Отруєна Десна. Наскільки загрозливою є ситуація для екосистеми
Забруднення Сейму дісталося Десни, в яку він впадає, влада Чернігівщини повідомляє про потемніння води та мор риби. Тим часом жителі Чернігівщини очищають Десну та її береги від мертвої риби, пише у репортажі для Новинарні Стас Козлюк. Texty.org.ua публікують найважливіші фрагменти матеріалу.
Жителі сіл збирають мертву рибу
Вздовж колись чистого піщаного пляжу лежить мертва риба. Це село Максаки, за 60 км від Чернігова.
"Перша мертва риба у нас з’явилася в суботу (31 серпня). А вже в неділю нею був усіяний весь пляж. Сьогодні вже трохи менше – чи то собаки розтягли, чи то течією позмивало. І раків було багато. Все вмерло", – констатує місцевий житель Сергій Муравський.
Тут же – кілька представників влади: Катерина Хропач та Олег Стародуб, місцеві старости. Надівають одноразові маски, аби хоч якось приглушити сморід, натягають гумові рукавички. І починають монотонну роботу: йдуть вздовж берега, раз у раз нахиляючись до води й закидаючи мертві туші в білі пакети. Окуні, щуки, раки.
Іноді розміри рибин вражають: деякі екземпляри завдовжки з руку дорослого чоловіка.
"Якщо її лишити просто неба, то в селі неможливо буде жити від того смороду, – пояснює Сергій, чому вони вийшли збирати дохлу рибу. – Хтось же має то робить. Зараз позбираємо її в мішки, потім треба десь закопати".
“Погана вода” прийшла в Десну з її лівої притоки, Сейму, наприкінці серпня. Тоді в соцмережах почали ширитися дописи про скиди хімікатів у воду.
Втім, як згодом заявили у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів, забруднення органічне.
На Сеймі ж проблеми почалися ще в середині серпня – саме тоді з’явилися перші повідомлення про мор риби.
27 серпня Держагенція з рибного господарства опублікувала заяву, в якій звинуватила росіян в отруєнні річки. Тепер і на Сеймі, і на Десні діє повна заборона на використання води для будь-яких потреб. Заборонено купатися в цих річках, ловити рибу і тим більше її їсти.
"Ми намагаємося людям це пояснити. Зокрема через систему оповіщення, яка стоїть у селах: через гучномовці час від часу крутимо оголошення про небезпеку", – розповідає Юрій Стальніченко, в.о. голови Менської громади.
Він саме домовляється телефоном за трактор для Максаків, щоб закопати все, що сьогодні знайдуть місцеві.
"Місцевих важко організувати. По-перше, у нас в громаді багато мобілізованих. По-друге, по селах не так багато лишилося молоді. По-третє, будній день, люди на роботах. І по-четверте, частина чоловіків банально ховаються від ТЦК. А рибу якось та й треба збирати", – сумно каже Юрій.
У частині сіл, як-от в Макошиному, місцевим вдалося організуватися і вони впродовж кількох днів розчищали береги від мертвої фауни Десни. Місцева ОТГ намагається допомагати тракторами, паливом, захисними костюмами. Єдине, чого не можуть дати – людей.
"Від села до села ситуація відрізняється. Десь старости змогли зібрати людей, а десь місцеві заявляють, що це не їхні проблеми. Бо, наприклад, Десна від них далеко. Правда в тому, що це наша спільна проблема. Як мінімум, відпочивати на ці пляжі їздили з усієї області", – пояснює чоловік.
"У нас перша мертва риба була вже у п’ятницю. А наступного дня, коли від Десни потягло смородом до села, друг поїхав на пляж – і каже, що вже весь берег нею всипаний. То ми вирішили зібратися і трохи розчистити пляж. Страшно уявити, що там вище за течією, на Сеймі. Кажуть, узагалі катастрофа, – згадує Інна Дубницька з села Куковичі.
Люди скаржаться, що течією приносить усе нові й нові рибини – щойно розчистили шмат пляжу, як він уже знову вкритий трупами.
У пошуках джерела забруднення
Наразі ані місцева екологічна інспекція, ані агенція з рибного господарства, ані Міністерство екології не можуть точно вказати на джерело забруднення. Точно відомо, що воно вище за течією річки Сейм, у прикордонній зоні або ж на території Курської області.
