Чи справді сучасна молодь на Заході є інфантильнішою, ніж попередні покоління, — The Economist
"Чи заважає західна культура дорослішати?" — запитує у заголовку британський журнал The Economist, оглядаючи книжку Кіта Гейворда "Інфантильні: як наша культура вбила дорослість". Texty.org.ua публікують ключові фрагменти рецензії.
У книжці «Інфантильні» її автор Кіт Гейворд — кримінолог з Копенгагенського університету — стверджує, що сучасна молодь є менш зрілою, ніж попередні покоління, і що винна в цьому західна культура.
Він наводить безліч прикладів «здитинення» (англ. kidulting), щоб підкріпити свою думку. Дехто любить відтворювати свої дитячі забави, переодягаючись у «My Little Pony» і купуючи квитки в місця, де можна стрибати в ями з м'ячами і битися подушками. Дехто продовжує переживати підліткові розваги в нічних клубах навіть у ранньому середньому віці.
Протягом багатьох років викладання Гейворд був стурбований тим, що його 18-річні студенти «нагадували менш зрілих підлітків на порозі дорослого життя і більш наляканих школярів, які пливуть за течією в чужому світі дорослої автономії». Один з них прийшов на урок у бодіку, зазначивши, що було холодно, а він любить відчувати себе комфортно. Чи не був він «стурбований інфантильним підтекстом такого одягу?» — запитав Гейворд. «Ні, я хочу, щоб до мене ставилися як до дитини, — відповів той. — Дорослішати важко».
Далі автор наводить свої найпереконливіші докази, хоча вони будуть знайомі багатьом читачам. У багатих країнах різко скоротилася частка людей, які до 30 років досягли традиційних маркерів дорослості: залишили батьківській дім, стали фінансово незалежними, одружилися, народили дитину. У Британії середній вік першого (гетеросексуального) шлюбу — 33 роки для чоловіків і 31 рік для жінок — на десять років вищий, ніж на початку 1960-х років. У 2016 році дослідження Pew показало, що вперше за 130 років американці у віці 18-34 років частіше живуть з батьками, ніж з партнером в окремому житлі.
Попкультура, на думку Гейворда, інфантилізує людей. Сучасне кіно оспівує незрілість. Від нерозвинених чоловіків-дітей «Школи року» та «Теда» (де в головній ролі — плюшевий ведмедик, що п'є пиво) до нескінченних римейків «Бетмена» та «Людини-павука», «похід у кіно сьогодні більше схожий на похід до магазину іграшок». Реаліті-шоу «нормалізують інфантилізм», змушуючи «40- і 50-річних знаменитостей переодягатися в іграшкові машинки, дитячих ведмедиків і динозаврів». Індустрія реклами поглиблює цей тренд.
Система освіти також не залишилися осторонь. Учнів захищають від потенційно неприємних ідей: Абердинський університет у Шотландії розмістив попередження на «Пітера Пена», заявивши, що «дивні погляди на гендер» у книжці можуть викликати у школярів «емоційні труднощі». Школярам розповідають речі, які явно не відповідають дійсності, наприклад, «Ти можеш бути тим, ким захочеш». Історія, соціологія та філософія спресовані в «дитячу моральну казку» про «привілейованих» і «пригноблених». У школах та університетах колись викладали «беззаперечну ідею про те, що [студентам] потрібно коригувати свою поведінку і пристосовуватися до світу, якщо вони хочуть ефективно функціонувати в ньому». Більше цього немає.
Насамкінець Гейворд дорікає експертам-лібералам. З одного боку, вони прославляють Грету Тунберг, колишню школярку-активістку, як «всезнаючого мудреця», попри те, що вона не має «жодного наукового досвіду» і не сказала «нічого оригінального про кліматичні проблеми». Це, на його думку, свідчить про «зміну ролей, коли молодь все частіше набуває інтелектуальної ваги і культурного авторитету, щоб навчати дорослих».
З іншого боку, коли Шаміма Бегум, британська школярка приблизно того ж віку, що й Тунберг, приєдналася до Ісламської держави, яка масово вбиває і ґвалтує, ті самі ліберальні експерти засудили рішення британського уряду не дозволити їй повернутися до Британії, щоб постати перед судом, представивши її «обдуреною дитиною... занадто юною і наївною, щоб розуміти, що відбувається, і тому не відповідальною за свої подальші дії».
«Коли суспільство діє таким лицемірним чином, з одного боку, поводячись по-дорослому, а з іншого — інфантильно, воно грає в небезпечну і дволику гру», — гримить Гейворд.
На думку рецензентів The Economist аргументи Гейворда мають два істотних недоліки.
"Один з них полягає в тому, що автор такий буркотун. Чому б дорослим не одягатися як герої коміксів, якщо їм це подобається? Що поганого в тому, що нам подобається мультфільм «Воллес і Громіт»? Бути дорослим означає нести відповідальність за свої вчинки, а не тільки шукати розваг у високочолих місцях.
Другий, більший недолік полягає в тому, що пан Гейворд замовчує більш переконливі пояснення передбачуваного сплеску «інфантилізму», який він засуджує. Можливо, в наші дні є більше пам'ятних свідчень того, що дорослі поводяться по-дитячому, тому що кожен має камеру і публікує кумедні кліпи в соціальних мережах. Ідіотські речі, які робили бумери і покоління Х у свої 20 років, майже всі забуті, слава Богу. Найбезглуздіші витівки найбезглуздіших представників покоління Z зазвичай стають вірусними.
І, можливо, причиною того, що молоді люди знаходять роботу і народжують дітей пізніше, ніж попередні покоління, є те, що вони довше залишаються в освіті. 40% американців у віці 25 років і старше зараз мають вищу освіту, порівняно з 8% у 1960 році. Це величезна зміна, яка зазвичай вважається позитивним явищем, навіть якщо деякі ступені є дорогими і безглуздими. Ті, хто все ще навчається у 25 років, навряд чи будуть фінансово незалежними, а тому можуть вагатися, чи заводити дітей. Це не по-дитячому, це мудро", — пише видання.
Британський журнал підсумовує, що називати ціле покоління «великими дітьми» здається образливим.
