«Багато планів Трампа будуть зруйновані». Військовий експерт Ґлен Ґрант про перебіг війни у найближчі місяці

Про політику США і Трампа щодо України

Не варто оцінювати цю групу людей (кандидатів на найважливіші посади в адміністрації Трапа — Ред.) через українську призму, адже йдеться про американські вибори, які стосуються Америки та її політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами.

Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю,  з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо – побачимо, як він спробує втілити це в життя. Однак будь-які зміни впливатимуть і на Україну, адже питання стосується Америки. Люди більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи.

Найбільша загроза в тому, що США можуть повернутися до політики ізоляціонізму

Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю.

Безумовно, це матиме наслідки не лише для Америки, а й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі, якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи.

Щодо Дональда Трампа, на мій погляд, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики.

Читайте також: Як треба змінити структуру управління ЗСУ і як має діяти Сирський, щоб перемогти у війні, — Ґлен Ґрант

Про сценарії подальшого перебігу війни

Росія, ймовірно, продовжить свої дії. Я не бачу жодних механізмів чи засобів, які могли б змусити її зупинитися, оскільки, як я вже неодноразово наголошував, Путін вірить у свою перемогу. І тут хочу пояснити, чому я так вважаю. Насамперед він користується значною підтримкою з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Це потужна допомога, яка включає постачання обладнання, техніки, технологій і, найважливіше, зброї. А тепер ще й додається жива сила.

Читайте також: Що має зробити Генштаб ЗСУ та Міноборони, щоб різко скоротити кількість загиблих

Отже, Путін має суттєву підтримку. Окрім цього, йому вдалось сформувати свій вплив у НАТО та Європейському Союзі, що створює значні проблеми для України в обох цих структурах. Для нього це потужний аргумент, і саме тому він вважає, що перемагає.

Росія не має наміру зупинятися. Я не бачу нічого в діях чи заявах Дональда Трампа, що могло б переконати Путіна повернутися в рамки. Путін уже вийшов за них, він діє на власний розсуд і, наскільки я можу судити, планує рухатися далі.

Сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити в подальшому

Якщо говорити про критичний сценарій, то це має бути напад на країну-члена НАТО. Малоймовірно, що це буде атака на країну, яка не є членом НАТО, за винятком, можливо, Грузії та Молдови, адже Грузія фактично вже контролюється Росією. Будемо відвертими: сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити в подальшому, використовуючи будь-які можливі хитрощі.

Залишається ще Молдова, і, судячи з результатів останніх виборів, баланс у країні дуже хиткий між проросійськими та прозахідними настроями. Молдова ще не остаточно визначилася з орієнтацією на Захід, тож Путін може спробувати скористатися ситуацією, щоб посилити свій вплив там. Однак жодна з цих трьох подій не змусить Захід діяти активно. Лише напад на країни, такі як Норвегія, Швеція, Велика Британія, Іспанія чи інші ключові члени НАТО, здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше.

Лише напад на країни – ключові члени НАТО здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше

Путін не збирається діяти поспіхом, адже знає, що це змінить правила гри. Він не хоче змін. Його мета – зберегти поточний стан, де зміни відбуваються повільно і поступово, через підкуп політиків, дрібні атаки то тут, то там, щоб ситуація залишалася нестабільною. Він не прагне великої ескалації. Тому, думаю, ми й надалі спостерігатимемо таку ж стратегію. Малоймовірно, що він піде на масштабний наступ, адже це не відповідає його інтересам. Внаслідок цього ми продовжуватимемо бачити слабких політиків.

Шольц або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір

Єдина надія, яка зараз з’явилася на горизонті, – це позбутися Шольца, який або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір. Якщо на зміну Шольцу прийде сильніший політик у Німеччині, це може змінити баланс сил і саме цього ми дуже потребуємо. Макрон своєю чергою демонструє, що багато говорить, але мало робить.

Нам необхідно, щоб Німеччина та Франція діяли разом і злагоджено, демонструючи силу та рішучість. Це означає, що потрібен сильний канцлер, а не слабкий, як зараз. Нещодавно я слухав промову Шольца в парламенті, і він говорив про те, чого не зробив, так, ніби це були його досягнення. Його поведінка нагадує поведінку розбещеної дитини, яка, не бажаючи грати у футбол, забирає м'яч і йде додому. Такі заяви просто жалюгідні. Тому чим швидше Шольц покине свою посаду, тим краще для всіх.

