Літо пропаганди. Як окупанти використовують канікули, щоб зомбувати українських дітей
Зазвичай, літо – це період відпусток та канікул. А для російської влади це ще й додаткова можливість індоктринувати українську молодь з окупованих територій. Аналізуємо, як це відбувається.
Кримські канікули
До початку 2022 року окупаційна влада створювала ілюзію, що окупований півострів був і залишається “туристичною перлиною”. Тільки з роками охочих відпочити там стає дедалі менше. А зараз ми взагалі бачимо численні відео порожніх кримських пляжів. Втім, якщо “вільних” відпочивальників відлякує “курорт під обстрілами”, то у наших дітей, яких росіяни звозять у Крим на “організований відпочинок” вибору немає.
Окрім того, що російська влада відправляє дітей на небезпечну територію, пропагандистська машина ще й використовує такий відпочинок для ідеологічного перевиховання. Звісно, не все працює виключно на пропаганду. Є і суто комерційні дитячі табори. Вони ще збереглися з радянських часів – щось відремонтували, добудували, десь табором опікується приватна компанія і під виглядом соціальної відповідальності возить туди дітей своїх співробітників.
Косплеєм “совка” залишається і сама програма відпочинку – колективний перегляд “правильних” фільмів, “патріотичні” ігри, розповіді про сильного лідера країни та інші види ідеологічної накачки.
Вивезення українських дітей на такий відпочинок – це порушення міжнародного права. Конвенція ООН про права дитини забороняє розділяти батьків та дітей всупереч їхньому бажанню. Єдиний виняток – судове рішення. Диявол криється в деталях, і тут це теза про “бажання” батьків та дітей розділитися на якийсь час. Зараз російська влада знаходить способи убезпечити себе від звинувачень – беруть письмові згоди від батьків щодо дозволу на поїздки та активності, які передбачає “відпочинок”.
З лютого 2022 року ідеологічний тиск на освітян у Криму значно посилився
Експерти підкреслюють, що з лютого 2022 року ідеологічний тиск на півострові значно посилився. При чому не так на дітей, як на освітян.
Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов зазначає, що за останні пів року Центр провів кілька досліджень щодо ситуації на окупованих територіях. Проводилися глибинні інтерв’ю з мешканцями Криму, з освітянами, з батьками, бабусями та дідусями учнів. І саме ці розмови зафіксували, що з 2022 року російський державний апарат пішов на безпрецедентний ідеологічний тиск.
“Самі освітяни говорять, що завдання школи – це навіть не навчання, а ідеологічна обробка учнів. Вчителям у школі байдуже на рівень освіти. І батькам, які хочуть гідну освіту для своїх дітей, це не подобається. За вчителями посилили контроль, бо далеко не всі вчителі лояльні режиму”, – зазначає Сергій Данилов.
Окупаційна влада повісила на вчителів обов’язок відправляти дітей у шпиталі на зустрічі із “героями СВО”
Як приклад експерт наводить, що під час президентських виборів на окупованих територіях вчителі не мали права не брати в них участі. Їх присутність на виборчих дільницях перевіряли за списками. До тих, хто не прийшов на дільницю, застосовувалися санкції. Влада повісила на вчителів прямий обов’язок організовувати написання листів від учнів до російських військових та відправляти дітей у шпиталі на зустрічі із “героями СВО”.
“Для тих, хто зараз в Криму, просто мовчати – це мало. Їх не врятують “відмазки” типу зламалася ручка, ми не встигли написати листа. Той, хто не бере участь у всіх цих заходах, потрапляє під підозру”, – наголошує Сергій Данілов. Експерт навіть припускає, що якщо російська влада не задовольниться і ще трохи “підкрутить гайки”, вона може отримати тихий супротив від дітей.
“Зовсім тихий спротив вже є від вчителів. Вони готові анонімно говорити про свій біль. Про те, що замість того щоб вони викладали дітям математику та фізику, їх просто індоктринують і контролюють”, – додає експерт.
Окремий трек роботи освітян у Криму – відправлення дітей у табори для “військово-патріотичного виховання”. У Росії за наказом російських міносвіти та міноборони розбудована ціла мережа таких таборів під назвою “Авангард”. І зараз вона уже з’явилася в окупованих Сімферополі та Керчі.
Ті, хто в Крим не поїхав
А от на материкових окупованих територіях “патріотичне виховання” виглядає трохи інакше. На Херсонщині, наприклад, організували розкопки жертв масових розстрілів 1941-1943 років. Тобто діти прямо розкопують могили, кістки розстріляних людей. Так росіяни вважають, що “перевиховують” українських дітей. Адже, за їхніми уявленнями, в Україні злочини нацизму та жертви “радянського народу” начебто приховуються.
Такі акції – це спосіб викликати в дітей сильні емоції та змістити фокус з досліджень фактів про історію Другої світової війни на окремі епізоди. Ідеологічна обробка молоді стосується не тільки Другої світової. Загалом простежується бажання надолужити розрив з радянським минулим.
Наприклад, на окупованій частині Херсонщини діти мають раз на тиждень відвідувати покази радянського та російського пропагандистського кіно. Цей проєкт має назву “Кіносереда”. Організатори підкреслюють, що таким чином “діти зможуть побачити ті фільми, які не могли дивитися під час “київського режиму”. Репертуар відповідний – “Біле сонце пустелі”, “У бій ідуть тільки “старики”, фільм про російських баскетболістів “Рух вгору” тощо.
Дітей та молодь затягують у російський простір. Для цього проводять “просвітницькі форуми” про історію, культуру та досягнення Росії
Утім, цього окупантам недостатньо. Дітей та молодь затягують у російський простір. Для цього проводять “просвітницькі форуми” про історію, культуру та досягнення Росії. Такий “освітній” проєкт має назву “Нові горизонти”. Лекторами виступають члени російського товариства “Знание”. Організація діє ще з радянських часів, має відповідні підходи та користується щедрим фінансуванням із бюджету.
