Що стоїть на заваді розширенню торгівлі Росії з Китаєм, Іраном та Індією — The Economist
У фінансуванні війни Росія покладається на торгівлю з Китаєм, Індією та Іраном, проте має обмеження, які неможливо швидко вирішити, пише The Economist. Texty.org.ua публікують найголовніше зі статті.
Володимир Путін витрачає великі кошти на війну в Україні. За даними Міністерства оборони США, російський президент витратив на повномасштабне вторгнення понад 200 мільярдів доларів, або 10% ВВП.
Тепер він планує інвестувати значні кошти в інфраструктуру, яка дозволить економіці його країни розвиватись, навіть будучи відрізаною від Заходу. Протягом наступного десятиліття російська держава планує вкласти $70 млрд у будівництво транспортних шляхів, які з'єднають країну з торговельними партнерами в Азії та на Близькому Сході.
Левову частку отримають Далекий Схід і Крайня Північ Росії; менша сума піде на Міжнародний транспортний коридор Північ-Південь (МТКП) — проєкт, покликаний з'єднати Росію з Індійським океаном через Іран. Чиновники обіцяють зростання трафіку на всіх незахідних торговельних шляхах.
Війна РФ в Україні вже призвела до перенаправлення російських товарів. Країни, які не приєдналися до санкцій, на чолі з Китаєм та Індією, замінили втрачену торгівлю із Заходом. Оскільки нерозвинена інфраструктура на сході Росії обмежує експорт в Азію, товари часто доводиться перевозити обхідними шляхами, через чорноморські і балтійські порти, а також через Суецький канал.
Російські чиновники занепокоєні блокуванням цього маршруту, а також тим, що вплив НАТО на такі важливі артерії, як Босфор, може призвести до додаткових торговельних обмежень. Намагаючись збільшити експорт і захистити комерційні зв'язки від втручання, Росія інвестує у зв'язки з більш дружніми країнами.
Торгівля між Росією та Китаєм, стимульована китайським попитом на російську нафту, торік досягла рекордних 240 мільярдів доларів, що на дві третини більше, ніж у 2021 році. Перший залізничний міст через річку Амур, природний кордон Росії з Китаєм, відкрився у 2022 році. Минулого року було дано добро на будівництво ще одного. РФ хоче збільшити обсяги вантажів Північним морським шляхом — судноплавним маршрутом вздовж арктичної берегової лінії до східного Китаю — з 36 млн до 200 млн тонн до 2030 року.
Ще кілька років тому російські фірми уникали Ірану через страх санкцій Заходу. Тепер двоє світових ізгоїв будують транспортні шляхи — Міжнародний транспортний коридор Північ-Південь з Росії через Азербайджан в Іран.
Торік Росія погодилася профінансувати іранську залізницю Решт – Астара — ділянку на 162 км. Будівництво простоювало, хоча його схвалили 20 років тому. Путін заявив, що після завершення будівництва МТКП «значно диверсифікує глобальні транспортні потоки», перетворивши Іран на ворота для російських товарів, що прямують на Близький Схід, в Азію і далі. Індія є головним призом. На відміну від Китаю, її попит на вугілля і нафту, за прогнозами, залишатиметься високим щонайменше до 2030 року.
Що заважає Росії
Проте плани Путіна стикаються зі значними перешкодами. По-перше, хоча торгівля вздовж нових маршрутів зростає, вона все ще залишається мізерною. Крижаний покрив обмежуватиме цілорічне використання Північного морського шляху щонайменше до середини століття, коли вчені очікують на перше арктичне літо без льоду. У 2022 році залізницею по INSTC було перевезено лише 8 млн тонн вантажів, що значно нижче його загальної пропускної здатності в 14 млн тонн. Маршрут залежить від вантажівок, що обмежує пропускну здатність.
Попри стрімке зростання торгівлі з Китаєм, східні залізниці Росії минулого року перевезли на 13% менше вантажів, ніж заявлена пропускна спроможність. Одна з них, Байкало-Амурська залізниця, переважно одноколійна і лише частково електрифікована. Десятиліття занедбаності призвели до того, що порти та залізниці на сході Росії відчайдушно потребують ремонту.
На це потрібні гроші. У травні Індія підписала контракт на десять років і $370 млн щодо розширення контролю над іранським портом Чабахар. Азербайджан, Казахстан і Узбекистан модернізують національну залізничну й автомобільну мережу, щоб допомогти сполученню між Росією та Іраном. Але головними спонсорами є Москва і Тегеран. У 2022-му на них припадало 68% інвестицій у маршрут, і Іран, який має проблеми з грошима, покладається на російські кредити.
Путін планує витрачати значні кошти на інфраструктуру, але його амбіції можуть бути розбиті небажанням приватного сектору. Російська аналітична компанія Sherpa Group очікує, що приватні інвестиції в російську державну транспортну програму впадуть з 927 млрд рублів ($10 млрд) у 2022 році до 180 млрд рублів у 2026 році.
Інфраструктура Росії погана. На Далекому Сході, де великі відстані й погана погода, ситуація ще гірша. Безгосподарність – звична справа. У російській транспортній галузі домінують кілька компаній. Водночас у розпал війни Росії важко залучити досвідчених робітників, щоб модернізувати залізниці. Багато країн, що беруть участь у МТКП, також перебувають у суперечності між собою, що надзвичайно ускладнить планування інших частин проєкту.
Санкції також затримують прогрес на обхідних маршрутах. Колись Європа прагнула з'єднатися з Китаєм через російську Арктику, але вже не хоче. Додаткові потужності залежать від реалізації арктичних нафтогазових проєктів, але вихід західних компаній ускладнює це завдання.
У квітні «Новатек», найбільший російський виробник скрапленого природного газу (СПГ), був змушений призупинити виробництво на своєму проєкті «Арктик СПГ 2» через брак танкерних компонентів. Російська державна залізниця (рос. РЖД) намагається замінити втрачених постачальників. Єдиними виробниками касетних підшипників, які використовуються у вагонах деяких вантажних поїздів, були спільні підприємства з іноземними компаніями. Торік РЖД призупинила використання 50 000 поїздів через дефіцит запчастин і персоналу.
Навіть якщо російські чиновники збільшать пропускну спроможність нових маршрутів, попит на товари не є однозначним. Приблизно 150 000 контейнерів накопичилися на Далекому Сході Росії через дисбаланс у торгівлі з Китаєм. МТКП може посилити конкуренцію між Росією та Іраном, які наразі експортують подібні товари на окремі ринки.
Країни, які не під санкціями, змушують Росію до невигідних угод, користуючись новими перевагами через брак альтернатив у Москви. Переговори щодо проєкту трубопроводу між РФ і Китаєм "Сила Сибіру-2" зайшли в глухий кут через вимоги китайців про великі знижки. Зрештою, Китай та Індія сприятимуть економічному зростанню Росії лише за умови вигідної ціни – і це проблема для Путіна.