Сучасні європейські політики виявляють надто велику слабкість

Проте Захід досі не прокинувся. Боюсь, що це не станеться доти, доки не трапиться щось драматичне — або з боку Путіна, чого я не очікую, або, що більш імовірно, з боку Америки. Наприклад, якщо Трамп вирішить вивести війська з певного регіону і заявить: розбирайтеся самі, це не наша справа. Це могло б змусити людей діяти, але навіть тоді я не впевнений, що це станеться, оскільки сучасні політики виявляють надто велику слабкість.

Про технології й стратегічну адаптацію у війні

Ми вже дійшли до того моменту, коли солдати повинні не лише спостерігати за лісом, а й постійно стежити за небом, адже значна частина бойових дій тепер відбувається саме там. З точки зору росіян, вони демонструють прогрес у своїх діях. Вони активно використовують безпілотники, хоча ще не змогли повністю інтегрувати їх у структуру своєї армії. Це означає, що їхнє використання дронів все ще централізоване, і солдати часто діють ізольовано. Проте варто відзначити, що вони дуже швидко навчаються та адаптуються.

Українські війська демонструють виняткову ефективність, коли мають можливість діяти самостійно. Однак під час жорсткого контролю з боку генералітету їхня ефективність у бойових діях та логістиці помітно знижується.

Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною

Надзвичайно важливо досягти кращої інтеграції у використанні безпілотників, щоб забезпечити війська необхідними дронами в потрібний час. Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною. Водночас, коли українським військовим доводиться утримувати оборону конкретного села чи будівлі, росіяни отримують здобутки завдяки своїй чисельній перевазі та, що особливо важливо, більшій кількості безпілотників. Це підкреслює необхідність не лише належного забезпечення, а й автономії для українських сил у прийнятті тактичних рішень.

Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія

Останнє, що нам потрібно робити в майбутньому, – це закріплювати наші війська на місці. Нам потрібно дати їм максимальну кількість безпілотників, яку ми можемо, і дозволити їм воювати. Якщо ми це зробимо, я думаю, що ми дійсно почнемо рухатися вперед, а не лише оборонятися. Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія. Ми чітко бачимо, що коли військових фіксують на місцевості, росіяни їх оточують і змушують відступати. Коли ж українські війська зберігають мобільність і мають у своєму розпорядженні достатню кількість безпілотників, вони здатні завдавати противнику значних втрат.

Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників

Однак залишається проблема з урядовою системою закупівель. Хоча безпілотники постачаються, їхня кількість і типи не завжди відповідають потребам підрозділів. Значну частину забезпечення, до 70–80%, все ще покриває волонтерський рух. Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників. Наприклад, дрони Mavic вважаються витратними матеріалами, однак військовим досі потрібно подавати звіти про їх втрату. Це створює додаткові труднощі: деякі бригади навіть не хочуть отримувати урядові дрони, оскільки це тягне за собою обов'язок звітувати і ризик бути притягнутими до розслідувань у разі їхньої втрати, що є неминучим у бойових умовах. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти, аби система працювала на підтримку військових, а не створювала для них зайвих перепон.

Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, Україні необхідно діяти ще швидше

Війна безпілотників має великий потенціал для розвитку, особливо у поєднанні зі штучним інтелектом. З впровадженням штучного інтелекту та вдосконаленням безпілотників потреба у них, швидше за все, зростатиме, а не зменшуватиметься. Це вимагає створення ефективнішої системи доставки, покращення виробничих потужностей та оптимізації передачі технологій. Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, нам необхідно діяти ще швидше, оперативно реагуючи на їхні дії та застосовуючи всі доступні ресурси для протидії. У деяких аспектах Україна ще має пройти значний шлях, але вона рухається у правильному напрямку. Сподіваюся, що система буде вдосконалюватися, і ЗСУ зможе ефективно застосовувати потрібні дрони для виконання конкретних завдань.

