фірмами про розвиток шахт і переробних потужностей у регіоні. За кілька місяців після цього Китай почав знову відкривати шахти ті в області, які російські чиновники закрили на початку 1990-х років. За прогнозами, до початку 2024 року нові китайські шахти та заводи забезпечать 10 000 нових робочих місць, про що губернатор області відзвітував під час візиту до Пекіна в травні.

Читайте також: Які нові загрози для України несе візит Путіна до Китаю

Зараз Китай займається видобутком різноманітних корисних копалин по всій області. Нафта, вугілля, фосфорити та рідкоземельні мінерали, такі як титан і літій, є одними з природних ресурсів, якими китайські компанії зараз займаються або планують зайнятися в найближчому майбутньому. Ці шахти розташовані в різних місцях: від окраїн області на півдні та заході до місць поблизу меж Москви. У результаті деякі або всі з них є джерелом погіршення навколишнього середовища. Подібний розвиток подій, ймовірно, спровокує місцеві протести, як подібні ситуації в Шиєсі, Сибіру та Башкортостані, які можуть швидко поширитися на інші місця.

У всіх подібних випадках екологічні протести штибу «не в моєму дворі» набували політичного характеру і швидко перетворювалися на атаки на місцевих і регіональних чиновників, а також на Москву та авторитарну систему Путіна. Особливо це стосується випадків, коли Кремль вирішив підтримати втручання іноземної країни (наприклад, Китаю) проти місцевого населення. Однак проблеми, які створили ці протести, були обмежені тим фактом, що такі масові демонстрації, якими б вони не були (протести в Шиєсі були найтривалішими, а протести в Башкортостані – найбільшими за останні десятиліття), відбувалися далеко від російської столиці. У результаті вони менше висвітлювалися в центральних ЗМІ, і їм було легше протистояти, ніж будь-яким протестам, які б відбувалися в Москві чи іншому великому російському місті.

Тепер Кремль сам відкрив двері для таких протестів біля своїх стін, дозволивши китайцям взяти лідерство в розвитку двох найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості — видобутку корисних копалин і виробництві хімікатів. Це відбувається в регіоні, де живе і працює багато росіян. Це робить майже певним те, що якщо виникнуть проблеми (а результати економічного розвитку Китаю такі, що вони майже напевно будуть) і якщо протести все-таки виникнуть у Московській області, вони стануть політичними та, ймовірно, пов’яжуться з опонентами путінського режиму в російській столиці.

Читайте також: Китай готує армаду поромів для вторгнення на Тайвань, — The Telegraph

У Кремлі, безсумнівно, усвідомлюють цей ризик. Адже він півстоліття уникав таких різких заходів. Однак, як і Бурбони, чиновники в Кремлі, схоже, «нічого не запам’ятали і нічого не забули». Це означає, що Кремль, ймовірно, може скористатися втручанням Китаю в Московську область з невеликим ризиком, якщо посилить репресії, щоб запобігти будь-якому сплеску народного протесту.

Така стратегія може виявитися контрпродуктивною не лише тому, що загрожує політизацією та націоналізацією протесту. Це також підкреслить для росіян у столиці (і для росіян взагалі), що Кремль, попри всі свої розмови про те, що він захисник «русского мира», об’єднався з Китаєм проти російського народу та його добробуту. Це рецепт довгострокової катастрофи, незалежно від того, наскільки привабливими можуть бути для Кремля негайні результати прибутків від продукції китайських шахт і переробних заводів у його сусідстві.

Переклад: Павло Космачевський

росія-китай ресурси союзники рф деградація росії