Як сфальшувати вибори
Для створення загальнонаціональної мережі тотальних махінацій у день голосування вистачить однієї людини на кожній дільниці, до якої повинні прислухатися інші члени дільничної комісії.
Про це пише Олег Поліщук в тижневику «Коментарі».
Популярна колись технологія «печиво» (масове вкидання бюлетенів) нині вважається анахронізмом. На думку майже всіх опитаних «Коментарями» політтехнологів, є дієвіші методи грубих фальсифікацій, наприклад, перекладання бюлетенів при підрахунку голосів з однієї стопки в іншу або банальне псування «неправильних» бюлетенів шляхом нанесення на них додаткової позначки. До речі, найближчим часом можна чекати різних відозв до «противсіхів» про те, що псування бюлетенів — це їх, «противсіхів», метод, і це фактично виявиться «прикриттям» для масового застосування цієї технології. Та нахабні фальсифікації можу викликати гучний скандал у кожному конкретному випадку. Тому 28 жовтня експерти з виборчих технологій прогнозують незначну кількість подібних «грубих форм». Тим більше що, на їхній погляд, є мінімум три варіанти напівлегальних маніпуляцій, які важко навіть виявити, а ще складніше задокументувати й довести.
«КАРУСЕЛЬ» УДОСКОНАЛЕНОЇ МОДЕЛІ
Фальсифікації за допомогою відкріпних талонів, які були актуальними на президентських виборах 2004 року, сьогодні можуть пережити друге народження. При цьому вісім років тому можливість тимчасової зміни місця голосування використовувалася махінаторами доволі однобоко (лише для організації «каруселі» — багаторазового голосування відкріпними талонами). На виборах-2012 цю технологію модернізували й почали використовувати в кількох площинах. Щодня усе більше округів зіштовхуються із «навалою кріпаків». Ідеться про працівників підприємств або студентів вишів, які примусово, але цілком законно змінюють місце голосування в інтересах певного кандидата, що має вплив на таке підприємство або ВНЗ. У деяких випадках налічується до тисячі таких «передвиборних мігрантів» на округ, що реально ускладнює завдання конкурентові. Однак таку «міграцію» хоча б можна відстежити у відомостях держреєстру виборців, до того ж Центвиборчком ухвалив вимагати в охочих відкріпитися від своєї виборчої адреси відповідну довідку з місця роботи або навчання.
Набагато складніше виявити інший бік вікріпництва. Законом передбачено, що уточнений список виборців в одному екземплярі й тільки на паперовому носії орган ведення реєстру може передати дільничному виборчкому лише за дві доби до дня голосування. До речі, можуть і не дати сфотографувати цей список, посилаючись на захист персональних даних. Але, навіть маючи ці дані, їх необхідно довго аналізувати на предмет кількості новоприбулих на дільницю виборців. А також спробувати зафіксувати, чи не планує окремо взята група «передвиборних мігрантів» проголосувати на кількох дільницях округу, запустивши тим самим удосконалену модель «каруселі». І це притому, що в останні кілька діб перед днем голосування на кожній дільничній комісії гаряча пора — прийом не тільки уточнених списків виборців, а й бюлетенів.
ОПЕРАЦІЯ «ЛІКВІДАЦІЯ УРНИ»
У день голосування усім зацікавленим у чесності виборів членам виборчкомів і спостерігачам потрібно із самого ранку не пасувати. Особливо це стосується питання підготовки урн до голосування. У кожну з них після опломбування опускається контрольний лист, у якому вказуються номери округу, дільниці й виборчої урни, час укидання контрольного листа й підписи членів виборчкому. А при бажанні на контрольному листі можуть підписатися й кандидати в депутати, і їхні довірені особи, і уповноважені особи партій, і офіційні спостерігачі. Усі ці підписи скріплюються печаткою виборчкому.
