Мітинг у Харкові нагадував подібні заходи в кінці 80-х, коли боролися за Незалежність

Опозиція завершила мітинг у Харкові. Задяки тупості місцевої влади ця нудна подія, яка пройшла малопоміченою на минулих вихідних у Києві, перетворилася на драйвову акцію. Прихильники опозиції отримали викид адреналіну і позитивні емоції. А в кінці заходу ще й автографи Кличка.

Сьогодні у Харкові розгорталося дві сюжетні лінії. Перша - власне мітинг і перешкоди навколо нього: громадський транспорт і зрізані гілки на тротуарах. Друга - побачення з Тимошенко. Лідери опозиції і Луценко чотири години провели перед дверми кімнати для побачень. Опозиціонери кажуть, що їх не пускали, тюремщики, що Юлія Володимирівна приймала душ і тому не могла зустрітися з відвідувачами. Обидві сторони звинуватили одна одну в брехні.

Якщо сюжет з Тимошенко вже приївся, то стараннями мера Харкова історія з мітингом дивилася вкрай цікаво.

Попри зупинений транспорт народу зібралося 20 тисяч (за даними опозиції). Звичайно, не зважаючи на заборону, люди пройшлися вулицями. При цьому депутати зупиняли трамваї, аби ті не перекривали руху, лідери опозиції, як справжні революціонери, їхали на даху автобуса. І у фіналі опозиційні нардепи прийшли до Кернеса міськраду і змусили його виправдовуватися та пообіцяти "розблокувати Харків".

Загалом нічого нового. Алгоритм: оголошення мітингу - протидія влади - зібрання всупереч протидії - незрозуміле бурмотіння чиновників перед багатотисячним натовпом чи його представниками спостерігався в історії України двічі. Спочатку наприкінці 80-х, коли боролися за Незалежність, а потім у 2004 році.

Попередній досвід дозволяє припустити: і цього разу все завершиться, як завжди. Несподіваною і безкровною перемогою опозиції.

Що ж до опозиції, то від неї хотілося б чути аргументи на користь руху до Європи, та вимоги до влади виконати "пункти Фюле", а не пусті обіцянки (бо немає грошей) скасувати пенсійну реформу.