Гучна справа. Тимошенко замовила убивство Щербаня через конфлікт, який було залагоджено?
Підставою для вбивства в 1996 році депутата Євгена Щербаня, у якому підозрюються Юлія Тимошенко й Павло Лазаренко слідчі вважають неможливість поділити ринок газу в Донецькій області, заявляють в Генпрокуратурі. Однак, згідно результатів журналістського розслідування, опублікованому у Forbes, ринок газу було вже поділено, а конфлікт – залагоджено ще до того, як Щербаня вбили.
Євген Щербань
За версією слідства, передумовою до здійснення цього злочину стали дії тодішнього першого віце-прем'єра Павла Лазаренко, який лобіював прийняття постанови уряду, яким за кожною областю закріплювався єдиний оптовий постачальник газу, у якого всі підприємства мали купувати паливо за встановленою ним ціною.
У Дніпропетровській і Донецькій областях таким постачальником стала ЄЕСУ.
"За надання протекції на державному рівні, лобіювання інтересів і усунення перешкод у роботі підприємства президент ЄЕСУ систематично перераховувала на зазначені Л. рахунки в банківських установах грошові суми в розмірі 50% від всього прибутку, отриманою компанією від здійснення комерційної діяльності",— стверджує слідство.
У ГПУ впевнені, що "однією з перешкод" на шляху реалізації цього плану став Щербань, що ініціював появу розпорядження губернатора Донецької області, яким єдиною організацією, яка мала право на укладення таких договорів, є не ЄЕСУ, а корпорація "Індустріальний союз Донбасу".
Як стверджують слідчі, "на цьому ґрунті" між Лазаренком, Тимошенко й Щербанем "виникали конфлікти, оскільки підприємства, підконтрольні останньому, категорично відмовлялися працювати з ЄЕСУ на умовах Т. і Л.".
"Безпосередньо Т. і Л. не могли скоїти вбивство Щербаня, вони вирішили замовити його іншим особам, тобто організувати вбивство",— відзначають у Генпрокуратурі.
Подальші події, за версією слідства, розвивалися так: у першій половині 1996 року радник Лазаренка Петро Кириченко, "не знаючи про наміри Т. і Л.", організував у будинку відпочинку "Пуща-Водиця" зустріч Лазаренка з кримінальним авторитетом із Дніпропетровська Олександром Мільченком на прізвисько Матрос.
Частину суми за вбивство - $500 тис.- Лазаренко передав Мільченку через свого помічника, а той віддав їх Матросу 4 листопада, спеціально для цього відправившись у Дніпропетровськ.
Після цього, стверджують слідчі, Тимошенко й Лазаренко почали затримки з виплатою іншої суми. Після цього Тимошенко, "реалізуючи спільний намір з Л.", забезпечила переведення грошей на рахунки Кириченка, який у свою чергу мав перевести їх на рахунки Мільченка "і керівників злочинної банди".
Особливо активно платежі (усього їх було 9) з рахунків проводилися в травні 1997 року. Загальна сума виплачених грошей за вбивство Євгенія Щербаня склала $2,82 млн.
"Таким чином, своїми навмисними діями, які виразилися в організації разом з Л. навмисного вбивства при обтяжуючих обставинах - з корисливих мотивів, Т. вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 19. п. "а" ст. 93 Кримінального кодексу (у редакції 1992 року)",- підсумували в ГПУ.
Однак журналісти Forbes поставили питання: чи справді був у Лазаренка і Тимошенко мотив до усунення донецького магната? Є вагомі підстави у цьому сумніватися. До моменту вбивства конфлікт між ІСД і ЄЕСУ був вичерпаний. Більшість підприємств регіону уклали договори на постачання газу з ІСД, який закуповував велику частину палива у ЄЕСУ. «Всі конфлікти і нерозуміння між ЄЕСУ і ІСД були вирішені ще до трагічної смерті Євгена Щербаня», - стверджує колишній віце-президент ЄЕСУ Олег Беспалов. Сергій Тарута, тодішній співвласник ІСД, теж скептично ставиться до версії про причетність Лазаренка і Тимошенко до цього вбивства.
Кому справді було вигідне убивство Щербаня? Forbes коректно не пише про це прямо, однак звертає увагу на те, кому дісталися основні бізнес-активи загиблого.
Частка Щербаня в «Індустріальний союз Донбасу» була поділена між іншими акціонерами. Деякі структурні підрозділи корпорації «Атон», співвласником якої був загиблий, працюють донині. Наприклад, компанія «Гефест», яка керувала мережею автозаправок корпорації. У квітні 2009 року 47 АЗС, що входять в «Гефест», перейшли в управління компанії «Паралель» Ріната Ахметова. Оператор мобільного зв'язку DCC, створений Щербанем у 1995 році, сьогодні відомий під брендом life :). Він належить Ахметову і його турецьким партнерам.
