Радянський педагог і письменник Макаренко був енкаведистом, — дослідження архівів
Радянський письменник і педагог Антон Макаренко був співробітником НКВС. Про це свідчать матеріали архівної справи МВС УРСР № 2400, яку дослідила Експертна комісія Українського інституту національної памʼяті (УІНП).
Як повідомляє УІНП, справу надав Департамент з питань режимно-секретної діяльності Міністерства внутрішніх справ України на запит Інституту.
Згідно з матеріалами справи, Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР – начальника ІІ відділення цього ж відділу. 14 липня 1936 року він подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. А з жовтня 1936 року виконував обовʼязки керівника колонії НКВС № 5 у місті Бровари Київської області.
Експерти УІНП зазначають, що закон «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» забороняє глорифікацію у публічному просторі осіб, які були працівниками радянських органів державної безпеки всіх рівнів. А обʼєкти на їхню честь зараховує до символіки російської імперської політики.
Керуючись цією нормою закону, члени Експертної комісії ухвалили фаховий висновок, що подальше використання імені Антона Макаренка в назвах географічних об’єктів, юридичних осіб, об’єктів права власності, перебування в публічному просторі встановлених на його честь пам’ятників, пам’ятних знаків є пропагандою російської імперської політики.
«Незважаючи на те що Антон Макаренко як педагог та письменник був особою, пов’язаною з розвитком української науки та культури, Закон не передбачає жодних винятків для назв географічних об’єктів, юридичних осіб та об’єктів права власності, а також пам’ятників і пам’ятних знаків, присвячених працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів», – йдеться у висновку комісії.
Водночас члени комісії наголосили, що обмеження не поширюються на дослідження діяльності та творчої спадщини Антона Макаренка, зберігання, купівлю/продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з педагогом предметів та документів у музеях тощо.
Педагогіка, натхненна чекістами
Очільник УІНП Антон Дробович зазначає, що на співпрацю Макаренка з чекістами всі в українській педагогічній освіті закривали очі.
"Я закінчував педагогічний університет і педагогіки під різним соусом у мене було не менше ніж філософії, яка була моїм профільним предметом. Ми роками читали твори класиків педагогіки, вивчали дидактичні концепції і біографії видатних вихователів від Античності до сучасності. Але нам ніколи і ніхто не розповідав і не акцентував, що Макаренко був справжнім "чекістом" чи "нквдистом". Більше того, я чітко пам'ятаю, як наші навіть дуже хороші педагоги, даючи настанови до читання "Педагогічної поеми" (чи не найвідомішого твору радянської педагогіки) казали, що в ній є деякі неактуальні речі з радянського часу і певні розділи читати не обов'язково, але загалом це дуже хороший текст.
Тобто було нормою педагогічного процесу не проблематизувати співпрацю Макаренка з репресивними органами (поза тим, що він працював у виправних закладах). І це при тому, що вивчаючи того ж Мартіна Гайдеггера в рамках філософських курсів, ми не раз обговорювали питання його співпраці із нацистами, членство в НСДАП. Обговорювали в етичному і в методологічному сенсах. Це були дійсно важливі та корисні дискусії для розуміння історичного контексту та європейської філософії ХХ століття. Але щодо Макаренко чомусь завжди панувала змова мовчання", – написав Дробович.
Керівник УІНП додав, що опитав декількох колег, які закінчували педагогічні виші незалежної України в різні роки. Всі вони підтвердили, що ніколи їх наставники під час навчання не порушували питання співпраці Макаренка з радянськими репресивними органами, тим паче не виносили на детальне обговорення. Навіть молоді викладачі не торкалися цієї теми.
