Новий міністр культури – досвідчений управлінець і співавтор книги з Табачником
Після довготривалих обговорень президент Віктор Янукович нарешті визначився з кандидатурою міністра культури. Вперше за останні роки ним став не митець, а просто досвідчений управлінець. Крісло міністра культури Янукович віддав заступнику голови КМДА Леоніду Новохатьку.
Офіційна біографія нового міністра досить нудна. Будучи заступником Олександра Попова (з червня 2010-го), Новохатько курирував гуманітарні питання: культуру, освіту та науку, справи молоді та спорту, охорону культурної спадщини, релігію і так далі, повідомляють «Коментарі». Раніше, з 2007-го по 2010-й, був першим заступником гендиректора агентства «УкрІнформ», а до цього завідував кафедрою в Київському національному університеті культури і мистецтв - він же «університет Поплавського». Набагато цікавіше складалася кар´єра Новохатька з початку 1990-х до середини 2000-х: він встиг попрацювати і в Кабміні, і в АП. А з 1996-го по 2005-й обіймав посаду, максимально наближену до нинішньої, - заступника, а пізніше першого заступника міністра культури України.
Призначення нового глави відомства було вельми спокійно і навіть доброзичливо сприйнято культурним співтовариством. «З тих імовірних фігур, інформація про які блукала в інтернеті, це - краще призначення, яке можна було зробити. Він дуже тверезо дивиться на культуру і на те, що і як потрібно робити», - зазначила в бесіді з «Коментарями» екс-директор національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. Нагадаємо, що міністерський портфель пророкували Таїсії Повалій, Ганні Герман та екс-міністрові культури Михайлу Кулиняці.
Не викликало особливих зауважень призначення Новохатька і у глави підкомітету з питань культури ВР Олександра Бригинця. «Новохатько - досвідчений політик і досвідчений працівник культури, інформаційного середовища. Він багато чого знає і розуміє», - вважає депутат.
Варто відзначити, що зі «скелетами у шафі» у нового міністра і правда сутужно. Він зумів не засвітитися в серйозних столичних скандалах - особливо в культурній сфері. Тому що за час перебування в КМДА Олександра Попова ім´я Новохатька згадувалося переважно в новинах на соціальну тематику: дитячі садки, пенсіонери, «Картка киянина»... Культурну ж сферу «підім´яла» під себе начальник профільного департаменту Світлана Зоріна, ім´я якої в скандалах якраз частенько звучало. Взяти хоча б проблеми «Гоголь Фесту», що став уже культовим для столиці. Або ситуацію з муніципальним театром «Київ» на Русанівці, на який Зоріна категорично відмовлялася виділяти гроші.
Однак якщо постаратися, то і Новохатьку можна поставити низку неприємних питань. Найбільш жирною і неоднозначною плямою в його історії є, мабуть, видання спільно з Дмитром Табачником (тоді - віце-прем´єром) книги «Пам´ятки російської історії і культури в Україні XVII-XXI ст.» у 2003-му. Книга була проілюстрована піратськими фотографіями - без погодження з автором і виплати авторського гонорару, хоча кошти на неї і були освоєні. З ім´ям Новохатька пов´язують і узгодження скандального проекту з будівництва висотного монстра на Грушевського, 9-а.
За час перебування біля гуманітарного керма в столиці Новохатько теж не проявив себе в ролі захисника культурної та історичної спадщини, хоч номінально і опікав їх. Поспішна і невиразна реконструкція Андріївського узвозу, знесення історичних будівель і скандальні будівництва, боротьба за Гостинний двір і Десятинну церкву - від усього цього Київ трусило якраз в останні два роки. Однак негативного інформаційного фону для Новохатька це не створило: він завжди залишався в тіні, на других ролях, виконуючи якусь свою, нескандальну роботу.
«Це типовий чиновник. Київська вертикаль влади взагалі була набагато більш лояльна до цілей, які захищає громадськість. Він не заважав нам захищати, не допомагав протилежній стороні - і то добре», - пояснив активіст руху «Збережемо старий Київ» Ігор Луценко. І додав, що в Мінкульті, на його думку, навряд чи щось зміниться. А новий міністр, як і його попередник, буде намагатися обходити найгостріші кути, залишаючись у конфліктних ситуаціях ніби поза справами.
