Російський наступ на Харківщині до "Дня перемоги" отримав зворотний ефект, — The Telegraph
Американський воєнний кореспондент, блогер і письменник Девід Екс у колонці в The Telegraph пише про те, що приурочений до 9 травня наступ на Харківщині обернулася для Путіна катастрофою. Texty.org.ua публікують дещо скорочений переклад матеріалу.
Коли 9 травня – в день, коли росіяни святкують перемогу Радянського Союзу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні, – об'єднані сили російських військ чисельністю 40 000 осіб розпочали наступ через північний кордон України з Росією, спостерігачі намагалися зрозуміти мету росіян.
Чи вони мали намір вдертися в Харків, друге місто України, розташоване всього за 40 км на південь від північного кордону? Чи захопити низку прикордонних населених пунктів, щоб відтіснити українські війська та їхню артилерію далі від Росії? Чи росіяни прагнули переконати українців у тому, що саме це і є метою – і змусити їх перекинути сили зі сходу на північ, послабивши таким чином їхню східну оборону?
Майже місяць потому це вже не має значення. Російський наступ на День перемоги провалився за всіма показниками. Україна може завдячувати стійкості своєї втомленої піхоти, передбачливості своїх лідерів, поспішним поставкам боєприпасів зі Сполучених Штатів і, в рівній мірі, абсолютній дурості та надмірній самовпевненості російських лідерів.
Це ті самі лідери, які обіцяли перед своїм повномасштабним вторгненням в Україну у 2022 році, що так звана «спеціальна військова операція» завершиться всього за три дні, і над Києвом замайорить російський прапор. Вся війна Росії проти України є дурістю. Наступ на День Перемоги – це просто більше того самого.
Якщо метою росіян було прорватися до Харкова і захопити велике українське місто, то вони зазнали невдачі за кілька днів. Розгромивши кілька легкоозброєних українських територіальних військ і захопивши кілька евакуйованих прикордонних сіл, нове північне угруповання російських військ просунулося до Вовчанська, першого укріпленого українського міста, що стояло між кордоном і Харковом.
Там вони зіткнулися з українським підкріпленням, включно з десантниками з елітної 82-ї десантно-штурмової бригади. Десантники більше не стрибають з літаків, як це було до війни, а пересуваються на американських бойових машинах Stryker. Завдяки своїй швидкості, маневреності і високотехнологічним датчикам, 20-тонні восьмиколісні машини ідеально підходять для боїв у місті. Ветерани армії США називають «Страйкери» своїми мобільними базами в останніх американських війнах.
Росіяни так і не зайшли далеко у Вовчанськ – і точно не пройшли його. Звісно, не виключено, що вони й не хотіли цього робити. Натомість вони просто планували створити буферну зону між українською артилерією і російськими базами, скажімо, в Бєлгороді.
Але якщо головною метою наступу було створення буферної зони, то наступ не лише провалився, а й дав зворотній ефект, причому з великими втратами. Понад два роки адміністрація президента США Джо Байдена постачала Україні одні з найкращих американських боєприпасів великої дальності, які запускаються з HIMARS. Але, побоюючись «ескалації», Байден попередив українців не використовувати ці боєприпаси для ураження цілей на території Росії.
Російський наступ на День перемоги і загроза, що нависла над більш ніж мільйоном цивільних мешканців Харкова, змінили думку Байдена. 31 травня він послабив обмеження на американську зброю в Україні, дозволивши завдавати ударів по цілях на північ від кордону з Росією.
За кілька годин після того, як Байден змінив політику, українські HIMARS обстріляли Бєлгород. Прямим наслідком російського наступу є те, що все більше і краще українське озброєння завдає ударів по об'єктах у Росії.
Хай якою була б мета російського наступу на півночі, він провалився. Росіяни зустріли сильніший опір, ніж вони очікували. І це може стати головним наративом всієї війни загалом.
