WikiLeaks: недовіра між Україною і Росією – неймовірна.
WikiLeaks продовжує публікувати переписку Stratfor. Нещодавно сайт оприлюднив лист чеського фахівця з енергетики у якому він розповідає про засоби, якими Росія укладає енергетичні договори і діє в Україні, на Кавказі і Середній Азії.
Пряма мова: «Рівень недовіри між Україною та Росією - просто неймовірний. Тобі стає зрозуміло, наскільки все погано, коли вони користуються хлопцями, як от це я, для комунікації (спілкуваня) одних з іншими. Існує дуже і дуже обмежена кількість, які справді знають, що відбувається в міжнаціональних газових перемовинах - Путін, Медведєв, голова Нафтогазу, Міллер з Газпрому, Янукович і можливо ще кілька.
Під довірою я маю на увазі, що, наприклад, ви, ваш друг та я уклали угоду. Я продаю тобі Н-нну кількість, ми домовляємося про стільки-то вершків, які ми збережемо собі, оформимо звітність тощо. Раптом мене замінено кимось іншим.
Ви не можете більше довіряти особі, з якою маєте справу. Протягом 1990-их усе це працювало, як слід. Проте останні декілька років людей почали постійно замінювати, і ніхто вже не може довіряти один одному. Ось як ми і дісталися до останніх умов.
Стратегія Путіна під час останніх угод зводиться до наступною:
Росія знає, що Україна краде стільки-то газу. Росія надішле таку-то кількість газу Європі мінус стільки-то газу, яку краде Україна. Метою було змалювати Україну як злодія, тоді як Росія виглядала б як надійний партнер. Болгарія, Словакія та Сербія були єдині країни, які відчули б нестачу.
Коли я зустрів Путіна та Сечіна (заступник пем’єра РФ - ред) під час перемовин, то був з ними досить прямолінійним. Я сказав їм, що їхня стратегія не спрацює. Ми в Чехії, Словаччині зможемо вижити без російського газу. Ми користуватимемось іншим паливом, воно може забруднювати атмосферу, але яка різниця?
Ми також отримуємо пропозиції за третину ціни від Катару та інших. Тому Росія вже не має тієї переваги, яка була в 2006-у.
Такі її дії (Росії – ред.) спонукали європейців до пошуку інших постачальників. Це становить проблему для Путіна були люди, які розуміли недоліки цієї стратегії, але їм не давали слова. Проблема зрикошетила.
Ви знаєте мене - я атеїст. Я не вірю в те, коли Біблія каже повернути іншу щоку Я вважаю, що коли хтось нападає на вас, то дайте відсіч з подвійною силою. Тільки так можна зрівнятися з росіянами. Ми хочемо, щоб Росія ставилася до нас серйозно.
Росія має дуже серйозний вплив на рішення України. Там існує дуже мале число обізнаних людей.
Росіянам не потрібне безпосереднє володіння енергетичним сектором для того, щоб мати вплив, якого вони прагнуть зараз. Вони були дуже добре підготовлені для повернення в Україну. У них там є добре «змазана» машина.
Киргизстан був головним чином посланням для китайців
(Очевидно йдеться про заворушення в 2010 році, яке закінчилося поваленням президента Бакієва- ред.).
Китайська присутність у Киргизстані є серйозним питанням тепер, і росіянам потрібно тримати Китай в його межах. Китай несе з собою гроші та інфраструктуру, але коли ви говорите про режими в таких країнах, то розумієте, що їм не дуже зручно мати справу з китайцями в порівнянні з росіянами.
Вони добре знають росіян, російська в них - основна мова, вони знають як з ними працювати тощо. Китайців сприймають на зовсім іншому рівні. Ці режими дуже параноїдальні якщо подивитися на лінію спадкоємців у Казахстані, Узбекистані, то це все - дочки. Уряди шукають безпеки, і саме тому Росія має тут перевагу над Китаєм.
Росія - це порятунок для добувальних індустрій. Вони мають нафту, газ, корисні копалини тощо, але можуть вважатися розвиненою економікою. Вони знаходяться в поганій формі, і це змушує серйозно задуматись над планами з модернізації. Велика загроза на Росію суне не з заходу вона насувається і зі сходу (Китай), і півдня (іслам). Росія демонструє певну кооперацію із США щодо Ірану, але не зробила якихось конкретних кроків у цьому напрямку, і їй це не потрібно. Це стратегія найменшого ризику. Вона там нічого не втрачає.
Я не вірю в енергетичні домовленості між Турцією та Азербайджаном щодо Шах Деніз
.
Тільки диву даєшся, наскільки знаходиться під впливом Росії. Вони (Азербайджан – ред.) дбають про виживання. Азербайджан не наважиться на остаточну угоду щодо Шах Деніз II. Під час мого останнього візиту в Баку вони показали мені трьохвимірну топографічну мапу Вірменії, Азербайджану, Нагірного Карабаху. З неї стає зрозуміло, що якщо Вірменія перейде на російський бік, то це відкриє прямий шлях до Баку.
Росія натякнула їм під час Грузинської війни, що Грузія може бути тільки початком - доволі пряма погроза. Азербайджанці бояться цього як вогню. Різниця між теперішнім станом, і коли американці отаборились в регіоні, полягає в тому, що США були там з певною стратегією. США тепер вибули з гри. Навіть європейці знаходяться задалеко. Азербайджан, Грузія та Україна не мають, до кого звернутись.
Усе що Росії треба було зробити, так це оплатити досить людей, щоб ті сформували анклав, який би виступив проти американських баз у Грузії. Азербайджан не може обернутися тільки на захід це, знову ж таки, справа виживання.
Білорусь повністю поступилася вимогам росіян. Лукашенко знає, що в нього немає вибору. Інакше 50% його доходів зникнуть, і він це добре усвідомлює.
Він - як скалка в оці для росіян, але в нього немає жодної іншої допомоги. Навіть європейці відвернулися від нього.
Росіяни дуже занепокоєні європейськими енергетичними планами
. Сечін усе питає мене, в чому полягає секретний план, що європейці задумали тощо. Я їм кажу, що жодного секретного плану немає. Я хотів би, щоб він існував, але його немає насправді.
Рішення побудувати Південний потік не з'явиться аж до 2013-2014-ого року, після того, як буде повністю завершено побудову Північного потоку. Північний потік уже близький до завершення, але він не відповідає енергетичній стратегії Росії з уникнення транзитних країн".
