Українські дерев’яні церкви потрапили до списку спадщини ЮНЕСКО. (ФОТО)

Унікальні українські дерев'яні церкви Карпатського регіону було внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Відповідне рішення ухвалено на сесії ЮНЕСКО. Повна назва об'єкта – "Дерев'яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні" ("Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine"). До переліку потрапило 16 церков: по 8 від України та Польщі.

Найвищий пам'яткоохоронний статус отримали: церква святого Юрія у Дрогобичі (Львівська обл.; II пол. XVII ст.), церква Пресвятої Трійці у Жовкві (Львівська обл.; 1720 р.), церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові (Львівська обл.; 1838 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі (Івано-Франківська обл.; 1808 р.), церква Зішестя Святого Духа у Потеличі (Львівська обл.; 1502 р.), церква Зішестя Святого Духа у Рогатині (Івано-Франківська обл.; поч. XVI ст.), церква Собору святого Архангела Михаїла в Ужку (Закарпатська обл.; 1745 р.), церква Вознесіння Господнього в Ясині (Закарпатська обл.; 1824 р.).

Дерев'яні церкви, розташовані на теренах Польщі теж, по суті, є українськими. Вони відповідають унікальній українській традиції та свого часу використовувалися (або й використовуються) нашими земляками: церква святого Архангела Михаїла у Брунарах (Малопольське воєводство; 1830 р.), церква святої Параскеви у Квятоні (Малопольське воєводство; 1810 р.), церква Покрови Богородиці в Овчарах (Малопольське воєводство; 1653 р.), церква святого Якова в Поворознику (Малопольське воєводство, XVII ст.), церква святої Параскеви в Радружі (Підкарпатське воєводство; 1583 р.), церква святого Архангела Михаїла в Смільнику (Підкарпатське воєводство; 1791 р.), церква святого Архангела Михаїла в Туринську (Підкарпатське воєводство; 1803 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці (Підкарпатське воєводство; 1731 р.).

"Розташовані біля східного кордону Східної Європи, транснаціональні об'єкти налічують 16 tserkvas (умисне вживаємо в оригіналі, – ред.) – храмів, побудованих із горизонтальних дерев'яних колод між XVI і XIX століттями громадами православної та греко-католицької конфесій. Вони репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, яких вони досягли свого часу. Tserkvas – це спадок окремішньої будівельної традиції, що корениться в православній церковній архітектурі, в якій переплітаються елементи місцевої традиції і символічні посилання на космогонії власної громади", – йдеться в офіційному повідомленні на сайті ЮНЕСКО.

На цьогорічній сесії ЮНЕСКО також мають розглянути подання про внесення до списку ЮНЕСКО "Херсонесу Таврійського".

У перші дні роботи сесії Україна ледь не оскандалилася, коли міжнародні експерти піддали суворій критиці забудову біля двох пам'яток зі списку ЮНЕСКО – Софії Київської та Києво-Печерської лаври. На щастя для України, дві головні святині Києва залишили у списку світової спадщини.

У списку світової спадщини ЮНЕСКО є три українські архітектурні об’єкти: Софійський собор і Києво-Печерська лавра (дата внесення – 1990 р.), ансамбль історичного центру Львова (1998) і резиденція митрополитів Буковини й Далмації у Чернівцях (2011), а також одна пам’ятка природи – букові праліси Карпат (2007). Територією України пролягає ще один об'єкт – "дуга Струве".

Церкви на теренах України: