Навколо Києва пожежі на торфовищах (КАРТА)
Журналісти Texty.org.ua відчули специфічний запах, коли горять торф'яники, перевірили, наклали карту пожеж на карту торфовищ і побачили, що вони дійсно горять, а їх загасити важко. Горять на сході від Києва, а звідти вчора дув сильний вітер.
Згідно з інфографікою Texty.org.ua, можна прослідкувати чітку залежність між осередками вогню та місцями залягання торфу, торфовищами.
Повторюється стара історія – саме торфовища дуже часто стають основою для розростання подальших пожеж. Вони найчастіше межують з перелогами, сільгоспземлями або лісом – і саме торфовища стають першопричиною пожеж на цих територіях.
Щодо Київщини – то тут можна говорити про цілу сукупність факторів. Це і наслідки ще радянської меліорації, яка саме у Київському регіоні набула рекордних масштабів, і створення нових агроугідь і, звісно ж, потрапляння частини торфовищ під забудову.
Можливо, вже традиційних пожеж можна було б уникнути за інших погодних умов, але цього року кліматичні зміни вирішили нагадати про себе у повну силу – не тільки літо, а уже й осінь 2024 року виявилися надзвичайно спекотними та посушливими, “з’ївши” залишки вологи у торфовищах.
Як наслідок, осередки пожеж не лише фіксуються на спеціалізованих картах, а й КМДА вже заявляє про погіршення якості повітря в столиці. Будемо сподіватися, що осінь візьме своє, і ми побачимо рясні дощі в регіоні. Інакше прогнози з пожежами можуть бути невтішними.
У 2020 році ми зробили великий дата-проєкт "Тортури димом", де писали, що наші міста й села задихаються від пожеж на осушених торфовищах, і що далі буде гірше. Нижче публікуємо деякі фрагменти з цього матеріалу, де розписані конкретні кроки, які допомогли б розв'язати проблему торфовищ.
Збільшення кількості пожеж по всій країні, в тому числі й за рахунок торфовищ, зміна клімату, яка веде до зменшення водних ресурсів та висихання боліт – усе це означає, що з торфовищами необхідно щось робити.
Проблема складається з двох частин. Перша – це ті торфовища, які ще перебувають у природному стані. Їх близько половини від загальної кількості торфовищ, хоча деякі з них і занедбані. Експерти сходяться на тому, що проводити осушення чи промислову експлуатацію нових торфовищ на сьогодні – це як труїти власний колодязь. На думку Катерини Борисенко, Україна має піти шляхом Польщі, де взагалі введено мораторій на нові осушення боліт. В принципі, рецепт зрозумілий.
Друга складова проблеми – ті торфовища, які вже осушені. Тут більше запитань, ніж відповідей. В ідеальному світі, аби врятувати Україну від пилових бур і загалом нестачі води, болота потрібно відновлювати.
«Реабілітувати болото так само важко, як реабілітувати людину, – пояснює Василь Коніщук. – Наприклад, в Данії, Нідерландах, Польщі йдуть не лише шляхом заводнення ділянки, яка була осушена. Просто заводнити – це неефективно і неправильно. Вони роблять заготовки сфагнових мохів, іншої рослинності, й поступово клаптиками висаджують на болоті».
Варто одночасно розробляти різні варіанти реабілітації боліт і торфовищ. За словами Катерини Борисенко, відновлювати варто в першу чергу ті торфовища, які зазнали найменших змін порівняно зі своїм первинним станом.
За її словами, в умовах зміни клімату управлінці мають не лише чекати дощу й обмежувати водоспоживання, але й думати, як можна зберегти воду в кожному конкретному річковому басейні. У цьому контексті торфовища мають надзвичайно важливе значення.
За словами Василя Коніщука, на місцях колишніх розробок торфу та осушених боліт можна вирощувати біоенергетичні культури – ту ж вербу й навіть очерет на пелети. «Так, наприклад, роблять у Польщі. У нас чомусь мало займаються цим», – каже він. Ще один напрямок – ягідництво, вирощування дорогих культур – журавлини та лохини.
Ще одним напрямком роботи з осушеними болотами може стати їх залуження – засівання поверхні торфовища травою та розвиток там тваринництва. Необхідно також проводити повторне заболочення. Для Київського регіону – треба відновлювати ті ділянки, які є потенційно небезпечними.
На думку Сергія Зібцева, ключем до розв'язання проблем з пожежами на торфовищах має стати розуміння, хто саме відповідає за те чи інше конкретне торфовище, хто є там землекористувачами.
До того ж має бути й розуміння місцевих громад. Насамперед вони самі мають бути зацікавлені, щоб у них не горіли торфовища, і людям не ставало кепсько від смороду торфових згарищ.
