Як Зеленський концентрує владу і змінює уряд на тлі падіння популярності, — The Economist

У середу український парламент зібрався на засідання, щоб затвердити несподівану хвилю відставок. Це був початок першого великого перевороту президента Володимира Зеленського у воєнний час, каруселі підвищень і відправлень у відставку.

Президент хотів швидкого шоу, щоб манівцями прокласти собі шлях на перші шпальти газет. Результат, коли навіть члени його власної партії висміювали процедуру, а три з семи голосувань були провалені, натякнув на зростаючу дисфункцію в уряді.

Серед тих, хто стояв у черзі на звільнення, були й важковаговики. Дві віцепрем'єр-міністерки Ірина Верещук та Ольга Стефанішина. Міністр юстиції Денис Малюська. Харизматичний, з хвостиком, очільник міністерства стратегічних галузей Олександр Камишін. Міністр екології Руслан Стрілець та голова Фонду державного майна Віталій Коваль.

Мабуть, найвідомішим з тих, хто йде, є Дмитро Кулеба — багаторічний міністр закордонних справ. Пояснюючи свої перестановки, Зеленський сказав, що країні потрібна «нова енергія». Він не міг не помітити значного падіння популярності уряду, зафіксованого опитуваннями в останні місяці. З огляду на скасування виборів під час війни, це був один з єдиних важелів, на який він міг натиснути.

Читайте також: Проблема уряду не в міністрах. Він не є центром ухвалення рішень (ПОГЛЯД)

Напруженість у відносинах між президентом і міністром закордонних справ зростає від початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році. До цього часу їхні кар'єри збігалися. Зеленський витягнув дипломата-ботаніка з відносної невідомості у 2019 році, зробивши його спочатку віцепрем'єр-міністром з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, а потім міністром закордонних справ. Гострий комунікатор у круглих окулярах — більше схожий на Гаррі Поттера, ніж на Джона Леннона, — і краватках від Вів'єн Вествуд, Кулеба став шанованим серед іноземних дипломатів у Києві та на Заході. Але врешті-решт його витончена дипломатія не завжди узгоджувалася з грубою та емоційною риторикою його шефа.

В офісі президента скаржилися на те, що Кулеба уникав бруднити руки. «Вони думають, що йому просто подобається колекціонувати перемоги, — каже один депутат з президентського блоку. — Він не доводить справи до кінця».

Інсайдери припускають, що доля Кулеби була вирішена у квітні, коли Андрій Сибіга, який, за чутками, мав замінити його, був переведений з Офісу президента на посаду заступника міністра. Кілька джерел, близьких до президента, припустили, що тоді тиск з боку Державного департаменту США завадив цій зміні. За словами одного з джерел, зараз в Америці триває виборча кампанія, і увага прикута до інших питань.

Однак, як видається, американський тиск стоїть за черговою зміною у вищій лізі Зеленського, коли Ростислав Шурма, впливовий, але суперечливий радник президента, відійшов від своєї закулісної ролі. Очікується, що частину портфеля Шурми перейме колишній міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін.

Заміна міністрів навряд чи матиме серйозний вплив — ані на уряд, ані на лінію фронту на сході

У звичайні часи перехід від міністра до радника президента можна було б розглядати як пониження в посаді. Інсайдери кажуть, що в часи посилення влади президентського офісу все навпаки. Два джерела припускають, що Герман Сметанін, 32-річний керівник державної оборонної компанії «Укроборонпром», найпевніше, замінить пана Камишина на посаді міністра (зрештою так і сталося — Ред.).

Враховуючи централізацію, яка вже відбулася під час війни, заміна міністрів навряд чи матиме серйозний вплив — ані на уряд, ані на лінію фронту на сході України, яка виглядає дедалі нестабільнішою. Деякі джерела, однак, описують ці зміни як подальшу консолідацію влади навколо впливового керівника Офісу президента Андрія Єрмака. «Вони мали навколо себе відданих людей, — каже опозиційний депутат Ярослав Железняк. — Але тепер у них з'явилися ще більш віддані».

зеленський концентрація влади уряд кадрові зміни