Вражаюче повернення вовків до Європи викликає занепокоєння, — The Economist
На початку XX століття вовки майже зникли з Європи, винищені браконьєрством і втратою середовища існування. Але в останні десятиліття їхнє дивовижне відродження розділило європейців, оскільки вони сперечаються про те, чи мають люди знову ділити свій простір з хижаком-конкурентом, пише The Economist. Texty.org.ua переклали основне зі статті.
Повернення вовка вражає. З кількох ізольованих зграй на початку цього століття зараз налічується близько 20 000 вовків на волі, від Іспанії до Польщі. Лише за останнє десятиліття ця кількість зросла приблизно вдвічі — вовчі зграї тепер можна зустріти в кожній країні континентальної Європи.
На відміну від Америки, яка навмисно повернула вовків у деякі регіони, це збільшення відбулося природним шляхом. Значною мірою це пов'язано з суворим захистом дикої природи, запровадженим наприкінці 1970-х років на європейському рівні.
Але вовки виграли від відступу людей і в інший спосіб. Коли впали кордони — зокрема, залізна завіса, яка колись розділяла Європу, — вовки мігрували зі сходу на захід. Переміщення населення з сільської місцевості до міст залишило більше лісів для вовків та їхньої здобичі. Інакше кажучи, коли люди пішли, вовки зайняли їхнє місце.
Для екологів повернення вовка є позитивною подією не лише тому, що це знаменує повернення аборигенного виду. Вовки відіграють каскадну роль у підтримці біорізноманіття. Їхня присутність допомагає регулювати популяцію оленів і кабанів, якими вони природно харчуються. Вони відбирають найслабших представників своєї здобичі, перевіряючи їх на наявність хвороб, які одного дня можуть вразити людину. Тримаючи травоїдних у русі, вовки також дають шанс деревам і рослинам, які інакше були б з'їдені, що призводить до урізноманітнення ландшафту. Залишки їхніх бенкетів дають їжу падальникам. З появою вовків екологічні системи, які колись регулювала людина — наприклад, видаючи більше дозволів на полювання, якщо популяція оленів виходила з-під контролю, — тепер перебувають у віданні природи.
Проблема в тому, що вовки також їдять свійських тварин. Щороку вони нападають приблизно на 65 000 овець, кіз, корів і коней. Хоча це мізерна частка поголів'я худоби на континенті — значно менш як 0,1% у випадку овець — це викликає велике занепокоєння на місцях. Фермери вже переконані, що живуть у державі, якою керують урбаністи, котрі не мають жодного уявлення про те, що відбувається за межами передмість. Містяни, які з радістю проголосують за відстріл голубів, аби ті не гадили на їхній вантажний велосипед, тепер вітають реінтродукцію вовків, які тероризують сільських мешканців і полюють на їхні засоби до існування.
Культурну війну між містом і селом, як і слід було очікувати, роздмухують ультраправі політики. Приміром, партія «Альтернатива для Німеччини», яка зазвичай обурюється мігрантами, вимагає «швидких дій», щоб приборкати вовків.
25 вересня більшість з 27 національних урядів ЄС погодилися з Єврокомісією, що захист, який надається вовкам, має бути знижений з «суворо захищеного» до просто «захищеного». Полювання на вовків ще не зовсім відкрите: для офіційного перегляду відповідного закону про охорону дикої природи потрібні подальші обговорення.
Тим часом екологи засуджують рішення, яке, за їхніми словами, відображає погану політику і ще гіршу науку. Популяції вовків на більшій частині Європи є вразливими і можуть зникнути без захисту, який зараз частково знімається. Загроза, яку становлять вовки, перебільшена: немає жодних доказів того, що вони завдали серйозної шкоди людині відтоді, як повернулися в Європу.
