Кабмін недолугою постановою сильно ускладнює мобілізацію і паралізує ТЦК

Зазначається, що зараз перед територіальними центрами комплектування стоїть задача мобілізувати до пів мільйона людей. Але замість ефективної мобілізації комісії завалені оформленням відстрочок та бронюваннями, бо громадян, які мають право на це, виявилося значно більше, ніж тих, кого можна призвати, – кілька мільйонів.

Тобто на одного мобілізованого припадає від чотирьох до 10 відстрочників. І замість стратегічної цілі – мобілізації, «держава у смартфоні» витрачає під час війни ресурси на паперову тяганину. Відстрочники у територіальні центри комплектування мають подати документи особисто.

"Під час прийняття останніх змін до правил мобілізації (закон 3633-IX), Верховна Рада могла б чітко прописати ці процеси, а не розраховувати на уряд, який у подальшому розробив підзаконні акти. Як наслідок отримаємо перевантажені ТЦК, і процес мобілізації опинився під загрозою. Уже є низка корупційних скандалів з хабарями за бронювання чи «намальовану» відстрочку. А далі їх може бути ще більше, і це на руку агресору. 

Прийняття закону депутати затягнули. Це сталося через розгляд понад 4 000 правок. Але попри те, що їх довго розглядали, майже нічого так і не врахували. Деякі народні депутати, наголошували: якщо правки і не планували враховувати, тоді законодавчу ініціативу треба було приймати без зволікань на старті. Так держава швидше б зрозуміла, де ж виникають проблеми і що ще мають змінювати законотворці.

І якщо проаналізувати те, що прийняв парламент, і порядок, який услід за цим затвердив Кабмін, то можна з упевненістю говорити: крім хвилі мобілізації держава запустила масовий процес оформлення відстрочок, проте створити правильний механізм тут не змогла. Більше того, для «ухилянтів» відкривається широке поле можливостей – вони роками можуть у судах затягувати розгляд справи і уникати мобілізації", – йдеться у матеріалі.

Відстрочки і ТЦК: чому це не спрацює?

Одразу після голосування за зміни до правил мобілізації (закон 3633-IX), народні депутати наголошували на тому, що ці зміни не розв'яжуть проблеми і одразу зазначали, що його треба буде змінювати.

Заступниця голови фракції «Голос» Юлія Клименко пояснює чому: «Він, на жаль, не направлений на якісну, швидку та справедливу мобілізацію. Цей закон вже вимагає змін, оскільки практичне його застосування показало багато прогалин: територіальні центри комплектування переповнені, черги щодня по тисячі людей, люди стоять по декілька днів з 5-ї ранку, щоб просто підтвердити свою відстрочку. Це стосується, наприклад, багатодітних батьків. Але це можна виправити і без закону, на рівні постанов чи наказів Кабміну, Міноборони та Генштабу, було б бажання.

Без реформи військово-лікарських комісій і перетворення їх на аналоги Центрів надання адміністративних послуг діла не буде. Насправді цим повинен були зайнятися Міноборони ще з 2014 року і точно в 2021 коли стало зрозуміло, що війна буде».

Щоб зрозуміти проблему, яка виникла саме із відстрочками, треба порівняти два типи відстрочок: для базової військової служби та при мобілізації.

У першому випадку відстрочка надається за бажанням призовників. А у другому є визначені категорії військовозобов’язаних, що «не підлягають призову на військову службу під час мобілізації» (стаття 17 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» і стаття 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно).

Тобто у першому випадку це право призовника, яким він може скористатися за власним бажанням. А у випадку мобілізації – обов’язок територіальних центрів комплектування, яким заборонено призивати окремі категорії осіб, але можна зголоситися служити добровільно. Утім, є деякі відмінності.

Хто може піти служити добровільно? Ті, кому нема ще 25 років або ж звільнені в запас у зв’язку із звільненням з полону. 

А от батьки трьох і більше неповнолітніх дітей, опікуни інвалідів, студенти, вчителі, науковці, близькі родичі загиблих не можуть бути мобілізовані навіть за власною згодою. Але тут є право піти на військову службу за контрактом.

А є категорія громадян, які де-юре не можуть іти на фронт навіть, якщо вони цього хочуть. Це заброньовані, народні депутати, міністри із заступниками, судді, дипломати тощо. Вони спочатку мають звільнитися чи піти у відставку, і лише тоді отримують право на військову службу.