Цілий день на дільниці все проходить анічичирк, а, за даними екзитполів, «неправильний» кандидат іде у відрив від «правильного». Але після відкриття урни й виїмки контрольного листа дехто з тих, хто підписався на ньому вранці, відмовляється визнавати свій підпис. А в законі про вибори чорним по білому написано, що при виникненні сумнівів у членів виборчкому щодо достовірності контрольного листа дільнична комісія приймає шляхом голосування рішення про визнання бюлетенів, які перебувають в урні, такими, що не підлягають урахуванню під час підрахунку голосів. І якщо умовно на дільниці, де дві великі урни, проголосували 1000 виборців, половину бюлетенів не враховують. Звісно ж, згоряють усі голоси, подані й за «неправильного», і за «правильного» кандидата. Але якщо врахувати, що в сусідній урні співвідношення поданих голосів було, скажімо, у пропорції 2 до 1 на користь «неправильного» кандидата, ефект від цієї маніпуляції очевидний. І якщо проводити її не тотально, а вибірково, з невеликою кількістю урн, то виглядати це може як звичайний збіг.
ТЕХНОЛОГІЯ «КОНТРОЛЬОВАНИХ ПРОВОКАЦІЙ»
Але якщо для результату виборів на окрузі рахунок іде не на сотню, а на тисячу голосів, можна діяти з розмахом, і закон це дозволяє. У якийсь момент на одній з дільниць хтось із представників ЗМІ, спостерігачів, уповноважених партій, довірених осіб кандидатів або навіть самих кандидатів у депутати починає відверто бешкетувати. Йому виборчкомом виноситься попередження, але провокатор не вгамовується і його випроваджують за межі дільниці. Скривджений відразу звертається до суду, який ухвалює рішення про неправомірність дії дільничної комісії.
А відповідно до частини 15 статті 94 закону про вибори народних депутатів окружком може ухвалити рішення про визнання усього голосування на дільниці недійсним на підставі виявлення фактів, підтверджених судовим рішенням, неправомірного усунення із приміщення тих, хто має повне право там перебувати, тобто саме представників ЗМІ, спостерігачів, уповноважених партій і громадських організацій, довірених осіб кандидатів і самих кандидатів у депутати. Отже, за допомогою «контрольованих провокацій» можна скасовувати результати голосування на будь-якій «неправильній» дільниці, у будь-який час доби. Махінація? Справдешня, але нейтралізувати її вкрай складно.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
На думку експертів, усі названі вище махінації в мажоритарних округах дозволяють майже непомітно скоригувати результати голосування до 10% (і саме виходячи із цієї пропорції працюють соціологи). За пропорціоналкою партії, яка перебуває на межі прохідного бар’єра, потрібно мати запас 1-2% голосів у всій країні. «Експропріація» більшого відсотка занадто помітна й може мати гучні наслідки. Для створення загальнонаціональної мережі тотальних махінацій вистачить одного члена виборчкому на кожній дільниці, а іншим членам у день голосування потрібно просто рекомендувати дослухатися до цього «мудреця». Те, що окружкоми сформовані в інтересах партії влади, вся країна впевнилася майже місяць тому, зараз за схожим сценарієм формуються дільничні комісії. В Україні понад 32 тис. звичайних виборчих дільниць і майже півтори тисячі спеціальних (написане про фальсифікації на спецдільницях уже можна скласти в романи), тобто для фальсифікаторської мережі необхідно понад 30 тис. осіб. Опозиція має такий ресурс? Ні. А влада? Питання можна вважати риторичним, знаючи, наприклад, про тотальне залучення до агітації й пропаганди 10 тис. соціальних працівників, підвідомчих Сергію Тігіпку, який паралельно відповідає за публічну кампанію Партії регіонів.
Теоретично протистояти фальсифікаціям і махінаціям на виборах-2012 можна, але для цього потрібна єдність у справі захисту результатів голосування хоча б тих, хто декларує свою опозиційність. А з єдністю рядів, дивлячись на постійні суперечки «Батьківщини» з УДАРом, наразі все дуже погано. Нарешті, найрадикальнішим способом захистити результати виборів є організація протестів на подобі подій листопада-грудня 2004-го. Але для Майдану-2 потрібні залізні докази фальсифікацій і махінацій, що, як ми бачимо, у сьогоднішніх реаліях дуже складно. Тим більше що підготовкою громадської думки щодо прийняття «правильних» результатів голосування 28 жовтня останнім часом масовано займаються підгодовані владою соціологи.