Екологічна інспекція Сумської області 26 серпня повідомила, що загони прикордонників фіксували погіршення стану води поблизу державного кордону. Тож припускали, що витік органічного забруднення – на території Росії. Зокрема, це міг бути цукровий або спиртовий завод, пошкоджений внаслідок бойових дій.
Однак більш точне джерело визначити неможливо, оскільки доступу туди в українських експертів немає.
Проби ж води, як розповіли в Держекоінспекції, брали максимально близько до зони бойових дій: там, де це дозволяли зробити обмеження на перебування цивільних.
У коментарі “Новинарні” головна спеціалістка зі зв’язків зі ЗМІ Держекоінспекції Сумської області Наталя Новак розповіла, що подібні випадки траплялися й раніше. Так, за її словами, отруєння Сейму вже було зафіксовано восени 2019-го і весною вже цього, 2024 року:
“Наприкінці травня – початку червня вода стала каламутною, кількість кисню в ній стала меншою. Повідомлення про це надходили до нас з села Манухівка, що у 5-кілометровій прикордонній зоні. Оскільки забруднення вверх по течії піти не може, то лишається один варіант: погіршення якості води сталося на території РФ”.
На думку пані Наталі, джерелом забруднення могли бути кілька підприємств. Або й узагалі саме місто Курськ. Російські ЗМІ писали про його проблеми з водовідведенням і каналізацією: мовляв, очисні споруди міста в аварійному стані і там регулярно стаються неконтрольовані скиди нечистот у Сейм. Втім, за її словами, місто надто далеко за течією.
Ще одне велике підприємство стоїть у місті Рильськ – це шкіряна фабрика. Також “під підозрою” – цукровий або спиртовий заводи в Тьоткіно поблизу кордону.
У Державній екологічній інспекції повідомили, що нинішнє джерело забруднення ще не визначене. Однак навряд чи воно на території України.
Там теж нагадали про ситуацію 2019 року й уточнили, що тоді екологи фіксували джерело забруднення Сейму між населеними пунктами Тьоткіно в Курській області РФ та селом Ігорівка Буринського району України.
При цьому в Держекоінспекції додали: мають попередні дані, що й забруднення 2024 року спричинили скиди саме з очисних споруд цукрового заводу в Тьоткіно.
Водночас у Міндовкілля переконували, що загрози для питного водопостачання боятися не варто, оскільки на Сумщині й Чернігівщині немає питних водозаборів (Чернігів, скажімо, використовує воду з артезіанських свердловин, а не з річки).
А як щодо Києва? Адже саме в Київській області розташований найближчий водозабір. Більше того – основним водопостачальником для столиці є саме Деснянська водопровідна станція, яка забезпечує водою близько 60% киян (дніпровська вода становить близько 30%, артезіанська – 10%).
Як стверджує Київська міська держадміністрація, ситуація з якістю води у столиці контрольована: “профільні служби постійно моніторять стан питної води на території Києва та води в акваторії річок Десна і Дніпро”.
В разі ж, якщо якість води погіршиться, “Київводоканал” обіцяє вжити всіх необхідних заходів для її посиленого очищення.
Масова загибель риби йде на спад
Хай там як, добрі новини є: масову загибель риби вдалося зупинити. А забруднення, за даними Міндовкілля, рухається повільніше, ніж течія Десни.
Ще 5 вересня Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів повідомило, що воно дісталося до Чернігова, однак через згини Десни й течію характер цього забруднення змінився: тепер воно концентрується у найглибшій частині річки окремими плямами й осідає на дно.
У Державній екологічній інспекції повідомили, що 3 вересня на Десні в Чернігові було встановлено спеціальні установки для насичення річкової води киснем. Відтоді риби нібито помирає менше, а забруднення в зоні дії цих установок іде по дну річки й не рухається в бік Києва.
Станом на 7-8 вересня вміст розчиненого кисню в деснянських водах поступово збільшується.
За даними Міндовкілля, станом на 8 вересня у річках Сейм та Десна було зібрано близько 26 тонн загиблої риби (приблизно порівну – на території Чернігівської та Сумської областей).