Як деградує підрозділ і зростають втрати через неадекватних командирів: розбір від Сержа Марко
Військовослужбовець ЗСУ, аеророзвідник Олександр Карпюк (Серж Марко) відреагував на заяву командира роти 206-го батальйону 241-ї бригади ТрО Романа Кулика про втрати у його роті, що, за словами Кулика, зумовлені "злочинним недбальством" старших начальників та надскладними "фантастичними та суїцидальними" задачами. Карпюк наголошує, що в деяких підрозділах справді є така проблема. Texty.org.ua публікують допис Сержа Марко у вигляді дещо адаптованої прямої мови.
На жаль, деякі командири не можуть зрозуміти просту логіку. Хронологія така.
Командир отримує поповнення, вмотивовані хлопці, гарне злагоджене, потім отримали бойовий досвід, "рекси", все гуд. Починається робота, "рекси" йдуть хоч у вогонь, хоч у штурм, і командир починає їх використовувати, щоб давати наверх результати.
Підвищення активності підрозділу приводить до швидкого підвищення кількості поранених/загиблих.
Починають поповнювати аби ким (багато ж інформації, що задіяли тих, хто "просиджував в тилу"). Але з тих, хто сидів в тилу, здебільшого або технічні спеціалісти, або діди, які не можуть так же гарно воювати як "рекси" та частіше відмовляються виходити тримати позиції (особливо якщо перед їхніми очима досвід, як використовували на цій ділянці "рексів", які просто замортизувались тут при дебільних задачах).
Наступний склад підрозділу вже по боєздатності нижче, ніж був попередній. Який без розуму використали, бо думали, що постійно буде поповнення бійцями такої ж якості.
Через декілька місяців таких ітерацій підрозділ деградує та не може тримати ділянку. Він і по людській якості, і по вмотивованості дуже відрізняється від попереднього складу. Особливо по демотивованості.
Але командири продовжують нарізати їм задачі як "рексам". А зверху дивляться та не розуміють, чому так, раніше було тут 50 типів, і зараз 50 бійців, а втримати позицію не можуть.
Читайте також: "Головне – зберегти людей". Комроти Роман Кулик про дії справжніх командирів і стимули для виснажених боями воїнів
Результат — втрачені позиції. Бо у командирів перед очима як приклад "перший состав", і вони гонять людей на передову, вважаючи, що проблема тільки в боягузтві, треба просто цьому взводу дати наказ, поорати на них, і це розв'яже проблему, і вони будуть воювати як попередники.
Не вирішує.
На деяких ділянках адекватні командири, які бережуть особовий склад, просто потроху відступають, тому що розуміють, що немає людей та якості цих людей, щоб відбивати позиції назад. Але так не завжди є.
Треба нарешті нагадати деяким командирам, що людський ресурс вичерпний
І так, треба нарешті нагадати деяким командирам, що людський ресурс вичерпний. Ви можете тиснути на свій підрозділ скільки завгодно, але іншого у вас немає. Це найкраще, що у вас є, і наступні будуть гірші. Оскільки бригади на відновлення майже не виводять, робота зі злагодження робиться мінімальна, і чим більше ітерацій — тим більше деградує підрозділ.
І якщо ви втратите цих у тупорилих задачах — то наступна ітерація буде ще гірше. Але ще і без попереднього бойового досвіду.
Тому деяким військовим треба вивчити перше правило менеджменту "Цілі повинні бути реальними та досяжні, це є запорука виконання місії".
На жаль, це не всі розуміють.
Бережіть людей. Ми ж не совок з "баби єсчо нарожают". Підвищення ККД підрозділів повинно бути за допомогою покращення координації, більш ефективного використання вогневих засобів та розуміння реальних можливостей свого особового складу. Так, це складніше, ніж втупу гнати людей тримати позиції. Але так треба.
