Стримування Кремля. Макрон і Байден розпочинають дипломатичний спринт заради безпеки Європи

Перший державний візит президента США Джо Байдена до Франції цього тижня відзначає вісімдесяту річницю Дня висадки в Нормандії та початок критично важливих тижнів для європейської безпеки.

Після меморіальних заходів у Нормандії відбудеться саміт Великої семи (G7) в Італії 11-13 червня, мирний саміт щодо України у Швейцарії 15-16 червня та саміт НАТО у Вашингтоні 9-11 липня.

Президент Франції Еммануель Макрон сподівається, що те, що відбувається цього тижня у Франції, задасть тон кожній із цих наступних подій, і він розпочне зі спроби заручитися більшою підтримкою Байдена для міцнішої та більш незалежної європейської оборони.

Обидві країни продовжують мати розбіжності щодо двох основних питань, що визначають інституційну структуру європейської безпеки: спосіб залучення Європейського Союзу (ЄС) до трансатлантичних відносин і характер відносин між НАТО та Україною. Франція просувала своє бачення «стратегічної автономії» та членства України в НАТО, а Байден чітко дав зрозуміти, що «не готовий підтримувати натофікацію України».

До Макрона та Байдена на вшануванні Дня висадки приєднаються канцлер Німеччини Олаф Шольц і президент України Володимир Зеленський, серед інших лідерів, але без представників Росії. Ця вісімдесята річниця набула навіть глибшої історичної ваги, оскільки, ймовірно, буде однією з останніх, на якій присутні живі ветерани. Внесок США у звільнення Франції та Європи у Другій світовій війні змінив долю континенту, і лідери, ймовірно, винесуть уроки з цього конфлікту, які можна застосувати на континенті сьогодні — щодо України.

Останніми місяцями Макрон намагався посилити свою зовнішню та європейську політику, спонукаючи Францію взяти на себе більшу ініціативу щодо підтримки України. На конференції з питань України в Парижі в лютому 2024 року Макрон мав на меті досягти консенсусу щодо вжиття нових дій щодо України, але викликав багато критики за те, що зосередив увагу на порядку денному Франції.

Ці дії включають кіберзахист, спільне виробництво озброєнь, посилення військового потенціалу України, поглиблення партнерства Франції з Молдовою, а також направлення невійськових сил і підтримку з розмінування на кордоні України з Білоруссю. Наприкінці квітня у своїй промові в Сорбонні він окреслив доктрину щодо того, як він хотів би сформувати європейську безпеку протягом наступного п’ятирічного політичного циклу ЄС.

Таким чином, для Макрона державний візит також стане можливістю залучити підтримку Байдена для міцної європейської оборони та тіснішої інституційної співпраці між ЄС і НАТО. «Обов’язковою умовою нашої безпеки є те, щоб Росія не виграла агресивну війну, яку вона веде проти України, — сказав Макрон. — Це важливо».

У своїй промові Макрон також закликав до більш «суверенної» Європи, готової витримати того, що Сполучені Штати зменшать свою участь на континенті. Цей заклик є частково реакцією на попередню критику НАТО з боку адміністрації Трампа. Однак у Сполучених Штатах і Німеччині є сумна тенденція — коли французькі лідери та офіційні особи говорять про більший європейський суверенітет — інтерпретувати такі заяви як прагнення Франції зміцнити свій вплив коштом трансатлантичних відносин.

Такий погляд має звернути увагу на справжні точки розбіжностей і розвіяти будь-яку затягнуту тенденцію до франко-американських спарингів з цього приводу. І Байден, і Макрон мають можливість скористатися нещодавнім імпульсом для об’єднання Європи навколо довгострокових цілей щодо євроатлантичної безпеки та стратегії щодо Росії. Але також на двосторонньому рівні розширення співпраці у сфері оперативної сумісності та інших критичних сферах оборони та безпеки між Францією та Сполученими Штатами надішле Росії сильний сигнал єдності та рішучості.

Позиція Франції щодо Росії значно пожорсткішала після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, і Макрон намагався підкреслити цю зміну та розвіяти будь-який скептицизм серед європейських союзників на сході. Переломним став травень 2023 року, коли Макрон заявив у Братиславі, що Західна Європа «втратила можливості прислу́хатися» до застережень країн Центральної та Східної Європи щодо Росії. Роблячи це, Макрон намагався закласти основу для того, щоб Франція діяла як міст між Сполученими Штатами та країнами східного флангу НАТО.

