"Було вже ніким воювати". У 72-й бригаді, що боронила Вугледар, через неадекватні накази втрачали людей
Військовий зі 72-ї бригади на правах анонімності поділився інформацією щодо виходу українських воїнів з міста Вугледар Донецької області.
«До того, як бригаду передислокували на Донеччину, у нас була абсолютно боєздатна частина й укомплектований штат. Але за два роки боїв без ротацій і відпочинку ми перетворились на небоєздатну одиницю, бригада стерлась у нуль», — розповів Слідству.Інфо військовий, який обіймає посаду в штабі одного з батальйонів 72-ї бригади ЗСУ.
«За ці два роки, відколи ми на Вугледарському напрямку — тільки один раз в моєму батальйоні ми змогли повністю укомплектувати лише одну роту — з усього батальйону. Раз на три місяці нам приходило поповнення 25 новобранців, здебільшого це були «діди» 50+. Їх погано готували в «учебках» такмеду, вони не знали зовсім, як і що таке гранатомет-кулемет. Вогнева підтримка була нуляча, ми що встигали за тиждень тут на місці їх навчити, те навчали, але зрозумійте, це дуже мало часу», — каже він.
На запитання, чому не вдалось утримати місто на панівній висоті, яке його бригада та інші підрозділи утримували два роки, воїн пояснює: «А що таке зараз панівна висота, якщо над тобою висять цілодобово розвіддрони противника. І у нього є перевага в артилерії, у нас артилерії не давали практично, це не так, як було зимою 23-го, коли ми розмотали 155-ту бригаду [ЗС РФ]. Тоді в нас було повно арти, стріляй — не хочу, тепер — ні, у них паритет у повітрі за рахунок більшої кількості fpv-дронів. Росіяни також почали дистанційно мінувати всі під’їзні дороги до переднього краю. Так, піхота в них — бомжі, але є перевага в засобах і кількості. У нас просто вже ніким і нічим було воювати».
Військовий описав ситуацію з особовим складом в його батальйоні. З 350 по штату залишилось людей на один взвод — до 30. Це з механіками, водіями, останнім часом піхотинців у підрозділі, які утримували передній край — смугу із 2-3-х кілометрів, було 14-18 людей.
«Ми говорили неодноразово, що підрозділ небоєздатний, нам іноді придавали якісь сили, але вони теж швидко стирались через неадекватно нарізані задачі, як-от «відновити втрачені позиції», а ми не могли вже тримати ті, на яких стояли в той момент», — каже боєць.
На запитання, чи можна було якось стримати наступ росіян на Вугледар уже в останні місяці, боєць 72-ї бригади відповідає, що так, «якби нас поміняли хоча б 2-3 місяці тому, але це залежить, на кого, і якої якості там би була піхота, чи не боялась би вона тримати передній край».
Нагадаємо, командир роти ударних дронів «Орден Сантьяго» Ігор Луценко, який раніше воював у складі 72-ї бригади, повідомив, що вона виходила з Вугледару "важко, з великими втратами", згоріло багато техніки.
"Моліть усіх, кого вмієте молити, щоб 72-га, моя перша на цій війні і навіки рідна бригада (хоч я давно вже не у ній) не була стерта в пил в смертельних просторах за Вугледаром, щоб залишки могутнього колись бойового організму не було знищено остаточно, щоб у нього був шанс відродитися, зберегти весь свій накопичений досвід і біль для майбутніх перемог", — написав Луценко на своїй сторінці у фейсбуці.