Відселення з елітної землі. Двері зламали, меблі повикидали, господарів виносили на простирадлах
— Я тут всьо життя прожила і нікуда не піду. Люди поможіть, вони мене вбивати будуть! — кричить із ліжка 82-річна Ганна Москаленко. Сидять у кімнаті столичного будинку на Земляному провулку, 14 з дочкою 46-річною Ніною та внуком Ярославом, 17 років. Поруч на підлозі чоловік у масці зварює металеву решітку. Інші двоє виносять із кімнати дерев'яне крісло. Вранці, 22 квітня, до них прийшли представники нового власника. За постановою суду зайняли частину помешкання.
Близько 10.00 в хату ввірвалися з десяток чоловіків у кепках і окулярах. Замок на дверях зламали, почали виносити меблі та складати перед будинком. Заварювали ґрати на вікнах.
Нові власники виносять шафу з будинку Ніни Москаленко в Києві. Частина помешкання, за постановою Печерського райсуду столиці, належить громадянину Росії Сергієві Михайленку. Всі речі склали на городі. Після обіду ”свободівці” занесли їх назад
Москаленки живуть там понад 40 років. Їхня хата стоїть на Печерському пагорбі, поряд із Ботанічним садом ім. Гришка. З вікон видно Дніпро, пам'ятник "Батьківщина-Мати". 1 сотка там коштує $80 тис.
Двір Ніни Іванівни — майже 20 соток. Торік запропонували обміняти хату на схожу за містом, потім погрожували, але вона відмовилася. Проти неї порушили кілька кримінальних справ, звільнили з роботи. На будинок нападали невідомі, суди почали відбирати дім частинами. Зараз третина хати належить киянину Юрієві Бабенку, друга — племіннику покійного вітчима Ніни Москаленко — Сергієві Михайленку з Росії.
У дворі збираються близько 20 активістів партії "Свобода", представники нового власника та журналісти. Двері до прихожої відчинені. Видно вирваний замок і розбиту табличку "Приймальня народного депутата Андрія Ільєнка". Двоє міліціонерів нікого не пускають усередину. За кілька хвилин виходить Ніна Москаленко. Очі червоні, чорне волосся заплетене у криву косу. Говорить, якщо вхід та вікна заварять, то до хати неможливо буде ввійти.
Ніна Москаленко (праворуч) із матір’ю Ганною Миколаївною сидять на ліжку в кімнаті, яку суд віддав їхньому родичу. Вони відмовлялися залишати помешкання. За годину жінок силою винесуть звідси на простирадлах
— Вони кажуть, тут ідуть виконавчі дії. Виносять речі. Міліція приїхала не на мій виклик, а проконтролювати, як виконують сумнівну постанову суду про вселення нового власника. Що тут роблять люди в масках? — плаче Ніна Іванівна.
Сутулий державний виконавець стоїть, втискаючись у стіну.
— Скільки вам повторяти, Ніно Іванівно, ми проводимо встановлені законом виконавчі дії. Підстава — постанова суду, — виконавець Олександр Шиянов махає текою перед її обличчям.
— Яка постанова, назвіть номер, хто суддя? Ці люди, що виносять мої речі, вони з вами. Чого це вони тут хазяйнують?
— Це конфіденційна інформація, — червоніє виконавець і відвертається.
Москаленко йде у будинок. За 5 хв. виходить із в'язкою прутів. У прихожій її перепиняє Дар'я Рева, представниця нового власника:
— Ніно Іванівно, це не ваше. Ваші речі майже всі винесли.
Жінки починають штовхатися. З усіх боків їх обступають люди.
— Чоловіки, які виносять речі Москаленків, це вантажники, які виконують мої розпорядження. Те, що ми винесли — не наше. Москаленко може робити з тими речами, що хоче. Я представник нового власника Сергія Михайленка. Не розумію, чому Ніна Іванівна наробила стільки галасу. Ми зробимо ремонт, поставимо на вікна решітки. Що буде дальше — вирішить власник, — пояснює Дар'я Рева. Всередину, крім робітників та міліціонерів, нікого не впускає. — Москаленки нехай ідуть у свою частину будинку. У них є свій вихід.
Близько 12.00 вхід блокують четверо міліціонерів. У кімнату, де сидять Москаленки, вриваються п'ятеро чоловіків. Двоє закривають спинами вікна, інші беруть під руки Ганну Москаленко. Кидають на простирадло і виносять у коридор. Кладуть на підлогу.
— Ви — сволочі! Стару жінку мучите! Щоб ви всі здохли! — кричить на весь будинок Ганна Миколаївна.
Так само виносять Ярослава та Ніну Іванівну. Вхід до кімнати блокують двома дерев'яними брусами.
— Ганьба вам, міліція! Тільки страхати протоколами можете! — вигукує один з активістів. Серед мотлоху на подвір'ї знаходить іржаву сокиру. Кладе її поруч. — Дивіться, вони проводять зварювальні роботи у закритому приміщенні без належної вентиляції. Міліція, ви там чим займаєтеся?
— Ти дивись не поріжся, — киває на сокиру полковник Володимир Соцький. - Не порушуй громадський порядок.
Ганні Москаленко викликають "швидку". У неї гіпертонічний криз.
— У мами тиск 200. Я тепер не знаю, що буде швидше: нас виселять чи винесуть. Прямо кажу: за цим стоять генерали Грицак та Москальчук. Вони хочуть побудувати тут свої хороми. Через це міліція нічого й не робить, — каже крізь вікно Ніна Іванівна. — Надіюся, що всі ці ненажери поздихають.
О 14.00 вантажники йдуть. Лишаються Москаленки, кілька охоронців, представниця нового власника і міліціонери.
— Можна оскаржити дії судового виконавця і потягнути час, — говорить 33-річний Сергій Мельниченко, голова Коаліції учасників помаранчевої революції. — Можливо, звернутися до інших адвокатів. Ситуація складна. У нашій країні правий той, у кого більше коштів.
— Уся країна знає суть цієї проблеми, — каже нардеп-"свободівець" 37-річний Юрій Сиротюк. — В курсі і президент, і уповноважена з прав людини. Але ми живемо в умовах окупації. Рейдери третій рік безчинствують, і ніхто нічого не може зробити. Ми як депутати не можемо втрутитися, бо є рішення суду. Влада показує, що їй начхати на людей. Думаю, ситуацію вирішить всеукраїнська національна революція.
