Російський наступ на сході України триває, але стикається з дедалі більшими проблемами, — The Economist

Українські війська відступають перед обличчям постійного, хоча й дорогого, просування Росії через лінію фронту на Донбасі завдяки значній перевазі РФ в кількості військ і вогневій потужності.

Минулого тижня рішення України вивести свої війська з Вугледара — бастіону, який лежить на перетині східного і південного фронтів, додало похмурих фарб у перспективи країни. Наказ про відступ був відданий, щоб запобігти оточенню росіянами українських оборонців. Президент Володимир Зеленський привітав це рішення, заявивши, що захист життя військових «важливіший за будь-які будівлі». Не те щоб там залишилося багато будівель. Вугледар, як і інші міста, захоплені Росією, являє собою великі руїни.

Схожа ситуація, схоже, розвивається на північ у Торецьку, прифронтовому місті, до якого російські війська просуваються село за селом з серпня, знищуючи все на своєму шляху авіаційними бомбами. 8 жовтня речниця оперативно-тактичного угруповання "Луганськ" повідомила, що «бої йдуть у самому Торецьку, ситуація нестабільна, буквально за кожен під'їзд йде боротьба». Хоча Вугледар не має великого стратегічного значення, Торецьк, що міститься на вершині пагорба, може бути використаний для блокування українських шляхів постачання в тилу.

З іншого боку, Росія не досягла значного прогресу у взятті Часів Яру, що за 40 км на північ від Торецька, і, схоже, застрягла біля каналу на східному боці міста. Також ЗС РФ не вдається взяти під контроль Покровськ, ключовий логістичний вузол, який розташований на трикутнику автомобільних і залізничних шляхів і є головним об'єктом наступальних зусиль окупантів. У серпні було багато розмов про неминуче падіння Покровська. Але темпи російського наступу помітно сповільнилися, і за останні три тижні в РФ було небагато територіальних здобутків.

Ніко Ланге, колишній начальник штабу Міністерства оборони Німеччини, який має тісні зв'язки з українцями, каже, що хоча російські війська зараз перебувають у зоні досяжності артилерії міста, їм бракує сил для скоординованої атаки. Хоча взяття Покровська дало б Росії плацдарм для атак вглиб центральної України і погіршило б логістичну позицію України на півдні Донбасу, Ланге вважає, що операція, навіть у разі успіху, займе багато місяців і завдасть росіянам надзвичайно великих втрат.

Підхід України полягає в тому, щоб поступитися деякими позиціями, завдавши Росії максимальних втрат у живій силі і техніці

Попри побоювання, висловлені в деяких колах, що фронт обвалиться, жодних ознак такого краху не спостерігається. Підхід України полягає в тому, щоб поступитися деякими позиціями, завдавши Росії максимальних втрат у живій силі і техніці та зберігши власні сили для ведення бойових дій на нових укріплених рубежах.

Читайте також: Як збільшилися радіосигнали на фронті в Україні (супутникові знімки)

Також сумнівно, як довго Росія зможе продовжувати втрачати понад тисячу осіб на день, попри величезні бонуси для новобранців. І це враховуючи те, що "невичерпні" запаси бронетехніки й танків переважно радянських часів, на які може спиратися РФ, можуть вичерпатися вже наступного року. Інститут вивчення війни у Вашингтоні вважає, що лише в районі Покровська Росія втратила щонайменше п'ять дивізій танків і бронемашин за минулий рік. Без достатньої кількості броні виведені з ладу російські солдати стають легкою здобиччю для все більш потужних українських FPV-дронів.

Є також ознаки того, що перевага Росії в артилерії зменшується, навіть попри те, що вона все більше залежить від ненадійних північнокорейських боєприпасів. На початку цього року Росія випускала вдесятеро більше снарядів, ніж українці. Але за даними українських джерел, зараз розрив скоротився до 2,5:1. Україна отримує більше снарядів від своїх союзників, її власне виробництво прискорилося, а удари по російських складах боєприпасів були ефективними й видовищними.

Однак Україна, якій досі заборонено використовувати західні ракети великої дальності проти цілей у Росії, не має відповіді на смертоносні планерні бомби, які стали найпотужнішою зброєю її супротивника на полі бою.

Читайте також: «Бійці вважають мене хорошим командиром, а командування поганим». Як правильно воювати, коли людей немає

Попри всю нинішню зневіру щодо перспектив України, Росія далека від досягнення своєї головної мети: встановлення контролю над Донецькою та Луганською областями до кінця цього року.

Битва, в якій Росія однозначно перемагає, каже Ланге, відбувається в «інформаційному просторі». Уявлення про те, що Україна не може перемогти, на його думку, стає виправданням для західних лідерів не надавати Україні того, що їй потрібно для перемоги. Виникла ситуація, коли обіцяна військова підтримка надходить із запізненням або взагалі не надходить. Як зазначив американський оглядач Філліпс О'Брайен, фактично надана Україні допомога від США цього року різко зменшилася в порівнянні з обсягом 2023 року.

хід війни битва за донбас зсу фронт