Для “перевиховання” молоді залучається весь адмінресурс. На Херсонщині навіть готують “регіональний закон”, який має “врегулювати патріотичне виховання”. За словами окупаційної влади, він необхідний, оскільки “київський режим” завалив Херсонщину “західною та європейською пропагандою”. Обговорюють і формують документ депутати “Єдіной Росії”, керівники пропагандистських ЗМІ та вищих навчальних закладів. Документ, до речі, передбачає “працю” не лише з дітьми, а й з батьками.
Долучити до формування документа мають і студентів. Як каже окупаційна влада, “молоді люди повинні взяти чистий аркуш паперу та написати, що необхідно для того, щоб любити Батьківщину”. Зрозуміло, що відмовитися від участі в такій роботі буде непросто. А ті, хто за будь-яких обставин не долучаться – опиняться під підозрою.
На батьків, які не хочуть відправляти своїх дітей на “оздоровлення”, шукають методи примусу
А от на окупованій Луганщині на “організований відпочинок” дітей відправляють навіть у небезпечні прифронтові райони. Влада так званої “ЛНР” наприклад облаштувала дитячий табір в окупованому Щасті. Тут всього за 70 кілометрів до лінії фронту окупаційна влада організовує повноцінний сезон і планує розмістити понад 250 дітей. На батьків, які не хочуть відправляти своїх дітей на таке “оздоровлення”, шукають методи примусу.
Крім цього, на Луганщині розгорнули мережу пришкільних таборів. Дітям обіцяють насичену програму з іграми, спортивними змаганнями та вікторинами. Це здійснюється під егідою “Руху перших” – повного аналога радянської піонерії. Символічно, що законопроєкт про створення цієї організації внесли до Державної думи РФ якраз на 100-річчя створення всесоюзної піонерської організації – 19 травня 2022 року.
Мешканці Луганська анонімно повідомляють, що батьки не мають вибору відправляти чи не відправляти дитину у такий шкільний табір. Класні керівники просто ставлять батьків перед фактом. Крім того, обіцяної розважальної програми фактично немає, а от пропагандистська – на найвищому рівні. Це вікторини, присвячені Росії, а також про так звану “СВО” та “українські злочини”.
Літо в Росії та Білорусі
Окремий напрямок роботи окупантів – вивезення українських дітей у Росію та Білорусь. Окупаційна влада вбачає у цьому ще сильнішу інтеграцію у російський простір. Та готує для них більш посилену ідеологічну обробку та “військово-патріотичний” напрямок.
Так, наприклад, дітей з Херсонщини відправили у Волгоградську область Росії на територію авіаційно-спортивного клубу «Юный ястреб» імені героя Радянського Союзу А. М. Числова. Там дітей навчають стройової підготовки та різним “військово-прикладним навичкам”, возять на екскурсії у “Музей бойової слави” у Волгограді, проводять лекції з “патріотичного виховання” та історії Росії. А в кінці ще й видають сертифікати про “додаткову освіту”.
При цьому перед таким “відпочинком” організатори зустрічалися з батьками. Начебто для того, щоб розповісти їм про умови, в яких будуть перебувати їхні діти. Втім, ясно, що така зустріч – прямий спосіб вичавити із батьків письмову згоду на вивезення дітей.
Режим Лукашенка продовжує допомагати Росії здійснювати незаконну депортацію українських дітей
А от діти з окупованої частини Запорізької області “задля зміцнення дружніх стосунків” поїхали до Мінська. Режим Лукашенка продовжує допомагати Росії здійснювати незаконну депортацію українських дітей. Сам очільник Білорусі заявляє, що буде здійснювати це і надалі.
“Білоруська програма” нічим не відрізняється, власне, від російської. У більшості випадків під виглядом “військово-патріотичного” виховання йде пропаганда “подвигу радянського народу” під час Другої світової війни та знайомство з російськими військовими, яких представляють “героями СВО”. Таким чином, українським дітям розповідають, що Росія та Білорусь, як і у 40-х роках минулого століття, воюють проти всесвітнього зла.
Та не у всіх випадках використовують саме таку формулу. Ще один тип участі у спільному культурному, освітньому та громадському просторі – дитячі, молодіжні та студентські фестивалі. Вони вирішують не тільки питання інтеграції молоді в російських простір, а й забезпечують створення зв’язків між дітьми та молоддю на місцях. Спільні поїздки об'єднують і формують середовища всередині спільнот.
Наприклад, молоді люди з так званої “ДНР” відвідали XXXII Всеросійський фестиваль “Російська студентська весна” у Саратові. Це конкурси талантів для студентів з різних областей РФ. Також на фестивалі був грантовий майданчик, де можна було захистити власний проєкт і отримати фінансову підтримку. Цього року фестиваль був присвячений 90-річчю від дня народження Юрія Гагаріна. Такі активності – наслідування радянських практик “об’єднання всіх разом для спільного майбутнього”.
Залучення молоді з окупованих територій до таких заходів формує позитивне ставлення до перспектив інтеграції в російський суспільні процеси. Якщо ти активний, ти можеш виїхати з окупованої території й побачити “велику Росію”, реалізувати там свої проєкти та бути потрібним. Але це альтернативна реальність створена режимом, в якому людина не має жодних перспектив для власного розвитку. Натомість розвиток можливий тільки в політичній системі покори.
Статтю написала Катерина Супрун на прохання Платформи з управління конфліктами в громадах («Центр близькосхідних досліджень», "Мережа відповідальних" та «Театр змін»)
