Чому найбільш мотивованих мають за порожнє місце? Сержант Тро про проблему приданих частин тероборони
Минулого тижня виник скандал навколо невеликого російського прориву у напрямку Часового Яру. Нагадаємо: “Бійці 206-го батальйону 241-ї бригади ТрО (Київ), які з кінця червня прикомандировані до 41-ї окремої механізованої бригади на Торецькому напрямку, заявляють про відсутність належної підтримки від цієї бригади”, — описувала ситуацію УП.
Один з наших читачів, сержант ТРО з іншого напрямку, як реакцію на ці новини написав у редакцію, щоб поділитися думками про системну проблему: неналежне ставлення до приданих до бригад частин ТрО.
Текст дещо емоційний, але цю емоційність можна зрозуміти. Далі публікуємо незначно адаптовану пряму мова сержанта ТрО.
Я зрозумів, що мене вкурвлює. Це гидливість, з якою ставляться вищі керівники до ТрО. Мовляв, інваліди, цивіли, ненавчені, неекіпіровані, неукомплектовані.
Усе це ставиться в провину. А вся провина цих людей в тому, що вони, покинувши все, в лютому-березні 2022 року пішли в повній невідомості стосовно власного майбутнього захищати своє місто/село/селище.
Їх надурили вже у квітні, легалізувавши відправлення РТгР (ротно-тактична група — Ред.) зі складу ТрО в інші області України. Але Бог з ним. Їх дурили багатократно, коли вони готували позиції для себе, а потім були змушені здавати їх "сусідам".
Коли їм казали: постоїте в другій лінії, а по факту затикали ними гарячі ділянки фронту. Коли багатократно обіцяли посилити підрозділи й частини ТрО механізованою компонентою, але – зась, минуло 2, 5 роки великої війни – механізована компонента досі в дорозі.
ТрОшників, яких придають до підрозділів десантно-штурмових і сухопутних військ, називають «олівцями». Тому що одноразові
Про що взагалі мова, якщо ТрОшників, яких придають до підрозділів десантно-штурмових і сухопутних військ, називають «олівцями». Тому що одноразові. Але втрачені в ході спільних (!) боїв позиції повертають не основні сили, які тут ведуть бої, а дають бойові розпорядження на відвойовування саме на прикомандировані батальйони ТрО.
Останнім цвяхом у кришку труни стало ставлення командирів і начальників, які прийшли в ТРО із сухопутки. Таке відчуття, що їх змушують не живими людьми керувати, більшість з яких, повторюю, добровільно прийшла в армію, а місити чуже рідке прохолодне лайно власними руцями.
Яке після цього може бути бажання служити у тих, хто ще не встиг "вляпатись"? Який приклад для молоді? Яка мотивація для тих, хто таки "вляпався"?
А, головне, хто ви такі, щоби принижувати, знецінювати, сточувати через втрати, як непотрібний баласт, найкращу частину соціуму?
Питання риторичне. І можна було б його відкласти на після перемоги, але хто ж її здобувати буде, якщо найбільш мотивованих мають за порожнє місце?
Від Texty.org.ua: Про проблеми приданих частин ТрО ми також писали у статті: Дрони над соснами. Яким був день, коли молодший сержант Сікало залишився на полі бою