У продовження конференції про Україну в Парижі в лютому 2024 року Макрон останніми тижнями був в авангарді двох ініціатив, спрямованих на посилення «стратегічної неоднозначності» Заходу. Це означає, що оскільки поле бою постійно змінюється, союзники повинні демонструвати свою здатність пристосовуватися, проявляти ініціативу та створювати нові стратегічні дилеми для Росії, а не проводити для себе червоні лінії. Обидві ініціативи, ймовірно, продовжать обговорюватися серед партнерів України в найближчі тижні.

По-перше, Макрон наполягав на тому, щоб Україні дозволили завдавати ударів по цілях у Росії західною зброєю. Ця ініціатива включає рішення від 28 травня, під час візиту Макрона до Берліна, дозволити Україні використовувати озброєння, поставлене Францією, для ударів по цілях на території Росії, включно з ракетами великої дальності.

Від нинішнього рішення можна провести пряму лінію до пропозиції, що випливає з конференції з питань України в лютому 2024 року щодо створення дев’ятої коаліції «глибокого високоточного удару» в рамках "Рамштайну" (група прихильників оборони України з п’ятдесяти шести країн) для поставки ракет середньої та великої дальності. Метою дев’ятої робочої групи було мобілізувати держави, які бажають надіслати таке обладнання, а також працювати над оперативними концепціями, враховуючи, наскільки рідкісною та дорогою є ця зброя.

Це схвалення пов’язане з поточною необхідністю оборони Харкова та показує, що союзники здатні швидко адаптуватися до еволюції на лінії фронту та грати на «стратегічній неоднозначності», а не встановлювати для себе червоні лінії. Мета полягає в тому, щоб дозволити Україні атакувати точку, з якої стріляють ракети: влучити в лучника замість стріли. Однак це не карт-бланш, і українським силам не дозволяється вражати інші цілі, окрім тих, з яких були випущені ракети, що вдарили по Харкову.

По-друге, Макрон висунув ідею відправки західного військового персоналу в Україну для нарощування оперативної спроможності українських збройних сил, що було схвалено Естонією, Нідерландами та Литвою, серед інших, але залишається дуже чутливим і суперечливим питанням. Франція, безсумнівно, намагатиметься переконати Сполучені Штати та створити коаліцію за цією ініціативою.

Цей військовий персонал виконуватиме допоміжні функції, такі як логістика, технічне обслуговування та навчання. Вони також можуть допомогти в ряді небойових ролей, таких як підвищення стійкості України проти радіоелектронної війни. Натомість західні країни отримають краще розуміння місцевості та розвідувальні дані про російські сили.

Байден нещодавно підтримав першу з цих ініціатив, але ще не підтримав другу. Обидва лідери матимуть можливість обговорити ці питання та інші варіанти підтримки України цього тижня у Франції та в наступні тижні. Оскільки російські сили розвивають свою тактику, здатність НАТО адаптуватися до агресивної війни Росії в Україні, а також реагувати на здатність Росії використовувати приховані можливості на всьому східному фланзі є найважливішою для стримування Кремля та захисту Альянсу.

Нарешті, важливо зазначити, що зовнішньополітичні амбіції Макрона щодо Європи, якими б критичними вони не були для оборони континенту, потребуватимуть підтримки французьких виборців. Після відзначення Дня висадки Байден і Макрон зустрінуться 8 червня. Наступного дня у Франції відбудуться вибори до Європейського парламенту. Хоча Макрону залишилося понад два роки президентства, парламентські вибори в ЄС, ймовірно, будуть інтерпретовані багатьма спостерігачами у Франції як референдум щодо поточного національного уряду та його політики, як внутрішньої, так і зовнішньої.

У зв’язку з тим, що партія Макрона кидає виклик популістському ультраправому Національному об’єднанню Марін Ле Пен, яке зараз лідирує у виборах, невдача при виборчій урні цими вихідними може також стати невдачею для дипломатичних зусиль Єлисейського палацу.

Переклад: Павло Космачевський

безпека європи макрон байден російсько-українська війна