Німецький журналіст налагодив канал допомоги львівським пенсіонерам
Львівські пенсіонери можуть безкоштовно отримати ліки, придбані за рахунок німецьких пожертв. Ініціатором благодійного проекту став журналіст із Німеччини Тілль Маєр.
За даними ООН за 2011 рік, кожен четвертий українець живе за межею бідності. Середня пенсія в Україні - 1253 гривні, тому велика кількість українських пенсіонерів вимушена заощаджувати навіть на їжі та ліках. Тілль Маєр зміг переконатися у цьому особисто.
2007-го року німецький журналіст уперше побував у Львові - у медико-соціальному центрі він зустрічався з українцями, які були в'язнями нацистських концтаборів. Повернувшись до Німеччини, Маєр написав книжку про їхні долі. "Тоді я познайомився із дуже цікавими людьми. Їхні долі справили на мене незабутні враження, - розповідає журналіст. - Спілкуючись із ними, я бачив, як бідно вони живуть. І мені захотілося їм допомогти".
Допомога малозабезпеченим пенсіонерам
2011-го року на сайті німецького інтернет-видання Spiegel Online з'явилася стаття Маєра "13 метрів злиднів". У ній журналіст докладно розповів про життя львів'янки Ксенії Мардан, котра майже 30 років мешкає у маленькій кімнатці в гуртожитку без гарячої води й туалету. Мізерної пенсії їй ледь вистачає на оплату комунальних послуг та їжі.
Наприкінці публікації журналіст закликав читачів допомогти малозапезпеченим пенсіонерам Львова, вказавши координати відділення німецького Товариства Червоного Хреста у федеральній землі Баден-Вюртемберг, де Тілль уже давно працює на громадських засадах.
За словами Андреаса Формалли, заступника керівника цієї організації, завдяки пожертвам читачів, які надійшли не лише з Німеччини, а й зі Швейцарії та Франції, з'явився спеціальний проект в Україні. "Наші українські колеги із медико-соціального центру Львова не раз говорили там, що люди, котрі звертаються до них за допомогою, потребують ліків, - пояснює Формалла. - Саме тому ми заснували фонд безкоштовних медикаментів для малозабезпечених пенсіонерів". Одна з них - Ксенія Мардан.
Жест милосердя
Відділення Червоного Хреста у Баден-Вюртемберзі від жовтня 2011 року перераховує львівському медико-соціальному центру, на базі якого здійснюється безкоштовна видача медикаментів, тисячу євро щомісяця. Як розповіла директор центру Ніна Добренька, щомісяця таким чином удається допомогти 70-80 пенсіонерам. В основному це літні люди, чия пенсія не перевищує тисячі гривень. "Проте часом ми робимо винятки. Якщо в людини пенсія трохи більша, а необхідні ліки дуже дорогі, ми піклуємося і про цих людей", - пояснює Добренька.
У проекті задіяні 30 медсестер, котрі працюють з львівськими пенсіонерами. "За рецептом лікаря робиться замовлення ліків на конкретну людину. Пенсіонери можуть забрати медикаменти у нашому центрі, а якщо людина не може ходити, медсестра приносить йому ліки додому", - каже директор центру. За її словами, за допомогою звертається набагато більше людей. Працівники центру у таких випадках просять їх почекати наступного місяця.
"Ця ініціатива - жест милосердя. Адже у нас немає коштів, аби допомогти літнім людям безкоштовними ліками", - відзначає Добренька.
Андреас Формалла розуміє, що невеликий проект не може забезпечити ліками всіх львів'ян, котрі їх потребують. Проте результатами він задоволений: "Спочатку ми думали, що зможемо фінансувати проект рік-два. А тепер бачимо, що коштів вистачить ще принаймні на два-три роки. Окрім того, Тілль Маєр допомагає нам своєю роботою".
Нові чоботи для медсестри
Німецький журналіст кілька разів на рік приїздить до Львова, де він ще й працює на громадських засадах у медико-соціальному центрі. А також пише статті для німецьких ЗМІ про життя літніх людей в Україні. "Своїми репортажами я намагаюся спонукати людей до допомоги українським пенсіонерам," - зізнався Маєр.
Востаннє він був у Львові у січні 2013 року. Тоді й познайомився з Ольгою Роман, котра вже 51 рік працює медсестрою у місцевому відділенні Червоного Хреста. Аби заробити на прожиття, 71-річна пенсіонерка все ще продовжує працювати. Про це німецький журналіст написав у своїй лютневій статті для Spiegel Online.
Тілль Маєр також помітив, що, відвідуючи пацієнтів, Ользі Роман доводиться пішки ходити по три-чотири години на день у потрісканих чоботах. На свою зарплату і пенсію медсестра не може купити собі нового взуття. "За останні тижні мені подзвонили кілька десятків людей, котрі хотіли купити Ользі Роман чоботи, - посміхається Андреас Формалла. - Гроші на це придбання вони вже перерахували".
Джерело: Німецька хвиля.