За такого регулювання на законодавчому рівні, «надання відстрочок» жодним чином не може залежати від будь-яких рішень територіальних центрів комплектування. «Відстрочка» під час мобілізації надається автоматично законом, якщо є відповідні обставини. Територіальний центр комплектування може хіба що оформлювати відстрочки, щоб випадково не мобілізувати тих, чий призов заборонений.

При цьому, ТЦК перебуває у дуже незручних для роботи умовах: якщо вони помилково мобілізують особу, що призову не підлягає, то грубо порушать закон. А будь-яке порушення закону з боку територіальних центрів комплектування при проведенні мобілізації це буде додатковий інформаційний привід, який може використовувати ворог для формування вигідного йому медіаполя.

Що мав би зробити Кабмін?

Верховна Рада визначила, що порядок надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення покладається на Кабмін.

Робота з обліку відстрочок – це колосальне навантаження. Відстрочка надається студентам, доглядальникам за інвалідами та неповнолітніми, багатодітним, науковцям, викладачам та вчителям. Це 750 тис. військовозобов’язаних чоловіків. Також відстрочка надається заброньованим. Це ще близько 500 тис. чоловіків.

Проте, навіть ця кількість не є остаточною. Осіб з інвалідністю або тимчасово непридатних до служби (на строк 6-12 місяців) від 500 тис. до 1 млн. Зі зрозумілих причин наразі невідома кількість людей, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти, захищаючи Україну. А це може бути ще до кількох сотень тисяч військовозобов’язаних, призов яких заборонений.

Таким чином, кількість людей, що не підлягає призову і яким потрібно оформити відстрочки, може складати десь 2-2,5 млн осіб.

Озвучувались потреби мобілізувати у 2024 році від 200 до 500 тисяч людей. Тобто на кожного потенційного мобілізованого територіальний центр комплектування має постійно контролювати дані про ще 4-10 осіб, яких наразі не можна мобілізувати.

Зараз працюють 178 ТЦК. Такі дані дає Міноборони, Виходить в середньому на один центр – 11-14 тис відстрочників. Але їх розподіл нерівномірний – у Києві та кількох інших великих містах внаслідок концентрації вишів, науково-дослідних установ, органів влади та стратегічних підприємств частка осіб, що не підлягають мобілізації, буде суттєво більшою за середню по країні.

Народна депутатка Ірина Фріз («Європейська солідарність»), яка входить до Комітету з питань національної безпеки, зазначає: «Частину процесів можна і треба було автоматизувати, а деякі питання покласти на відомства та організації. Це стосується, наприклад, права на відстрочку для студентів та аспірантів. Є відповідний реєстр, ВНЗ постійно оновлюють дані і можуть комплексно подавати їх щодо всіх здобувачів освіти».

Тому будь-які недоліки процедури оформлення відстрочок легко завалять ТЦК другорядною роботу, а це може призвести до зриву самої мобілізації.

На щастя, для цифровізації обліку та оформлення відстрочок вже є необхідна основа. У квітні почали діяти зміни до закону «Про Єдиний держреєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів». Вони передбачають внесення до Реєстру відомостей про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Як вже зазначалося вище, наявність права на відстрочку автоматично означає і наявність відстрочки. Тому вся процедура має просто зводитися до наповнення Реєстру необхідною інформацією.

Офіційною ціллю реформування системи мобілізації є її покращення. Тож процедура наповнення Реєстру інформацією про відстрочки має відповідати таким вимогам:

1. Максимально оптимізована і спрощена участь ТЦК. Витрачати обмежені ресурси територіальних центрів комплектування на перекладання папірців в особистих справах військовозобов’язаних, мобілізація яких все одно заборонена Законом і від дій самих ТЦК ніяк не залежить, – недопустима розкіш під час війни.
2. Достатньо надійна система перевірки достовірності даних та оперативність їх оновлення. Недоліки процедур не повинні стати ані лазівками для ухилянтів, ані генератором кейсів для ворожих ІПСО.

Що Кабмін таки зробив? 

Є й позитивні зміни. Військовозобов’язані, які мають право на відстрочку, не направляються для проходження медогляду для визначення придатності до військової служби. Про це йдеться у новому Порядку призову під час мобілізації (п. 63).

Раніше в таких випадках на медогляд зазвичай направляли, що призводило до зайвого навантаження на мобілізаційну систему. 

