Українців відлякуватимуть від Європи гомосексуалізмом
В українському суспільстві, як і у всякому іншому, вкоренилося безліч упереджень і забобонів. Саме суспільство зазвичай не звертає на них уваги, займаючись нагальнішими проблемами. Однак у періоди загострення економічної і політичної ситуації саме упередження і забобони, як показали і події останніх місяців, використовуються для відволікання суспільної уваги. Це політтехнологія, розрахована на рефлексивну, бездумну реакцію суспільства. І щоб не бути собакою Павлова, корисно все ж звернути увагу на природу ненависті, обурення і неприйняття «не таких, як усі».
Про це пише Юрій Вишневський у «Коментарях».
Цього року українське суспільство буде втягнуте у запеклі дебати про гомосексуалістів. Про майбутні події стало відомо з інтерв´ю з міністром закордонних справ України Леонідом Кожарою, яке 6 лютого опублікувала польська Gazeta Wyborcza. Відповідаючи на питання, чи є шанси на скасування країнами Євросоюзу віз для громадян України в найближчому майбутньому, Кожара розповів, що «однією з умов ЄС в цьому контексті є включення в Кодекс про працю положення про недискримінацію на підставі сексуальної орієнтації». За його словами, «уряд уже підготував проект закону і незабаром представить його в парламенті». У той самий час міністр заявив, що «питання гомосексуалізму викликає в Україні контроверсії», і спрогнозував «деякі труднощі» при проходженні цього законопроекту у Верховній Раді.
«Православна церква в Україні цього не підтримає, - пообіцяв Кожара, але відразу ж з оптимізмом додав: - Однак якщо подібний закон був прийнятий, хоч і з труднощами, в Молдові, а свого часу, незважаючи на значний вплив католицизму, і в Польщі, то і в Україні вдасться. Питання просте: без впровадження законодавства щодо недискримінації гомосексуалістів не вдасться просунутися на шляху до скасування віз. Тому думаю, що прагнення до подальшої інтеграції з ЄС візьме гору над розділенням суспільної думки щодо гомосексуалістів і цей закон буде прийнятий».
Дивна впевненість, з якою глава зовнішньополітичного відомства України говорить про «розділення суспільної думки щодо гомосексуалістів», у той час як більшості громадян просто немає справи до так званих секс-меншин. Навесні 2011 року «Коментарі» спільно з Інститутом Горшеніна провели соціологічне дослідження «Соціально-економічне становище сучасного українського села», одне з питань якого звучало так: «Які громадські вади і зміни суспільної моралі Ви засуджуєте найбільше?» Респонденти не зобов´язані були вибрати якесь одне явище і могли вказати до п´яти варіантів відповіді. Селяни вважаються найбільш консервативною частиною українського суспільства, але навіть серед них тільки 16,8% віднесли гомосексуалізм до п´ятірки змін суспільної моралі, що заслуговують на найбільше засудження. За ступенем неприйняття гомосексуалізм опинився лише на одинадцятому місці, поступившись навіть подружнім зрадам, які посіяли десяте місце з результатом 18,8%. А п´ятірку лідерів склали алкоголізм (72,6%), наркоманія (63,2%), грубість у стосунках між людьми (30,9%), фізичне насильство в сім´ї (30,8%) і нешанобливе ставлення до старших (28, 3%).
Є велика різниця між латентним негативним ставленням і агресивною нетерпимістю до секс-меншин. Соціологічних досліджень на тему, чи потрібна в Україні дискримінація гомосексуалістів, досі не проводилося, але навряд чи прихильників такої дискримінації виявилося б істотно більше, ніж, скажімо, прихильників дискримінації невірних дружин і чоловіків. Тому сам по собі законопроект про недискримінацію гомосексуалістів у сфері трудових відносин навряд чи здатен схвилювати українське суспільство - як ніскільки не схвилювало його в 1991 році скасування кримінального переслідування за добровільні сексуальні контакти між чоловіками. Однак якщо постаратися, то з цього декларативного за своєю суттю документа (як декларативні, наприклад, чинні багато десятиліть заборони на дискримінацію в тих самих трудових відносинах жінок) можна витягти привід для нагнітання пристрастей.
У попередні два роки вже було кілька спроб розпалити в українському суспільстві гомофобські настрої. Зокрема, було зареєстровано кілька законопроектів про заборону пропаганди гомосексуалізму. Цікаво, що автором одного з них, внесеного 30 березня 2012 року, виступив заступник голови парламентської фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко. За його словами, «пропаганда гомосексуалізму... сьогодні присутня в Україні у вигляді поширення будь-якої інформації про гомосексуалізм». Таким чином, його розуміння терміну «пропаганда гомосексуалізму» настільки широке, що і сам Колесніченко, як тільки він поширює якусь інформацію про гомосексуалізм, виявляється пропагандистом такого способу життя.
Взагалі Колесніченко виступає і за толерантність, 4 січня 2012 року він навіть заявив: «Держава повинна виховувати толерантне суспільство, прищеплювати йому демократичні норми. Присутній же в Україні прояв різних форм нетерпимості ставить під загрозу наша... держава». Своє особливе ставлення до гомосексуалістів Колесніченко обґрунтовує тим, що «явище гомосексуалізму для українського народу, а саме його зародки, є якісно новим і невідомим». Звичайно, тут можна було б сказати, що цей «регіонал» погано знає свій народ, - але ні, він просто добре знає, чим можна народ відволікти і навіть розважити.
До речі, якщо стоїть завдання дискредитувати курс на вступ до ЄС, то традиційні способи, що акцентують увагу на усіляких кризах у Євросоюзі і єврозоні, досі були малоефективними. Тому буде цілком логічним перехід до нетрадиційного способу промивання мізків українців: нам стануть розповідати, що ЄС - це рай для геїв, лесбійок, бісексуалів і трансгендерів, де звичайним людям важко зберегти нормальну орієнтацію. Особливо жорсткими повинні бути розповіді про те, що чекає на українських дітей. Заборон на пропаганду ненависті до гомосексуалістів, звичайно ж, не передбачається.
