Український міністр працює в ролі пропагандиста основного союзника Росії? Аналіз візиту Кулеби до Китаю
Експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар на своїй фейсбук-сторінці проаналізував візит міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до Китаю. Нижче Texty.org.ua наводять пряму мову Гончара.
У своєму пості від 20 червня я вже звертав увагу на неприпустиму зміну риторики міністра Кулеби щодо Китаю. І ось учора Зеленський повідомив, що побачив «чіткий сигнал, що Китай підтримує територіальну цілісність та суверенітет України". Я намагався знайти цей сигнал в офіційних повідомленнях китайської сторони.
Напевне, Кулеба надав президенту якесь рентгенівське бачення, бо я нічого геть не знайшов в жодному з трьох повідомлень агенції Сіньхуа, видання «Женьмінь Жибао», яке просто зробило передрук з Сіньхуа. Найсвіжіші повідомлення 23 липня 2024 року на офіційному сайті МЗС КНР стосуються вітального листа Сі до учасників 6-го Китайсько-російського енергетичного ділового форуму та привітання Кагаме з обранням його президентом Руанди. Все.
Те що тиражує китайська пропаганда, це «Д. Кулеба отметил, что Китай – великая страна. Украина и Китай установили стратегическое партнерство и взаимно являются важными торгово-экономическими партнерами. Украинская сторона поддерживает позицию Китая по тайваньскому вопросу и будет продолжать придерживаться принципа одного Китая» (мовою оригіналу російської версії Сіньхуа).
І жодного слова про територіальну цілісність України! Навіть у загальних рисах, як це традиційно робить китайська пропаганда – «Китай підтримує територіальну цілісність», не вказуючи, що це стосується конкретної держави. Звісно, можливо, що в притаманній китайцям манері, Ван І міг тихо шепнути на вухо Кулебі, що "Крим – це Україна", але ми про це нікому, ніде і ніколи не скажемо публічно, а так ви майте на увазі, навіть президенту своєму можеш повідомити. Згідно з Сунь Цзи "війна – це шлях хитрощів і обману". А Китай веде війну, і не на боці України.
Та й зверніть увагу, де Ван І приймав Кулебу – не в Пекіні. В Китаї символіка має велике значення. Прийомом українського міністра в Гуанчжоу китайці хотіли продемонструвати низьку пріоритетність України для Піднебесної. І хоча Кулеба похвалявся перед візитом, що це перший візит міністра закордонних справ України за останні 12 років, це не подвигло китайську сторону прийняти його, як годиться, в Пекіні на рівні, що відповідає офіційному візиту.
Ну й символіка, яку провів Кулеба з візитом 12-річної давнини, не дуже позитивна. То був візит міністра Грищенка часів Януковича після підписання Декларації про стратегічне партнерство між Україною та Китаєм. До речі, в офіційній базі даних знайти цей документ неможливо, бо насправді це була декларація про стратегічне партнерство між Компартією Китаю та партією регіонів Януковича. До речі, Кулеба чомусь забув, що Стратегія національної безпеки не визначає Китай як стратегічного партнера України. Погано особі на посаді міністра не знати базові документи своєї держави.
Ну також варто було б Кулебі пам’ятати, що 2016 року був візит міністра закордонних справ України Павла Клімкіна до Китаю. Приймав його той же Ван І, і не в Гуанчжоу, а в Пекіні, хоча це був робочий, а не офіційний візит.
Загалом ганебненько виглядає, коли український міністр працює в ролі пропагандиста основного союзника Росії. В Пекіні та Москві радісно підморгують один одному та ще й відверто демонструють братерство по зброї: дві пари стратегічних бомбардувальників – російські Ту-95МС та китайські Н-6 – показували "Кузькіну мать" США поблизу Аляски.
