Чому росіяни охоче вмирають у "м'ясних штурмах" і чинять самогубства на полі бою (ПОГЛЯД)
Військовослужбовець Дмитро Дьомшин проаналізував психологічні чинники, що мотивують російських загарбників воювати як одиниці "м'ясних штурмів" та безцільно вмирати на чужій землі. Texty.org.ua публікують висновки автора у вигляді адаптованої та структурованої прямої мови.
Як відбуваються штурми, які проводить ворожа піхота
Спочатку група приблизно з 30-40 піхотинців збирається на вихідний позиції, звідки починає рух до наших позицій, кінцева мета цього руху – заскочити в нашу посадку.
Звісно, що наші пілоти змальовують цю групу ще на стадії початку руху, і всю цю дистанцію росіяни йдуть під постійними прильотами з мінометки та АГС. Також по них працюють скидами та FPV (якщо ті є в наявності). Коли вони підходять ближче, по них починає працювати наша піхота зі стрілецької зброї та кулеметів. Але рух не зупиняється ні на хвилину, і кінцевої мети досягає від трьох до п'яти тушок, які зразу ховаються в тому, що залишилося від посадки.
Після того як в нашій посадці накопичується 10-15 росіян, вони починають кучкуватися. Іноді вони в пошуках своїх виходять на наші позиції, і їх беруть в полон (хоча дуже часто вони не здаються і вступають в бій та дуже швидко помирають). Іноді вони підриваються на власних пелюстках і лежать по декілька днів, заважаючи своїм стогнанням спати нашим бійцям. Але рано чи пізно вони збирають групу і починають штурм.
Якщо штурм не вдався, ті, хто вижив, відкачуються по своїх норах, де ховаються і чекають наступну групу. Вони там сидять без води та жратви, але це не спонукає їх щось змінити у своєму становищі. Іноді, якщо у наших є можливість, піхота зачищає посадку від тих росіян, що прорвалися. Але це не зупиняє процес, кожного дня нова група виходить з вихідної позиції, а іноді й по декілька разів на добу, мабуть, це залежить від наявності поповнення.
Рано чи пізно їм вдається зайняти наші позиції. І причини не в тому, що вони суперштурмовики, а в тому, що у них багато арти, КАБів, мінометів і БПЛА, але на землі заходить саме піхота. Вона заходить і починає копати.
Це схоже на зомбі-апокаліпсис. Росіян не зупиняє ніщо, якщо вони ще можуть рухатися, то продовжують рух
Цей процес виглядає теж дуже цікаво. Виходять два дурні з лопатами, іноді навіть без броні, та починають довбати землю. Десь через пів години їх або вбивають або трьохсотять, але слідом заходять ще двоє та продовжують процес. Водночас ще два дурні тягнуть через посадку колоду, по них теж летить, але слідом за ними біжить ще двоє, які підіймають цю колоду і тягнуть далі, одночасно чергова група штурмовиків починає свій рух. Цей мурашник виснажує нашу мінометку та ГРВ, пілоти літають нонстоп, але вони навіть не встигають заряджати акумулятори, і настає момент, коли росіяни все це роблять безкарно та безоплатно.
Фільми про зомбі-апокаліпсис, хоч і перебільшено, але передають атмосферу того, що відбувається. Їх не зупиняє ніщо, якщо вони ще можуть рухатися, то продовжують рух у наш бік.
Що мотивує росіян
Дехто каже, що вони воюють за гроші, але я цього не бачу, бо не розумію скільки грошей треба заплатити людині за те, щоб вона наклала на себе руки? Кажуть, що щоб зрозуміти людину, треба поставити себе на її місце, я спробував:
Ось я виходжу на вихідну точку, навкруги лежить пару десятків жмурів, але група починає рух. Вона їде вздовж посадки, і всю дорогу навкруги лежать двохсоті, дехто вже так давно, що вже видно кістки. Тут починає прилітати, і частина твоєї групи помирає, але я продовжую бігти, перестрибуючи трупи, яких менше не стає. Прилітає FPV і вбиває ще пару людей з групи, всі розбігаються по полю, але до мети залишилося 400 метрів, і я роблю останній ривок. Під час ривку залишки групи попадають під кулемет, і в посадку вривається троє з тридцяти, всі інші двісті або триста, але до вечора вони всі помруть. А мені доведеться лежати в воронці під поваленим деревом, прикрившись двома жмурами, які там залишилися з попереднього штурму, і сподіватися, що я доживу до приходу підкріплення, ще одного чи двох таких же мотивованих суїцидників... Забув про запах, я б багато віддав, щоб забути цей сморід...
І ось я нарешті зрозумів, що рухає росіянами. Вони дійсно хочуть загинути "за родіну", це їхня мета та мотив. Звісно, по ходу перед смертю добре було б "подвіг совершіть", але якщо ні, то і просто загинути норм. Якщо не вдається загинути, то вони прискорюють процес, стріляючи себе або підриваючи гранатами. Якщо ж якийсь трьохсотий починає заважати дійти до мети, вимагаючи евакуації, то його краще дострелити та піти далі назустріч смерті.
Закладена в голови росіян модель – загинуть майже всі, це нормально, так повинно бути
Це все наслідки "побєдобесія", коли в кожному фільмі чи серіалі тобі з дитинства показують, що головне – це перемога. Але друга закладена модель – загинуть майже всі, це нормально, так повинно бути. Цю херню нам пхали в совку, а потім у РФ її взагалі возвели в абсолют. Звісно, що там є свої девіації, і на таку велику ораву знаходяться ті, хто не дуже хоче помирати, але переважна більшість готова до цього.
Єдиний варіант – це перемелювати їх і бажано дистанційно. Мінімізувати свої втрати та збільшувати ворожі. Доводити співвідношення втрат до 1:20, а краще до 1:30. А це реально при такому байдужому ставленню до власного життя. У червні у нас приблизно 1 до 20 і було, причому у нас переважно санітарні втрати, а у них безповоротні... І тоді в один момент з'ясується, що це вони закінчилися, а ніяк не ми. І ось коли вони закінчаться, настане наша перемога, без жодних перемовин, компромісів, договорняків. Єдине, що не треба копіювати "узких" та гнати в суїцидні місії наших бійців.
Від Texty.org.ua. На думку нашого аналітика, який долучився до лав Сил оборони, померти "за родіну" для росіян – це все-таки додаткова мотивація. Передусім їх визначає покірність і безправність, як у запрограмованих біороботів, що беззаперечно виконують накази. "Я думаю, що одна із найбільш базових причин такої поведінки – надзвичайно низька оцінка вартості індивідуального життя загалом у тому хворому на голову суспільстві. Це було досягнуто спеціальним соціальним відбором протягом сотень років", – вважає наш аналітик.