При цьому всім було очевидно, що військово-лікарські комісії ніяк не допомагали встановити факт, що громадянин є, наприклад, вчителем, викладачем чи багатодітним батьком. 

Але на практиці, як з’ясувала громадська мережа «Голка», це діє не завжди. Лейтенант Роман Т., з яким нам вдалося поспілкуватися, прийшов за відстрочкою до Солом’янського військомату Києва. «Ми воювали з перших днів нападу на Приірпіння, а далі була Харківщина і Донеччина. Я демобілізований. У мене відстрочка у зв’язку загибеллю брата. Які проблеми я відчув на собі. Коли подається заява не треба проходити ВЛК. Я це знаю. Перше, що зробили, мене відправили на ВЛК. На мої заперечення, що у мене є підстава – сказали: «Усе одно йди». Я допускаю, що може бути й таке, що ти проходиш військово-лікарську комісію тебе визнали придатним, відстрочка за 23-ю статтею ще не оформлена, а тобі вже дають бойові завдання. А ще як стоїш в черзі за «відстрочкою», то на контрольно-пропускному пункті у ТЦК всіх попереджають, що треба проходити військово-лікарську комісію», – пояснює чоловік.

Роман був у військкоматі 24 травня, але станом на середину червня документи на відстрочку так і не отримав, хоча строк за постановою Кабміну сім днів.

Другий позитивний момент – спеціальна процедура оформлення відстрочок у разі бронювання окремих посадових осіб та працівників, затверджена урядом у відповідному Порядку.

Такі відстрочки надаються рішеннями Мінекономіки разом із бронюванням, довідки про наявність відстрочок видаються органами влади чи підприємствами, де працюють заброньовані особи. А територіальний центр комплектування просто вносить надіслану їм інформацію в Реєстр і не витрачає зайвого часу на роботу з цією категорією військовозобов’язаних.

Ось тільки заброньовані – це приблизно лише чверть від тих, хто не підлягає мобілізації.

На цьому перемоги закінчилися і починаються зради.

Відстрочка – досить складна процедура. Її затвердив Кабмін. Вона надається військовозобов’язаним (окрім закріплених за ГУР і СБУ та заброньованих) рішеннями спеціально створених при ТЦК комісій (п. 57 Порядку).

Як наслідок, буденними стають ситуації, коли призвати закон забороняє, але відстрочки немає, бо Комісія за неї не проголосувала.

Може бути й таке: військовозобов’язаний право на відстрочку втратив, але його не призиватимуть, бо відстрочка була видана на певний термін і її не скасували. Комісія може відстрочку скасувати, але процедура винесення такого питання на розгляд Комісії не врегульована і його можуть взагалі не розглядати (п. 65 Порядку).

Така собі нова, не передбачена Законом, підстава не підлягати мобілізації – «наявність нескасованої відстрочки».

Відстрочка надається Комісією не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений указом президента. Враховуючи, що мобілізація подовжується кожні 90 діб, то і питання подовження відстрочки для кожного військовозобов’язаного мають розглядатися Комісією чотири рази на рік (п. 60 Порядку). Тому можна помножити потенційне навантаження на ТЦК при оформленні таких відстрочок на чотири.

Народна депутатка Ірина Фріз додає: зараз процедура отримання відстрочок виписана так, що людина особисто має прийти в територіальний центр комплектування та подати паперові документи: «Після цього комісія при територіальному центрі комплектування має винести відповідне рішення. Всі технічні процеси ТЦК має виконати за сім днів. Це майже неможливо через неготовність територіальних центрів комплектування до такої кількості паперової роботи. Крім того, це унеможливлює як перевірку достовірності документів, так і дотримання строків, що відведено на це. У цілому, на рівні постанов Кабміну, ТЦК виявились заручниками паперової роботи».

Важко навіть оцінити, скільки часу в чергах проведуть люди, якщо всі, хто має право на відстрочку, наважаться її оформити відповідно до затвердженого урядом Порядку.

Перелік документів складений дуже ретельно (Додаток 5 до Порядку). З нього легко дізнатися, які саме довідки особисто мають подати нардепи, міністри, судді і, навіть, єдиний в Україні Уповноважений Верховної Ради з прав людини, щоб у ТЦК переконалися в їх місці роботи.

