"Тут сталося диво". Як на місці Каховського водосховища стрімко розвивається життя, — The Guardian
Журналіст британського видання The Guardian Люк Гардінг написав репортаж про те, як через рік після підриву росіянами дамби КГЕС змінилося зміліле Каховське водосховище. Texty.org.ua публікують ключові фрагменти матеріалу.
Стоячи на тлі мерехтливої зелені, еколог Вадим Манюк вказує на молоду білу вербу. «Те, що тут сталося, — це диво, — каже він. — Деякі саджанці вже досягли чотири метри заввишки. Такого більше немає ніде на планеті. Навіть Амазонка не наближається».
Манюк продирається крізь хащі нових гілок. Неба над головою майже не видно. У мулі — потрісканому після днів задушливої температури — лежать рештки молюсків. Вчений показує на чорні тополі, що стрімко рвуться вгору, очерет і невелику шовковицю. Під листям відчувається приємна прохолода.
Трохи більше як рік тому місце, де стояв Манюк, було під кількома метрами води.
Однак у червні 2023 року, коли українські війська почали контрнаступ, Росія підірвала Каховську ГЕС. Вибух вивільнив понад 14 км³ води, затопив населені пункти та забрав життя щонайменше 35 людей. Одразу після цього водосховище нагадувало інопланетний ландшафт, безплідний і схожий на пустелю.
Проте вже за кілька місяців з'явилися перші зелені пагони. «Я приїхав у серпні минулого року. Воно уже було яскраво-зеленим. Я був у шоку, в хорошому сенсі цього слова, — розповідає Манюк. — Раніше тут було багато води. Люди її мало використовували. Тепер це захопливий простір, сповнений життя».
Цього тижня Манюк відвідав Малокатеринівку, колись популярне серед рибалок село, що міститься неподалік залізничної лінії до Криму. Тутешня станція закрилася, коли почалася велика війна. Росіяни були приблизно в 16 км від неї, і дим клубочився вдалині. На берегах колишнього водосховища — валуни та білий перламутровий берег, що складається з мільйонів мертвих молюсків.
За ним починається ліс. За словами Манюка, він займає близько 140 000 гектарів і схожий на первісний ліс 100 000 років тому, наприкінці останнього льодовикового періоду. Російські солдати туди не заходили. «Там нічого не видно. Будь-хто, хто зайде всередину, заблукає. Там болота і річки», — каже він.
За відсутності людей, тут оселилися тварини та птахи. Зозуля та ластівки літали над лісом. Місцева продавчиня Каріна розповіла, що бачила кабана зі свого балкона на другому поверсі. «Вчені кажуть, що відновлення водосховища після перемоги України спричинить другий екоцид. Я більше боюся, що кабан з'їсть наші овочі», — каже вона.
Дніпро повернувся в старе русло. Знову з'явилися риби, яких не бачили вісім десятиліть, у тому числі осетрові та оселедці. Поліція виявила цей дивовижний факт, коли заарештувала групу браконьєрів. У їхньому човні було 16 осетрів, які перебували під загрозою зникнення. «Можливо, риба має генетичну пам'ять. Вода знову швидко тече. З'явилося більше лящів і окунів», — каже Манюк.
Утім, зникнення водосховища подобається не всім. Труби, які забезпечували Малокатеринівку водою, пересохли. З червня питну воду підвозять вантажівками. Мешканці на Центральному проспекті стоять у черзі з відрами. Міський пляж, де місцеві жителі купалися влітку, зник.
«Наші троянди та помідори гинуть. Ми більше не можемо їх нормально поливати», — каже Ліда Спільник, гуляючи на своєму городі. Її чоловік Геннадій поскаржився, що врожай картоплі був меншим, ніж зазвичай. Сільська голова Людмила Волик була прямолінійною: «Нам не потрібен природний парк. Ми хочемо повернути нашу воду».
Михайло Муленко, начальник відділу охорони природи Національного заповідника «Хортиця», сказав, що втрата води була соціально-економічним ударом. Але він додав: «Водосховище було шкідливим для природи. Тепер у нас є шанс використати те, що сталося, для змін». За його словами, в майбутньому він хотів би, щоб тут відновили водосховище меншого розміру або проклали судноплавний канал.
Тим часом біорізноманіття процвітає. З'явився ланцюжок ставків і зарослих очеретом лагун. Бухти острова завалені мертвими молюсками та рибою. Однак, за словами Муленка, нова екосистема збільшила кількість жовточеревих джерелянок, жаб і водяних змій. Піщані мартини ширяли над поверхнею води, а плямисті мухоловки пищали на верхівках дерев неподалік, приваблені великою кількістю комах.
Нещодавно у воді можна було побачити рудих чапель, які гойдалися на воді разом з канадськими гусьми, яких мало хто бачив в Україні. Мох і лишайники процвітають, каже Муленко. На острові мешкає невелика популяція козуль та плямистих оленів. «Я думаю, що у нас дуже цікава екологічна система. У певному сенсі, це диво. Нічого подібного в Європі більше немає», — наголошує він.
Дискусії щодо відновлення водосховища не вщухають. Укргідроенерго, оператор електростанції, заявляє, що водосховище має бути повністю реконструйоване. За його оцінками, це займе щонайменше п'ять років і коштуватиме 1 млрд доларів. Уряд у Києві поділяє цю думку. Екологи хочуть, щоб територія розвивалася природним шляхом.
До того ж відступ води відкрив археологічні пам'ятки, приховані з 1950-х років. Серед них кургани бронзової доби, скіфські горщики та козацькі укріплення, а також інші артефакти, залишені готами в ІІІ столітті та середньовічними татарами.
Денис Сікоза, заступник начальника управління охорони культурної спадщини в Херсонській області, розповів: «Ми мало знаємо про ці місця. Ті розкопки, які проводилися на початку 20 століття, використовували застарілі методи». Серед знайдених предметів — кераміка, прикраси, браслети, зброя та зубчик часнику, якому 2 500 років, знайдений у стародавній печі.
За останній рік археологи здійснили лише кілька поїздок до нещодавно відкритих пам'яток. Територія є небезпечною та військовою зоною, зазначив Сікоза. Деякі потенційні місця для експедицій знову зникають під килимом зеленого листя, додав він. «Ми б хотіли їх дослідити. Наразі це неможливо. Може, це ніколи не буде можливо. І, звичайно, ми не маємо доступу до окупованих територій», — пояснив чиновник.