Про систему управління як ключовий елемент перемоги

За останні кілька тижнів ви, мабуть, чули заяви від Стерненка, Бутусова та від мене про те, що система управління є ключовим елементом для досягнення перемоги у цій війні. Її необхідно змінювати, адже багато її аспектів залишаються неефективними. 

На мою думку, надзвичайно важливо залучити більше цивільних до системи управління. На найвищих рівнях усе ще домінує армія, і часто спостерігається певна зарозумілість у припущенні, що тільки військові знають, як діяти найкраще. Це не так. 

Залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати

Є багато цивільних фахівців, які здатні зробити значний вклад. Подивіться на приклади успішних цивільних ініціатив: виробничу ефективність і технологічний розвиток "Нової пошти" або те, як "Сільпо" вдається день за днем підтримувати безперебійну роботу супермаркетів навіть у сірих зонах. Ці приклади демонструють, що залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати.

Необхідно запитати себе: де є належний рівень управління логістикою в Збройних силах? Але це лише одна з багатьох проблем. Постійне розділення бригад і переміщення батальйонів з одного місця на інше суперечить основним військовим принципам. Підрозділи мають зберігати свою цілісність.

Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків

Бригада – це базова бойова одиниця, і її слід зберігати як єдине ціле. Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях, і навіть у таких випадках це рішення має бути ретельно обґрунтоване та переглянуте. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків. 

Військовослужбовці не отримують належного матеріально-технічного забезпечення, командування стає дезорганізованим, а довіра руйнується. Підрозділи працюють значно ефективніше, коли вони знають, з ким воюють, і хто перебуває поруч. Важливо знати обличчя, імена, мати впевненість у своїх товаришах та командирах. Солдати воюють значно краще, коли вони впевнені у професійності й компетентності свого командування. Без цієї довіри бойова ефективність підрозділів знижується, що неприпустимо в умовах війни.

Коли ви опиняєтеся під командуванням нового командира, ви не знаєте, як він мислить, як працює і що від нього очікувати. Він своєю чергою не знає вас, не розуміє ваших можливостей і не знає, чи можна вам довіряти. У військовій справі розбивати бригаду – це серйозний крок, якого слід уникати. Проте у нашому випадку така практика регулярна.

Бригади мають залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження

Як на мене, однією з найефективніших управлінських змін, які можна запровадити уже зараз, є припинення практики розділення бригад. Бригади повинні залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження – командиром має бути той, хто найкраще підходить для цієї ролі. 

Про припинення вогню

Багато хто вважає, що Росія докладає всіх зусиль, тому що вірить у наближення миру. Можливо, вони справді так думають, але я сумніваюся, що Росія насправді вірить у якийсь мир. Важливо розуміти, що для Росії, як і для багатьох інших, припинення вогню є насамперед політичним, а не військовим кроком. Це всього лиш політичний інструмент для виграшу часу, необхідного для підготовки та продовження військових дій.

Отже, миру ми не отримаємо – це очевидно. І на Заході, і в Україні це розуміють, але все ще є чимало людей, які вірять, що Росію можна змусити до миру. Це ілюзія. Однак є й ті, хто побоюється, що Трамп може вдатися до радикальних дій, оскільки вони не розуміють його логіки та не знають, як він мислить. Наприклад, вони категорично не хочуть, щоб американські, британські війська чи навіть НАТО були залучені до конфлікту.

Водночас росіяни, враховуючи свій спосіб мислення, можуть сприйняти заяви Трампа про можливий вихід із НАТО як хитрий маневр, спрямований на їх дезорієнтацію. Тому слова Трампа можуть мати зворотний ефект – їх можуть протлумачити по-іншому, ніж він того очікує, і призвести до наслідків, які є протилежними до його намірів.

На мою думку, Путін зараз відчуває слабкість як з боку Заходу, так і з боку української влади. Він діє з максимальною інтенсивністю, використовуючи всі доступні можливості, поки може це робити. Путін не бачить перед собою сильного спротиву. Це всього лиш моє припущення, але воно ґрунтується на спостереженні за його діями та реакцією міжнародної спільноти.

стратегічна адаптація глобальна безпека війна технології зсу військо управління