Підприємці члени ПР про ти Кодексу, вони бояться, що їх бізнес загине
Нового Податкового кодексу вони не бояться. У разі його прийняття частина їх бізнесу піде у тінь, компенсуючи втрати. На перебудову бізнесу з легального на тіньовий піде 3-6 місяців.
Днями автору зателефонував товариш, один з власників сімейної компанії, яка займається масовим виробництвом продуктів харчування, будівництвом доріг, експлуатацією периферійних комунальних підприємств тощо.
Він без подробиць запропонував мені пообідати з “цікавими людьми” в одному з ресторанів на виїзді з Києва.
На обіді були присутні відносно молоді люди, як потім з’ясувалося, теж середні підприємці, які мають в місяць прибуток до 300 тисяч гривень. Віддалений ресторан був вибраний задля відсутності “зайвих очей”.
Розмова почалася про стан справ в економіці, перспективи виходу з кризи, долю гривні та уряду. Потім вона плавно перейшла до перспективи розвитку середнього бізнесу в світлі загальнодержавного бунту малого бізнесу.
Стало ясно, що ці середні підприємці побоюються розвитку цього бунту, але чомусь підтримують його.
Нового Податкового кодексу вони не бояться. У разі його прийняття частина їх бізнесу піде у тінь, компенсуючи втрати. На перебудову бізнесу з легального на тіньовий піде 3-6 місяців.
А от на подолання втрат, пов’язаних з суттєвим зменшенням попиту на їх продукцію та послуги, знадобиться невідомо скільки часу.
Таким чином, вони зацікавлені в мирному вирішені проблем, пов’язаних з введенням Податкового кодексу, на користь малого і середнього бізнесу. От тут-то стало зрозумілим запрошення автора на обід, а тому він поцікавився, з яких вони міст, до якої партії належать, чому самі не подадуть свій голос на захист себе і малого бізнесу.
З чотирьох осіб лише один був безпартійним киянином, інші – з Дніпропетровська, формально – члени Партії регіонів. Виступати проти своєї ж влади вони не мали бажання, бо боялися, що у відповідь на подібне звернення до них прийде податкова і накладе значні фінансові санкції на ті порушення, які вони не скоїли.
Це був єдиний випадок в житті автора, коли підприємці зізнавалися, що вони бояться своєї ж влади.
За словами підприємців, у разі прийняття Податкового кодексу статки багатьох їх покупців, перш за все, представників малого бізнесу та членів їх родин, які головним чином і формують попит на вітчизняні товари та послуги, що виробляють чи надають ці підприємці, впадуть, а разом з ними і їх прибутки.
Компенсувати ці втрати можна буде лише частково, бо в умовах підприємства, де всі цифри “на поверхні”, в тінь може піти не більше 10-15% обороту.
Наприклад, за рахунок завищення норм витрат сировини на одиницю продукції, що податківцям знайти важко.
Між тим, попит на їх продукцію та послуги зменшиться, принаймні, на третину, яку повністю “перекрити” тіньовим оборотом не вдасться.
Переорієнтуватися на експорт продукції в країни близького зарубіжжя означає вступити у конкуренцію з тамтешніми виробниками, що теж не має сенсу, бо витрати часу та грошей значні.
Займатися перепродажем імпортних товарів теж не має сенсу, бо конкуренція в цій сфері значна. До того ж, поєднувати виробництво з непрофільною торгівлею важко, бо, контролюючи масове чи багатосерійне виробництво, нема часу відволікатися на торгівлю.
І ще одне. Будь-яке збурення в суспільстві викликає зворотну реакцію людей, які переносять своє невдоволення на всіх без винятку підприємців, вважаючи їх опосередкованими представниками влади, до якої ці підприємці не мають практично ніякого відношення, окрім партійних внесків (поборів).
В ході розмови з’ясувалося, що мої співрозмовники мають прекрасну освіту, вільно розмовляють англійською мовою, побували в багатьох країнах світу, щоб побачити щось нове і запропонувати свою продукцію та послуги, володіють економічними знаннями, а один навіть має наукову ступінь.
Широкий кругозір поглядів молодих підприємців приємно здивував. Ось їх власні міркування.
Підвищення податків для малого бізнесу призведе до зростання цін продажу ним товарів та послуг. Автоматично зменшиться попит на товари та послуги середніх підприємців, які втратять частину своїх доходів, тим більше що зарплати та пенсії будуть “заморожені” протягом кількох років.
В таких умовах обіг товарів та послуг вітчизняного виробництва зменшиться, в той час як обіг імпортної продукції буде залишатися без суттєвих змін або зменшиться на меншу частку, бо аналогу таких товарів в Україні немає. Це варіант розвитку подій в умовах незмінного курсу гривні.
На жаль, її курс значним чином залежить від держбюджету. При продовженні його дефіциту в наступні роки у зв’язку з надмірними видатками на державне управління та підтримку Пенсійного фонду він буде приречений на багаторічну дефіцитність.
Саме тому значне зниження курсу гривни станеться у найближчі часи. Не спасе і МВФ.
До того ж, накопичення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі лише прискорить зниження курсу гривни відносно долара, який і сам слабішає.
Таким чином, вся ця група факторів буде діяти проти середніх підприємців, в тому числі моїх співрозмовників. А для них власні економічні інтереси важливіші за партійні.
Все це і багато іншого руйнує структуру товарообігу на користь зростання частки імпортних товарів та зменшення частки вітчизняних товарів.
В першу чергу, на погляд співрозмовників, постраждають середні підприємці, товари та послуги яких йдуть переважно на внутрішній ринок.
Саме це викликало головну біль четвірки підприємців.
Але це було далеко не все. Підприємці почали розмірковувати, наскільки довго в таких умовах можливий їх бізнес в Україні і куди його переводити в разі значного погіршання економічної ситуації.
Зійшлися на тому, що найкращі умови в Бразилії та Аргентині, але для цього треба добре знати іспанську мову. В Канаді англійська мова, але ця країна приймає українців переважно до 35 років.
Щодо того, скільки років в таких умовах зможе існувати їх бізнес в Україні, погляди розійшлися. Більшість вважало, що 5-10 років.
Під час обговорення я дослуховувався не тільки до змісту сказаного, але й до інтонацій молодих підприємців, в яких відчувалася приреченість на близьку загибель їх бізнесу. Якась примарність вітала в повітрі, і часом було не зрозуміло, чи це реальність, чи сон.
Після обіду ми роз’їхалися, я – писати статтю, підприємці – члени Партії регіонів – фінансувати бунт проти владних однопартійців.
Дивне життя в Україні: гроші підприємців – формально членів Партії регіонів пішли проти своєї ж влади.
Марко Олівенський, кандидат економічних наук , ЕП
http:/