«Цифрова держава» в аспекті військового обліку – це коли кожен студент має власноруч принести в територіальний центр комплектування роздруковану довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

А оптимізація роботи – це коли визнаний тимчасово непридатними до військової служби має самому принести постанову військово-лікарської комісії територіального центру комплектування в цей самий ТЦК, щоб вже інша Комісія при ТЦК її вивчила та ухвалила рішення про надання відстрочки.

Головна проблема з таким алгоритмом подачі документів: ТЦК об’єктивно не будуть мати можливості забезпечити ефективну перевірку різноманітних паперових довідок та їх копій, щоб убезпечитись від подачі підроблених документів особами, зацікавленими в незаконному отриманні відстрочки від призову.

Заступниця Міністра оборони з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко зазначає: «Україна поступово стає цифровою державою, і військовий облік не має бути винятком. Міноборони налагодило взаємодію з вісьмома державними реєстрами, щоб автоматично збирати інформацію про військовозобов'язаних. У планах – ще більше взаємодій з іншими базами даних. Ми вважаємо, що у деяких кейсах відстрочка має надаватись автоматично без походу до ТЦК, без збору папірців – наприклад, людям з інвалідністю чи батькам трьох дітей. Адже ці дані вже є у держави. Ми прагнемо до того, щоб Резерв+ згодом став цифровим аналогом ТЦК – і всі сервіси, які можна автоматизувати, не забирали час та ресурси наших громадян».

Строків, коли це станеться, Міноборони поки не називає.

Окремі питання є і до складу Комісії при ТЦК (п. 57 Порядку). Голова комісії – керівник ТЦК. Члени комісії – представники районної чи міської держадміністрації (військової адміністрації).

Як цей голова буде займатися основною роботою, якщо він має головувати на засіданні Комісії щодо кожної відстрочки – загадка. Але важливіше інше. Комісія начебто при територіальному центрі комплектування, але там лише один представник від ТЦК. Фактично рішення про надання чи відмову у наданні відстрочки будуть прийматися представниками державних адміністрацій, а єдиний представник навіть на посаді голови Комісії не зможе змінити ситуацію своїм голосом.

Колегіальне рішення Комісії – це передусім колегіальна безвідповідальність. Зазначене значною мірою підвищує ризик прийняття незаконних рішень, які можуть бути і в інтересах ухилянтів, і порушенням прав військовозобов’язаних, що буде дискредитувати процес мобілізації і грати на руку ворогу.

Рішення Комісії про відмову у наданні відстрочки може бути оскаржено в суді (п. 60 Постанови). По-перше, це створює можливості для ухилянтів. Подав на розгляд пакет макулатури, Комісія законно відмовила – йдуть в суд і на роки підвішують можливість свого призову. По-друге, хто буде відповідачем і представляти Комісію в суді? ТЦК, бо Комісія при ТЦК. Але як вже було зазначено, в комісії лише один представник ТЦК, а рішення там фактично будуть приймати представники місцевих держадміністрацій. Так ТЦК по суті підставляють і хочуть зробити цапом відбувайлом. 

Що робити?

Порядок оформлення відстрочок треба змінювати. Це треба зробити до того, як проблеми для проведення мобілізації наберуть значних масштабів. 

Достатньо встановити, що потрібну інформацію в ТЦК в залежності від підстав відстрочки мають подавали органи влади або організації, де працює чи вчиться громадянин. Набагато надійніше і простіше, якщо виші будуть подавати всю необхідну інформацію про викладачів і студентів, науково-дослідні інститути – про науковців, органи соцзахисту – про багатодітних та інвалідів, тощо. 

А ТЦК просто треба буде занести в Реєстр інформацію про наявність підстав для відстрочки і не витрачати дорогоцінний час на певних військовозобов’язаних, поки з тих самих джерел їм на надійде інформація про втрату права на відстрочку.

А додатковий захист за актуальністю і достовірністю забезпечить автоматична взаємодія з демографічним, пенсійним, податковим, освітнім та іншими державними електронними реєстрами.

А якщо Кабмін вже затверджений порядок не хоче змінювати, то залишається лише порадити призначати головами ТЦК людей з не занадто складними підписами, щоб вони встигали бодай підписати щоквартально по десятку тисяч паперових довідок про надані відстрочки, як встановлює чинний Порядок. 

І це при тому, що інформація про відстрочки все одно є в електронному державному Реєстрі і справжність паперових довідок мають обов’язково перевіряти з його допомогою.

тцк мобілізація відстрочка ухилянти