Німці встановили пам’ятник українцю та поляку, котрих стратило гестапо
У Кельні з ініціативи місцевих мешканців встановили пам'ятник поляку та українцю, привезеним сюди на примусові роботи за часів війни і страчених гестапо.
На відкритті пам'ятника побували Катерина Крижановська та Володимир Медяний, DW.
Оссендорф - невеликий район Кельна, в двадцяти хвилинах від головного вокзалу й знаменитого Кельнського собору. Однакові блочні будинки, продуктові крамниці, заправки. Трохи відійти від дороги - й потрапляєш до затишної зеленої зони, де місцеві мешканці їздять на велосипедах і вигулюють собак. Тут, неподалік від дитячого майданчика, біля асфальтованої доріжки, що проходить вздовж газону, можна побачити великий камінь. Напис на камені пояснює, що його встановили "у пам'ять про Франца Якубовського та Василя Звадюка".
Місцева трагедія
Раніше на цьому місці були поля, засіяні житом, буряком та картоплею. "Це був красивий мирний ландшафт", - розповідає ініціатор встановлення меморіального каменя - 80-річний мешканець району Ганс Кляйн. Тут у місцевих господарствах за часів Другої світової війни працювало багато чоловіків і жінок із Східної Європи, яких примусово пригнали до Німеччини.
Поляк Франц Якубовський та українець Василь Звадюк потрапили на роботу до Йохана та Марії Мерс, яким належало садове господарство в Оссендорфі. У 1942 та 1943 роках без судового вироку чоловіків повісили гестапівці: першого - за зв'язок з німкенею, другого - за непокору.
Через 70 років понад сотня осіб, що зібрались на відкритті пам'ятника в дощовий вересневий день, вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
Показові страти
27-річний поляк Франц Якубовський закохався в німецьку дівчину, яка незабаром від нього завагітніла. "Злочином" 21-річного українця Василя Звадюка родом з-під Львова стало те, що він відмовився працювати, коли йому заборонили їхати додому, попри обіцяну раніше невелику відпустку.
Дивитись на страту приганяли інших працівників і місцевих жителів. Вони вимушені були дивитись на жорстке покарання. "Гестапо влаштувало показову акцію, аби ще більше залякати людей і продемонструвати свою владу", - пояснює директор Документаційного центру з історії націонал-соціалізму в Кельні Вернер Юнґ.
Ініціатива знизу
Встановити пам'ятний знак на честь загиблих східноєвропейських робітників - ідея мешканців району. Вбивство Якубовського й Звадюка, а також наступна розправа над шістьма іншими "остарбайтерами" в 1944 році стали, за словами Ганса Кляйна, "найгіршим, що колись траплялось за понад ніж тисячолітню історію Оссендорфа".
Прихильників встановлення меморіального каменя поруч з дорогою, якою щодня ходять до школи діти, Ганс Кляйн знайшов швидко. Свою промову на церемонії відкриття пам'ятника він якраз почав з перерахування тих, хто допоміг збирати гроші. В цьому списку - місцева адміністрація, крамниці, фірми, аптеки, а також звичайні люди, які живуть неподалік.
Під час акції лунали німецька, польська, українська, російська мови. Тут співали, ділились спогадами. Зібрались люди похилого віку, цілі родини, учні сусідньої школи. Хтось випадково проїздив на велосипеді й зупинився подивитись.
Усе відбувалось щиро, без зайвого офіціозу. Керівник району в яскраво-жовтому дощовику, накинутому на костюм, не читав з папірця, а емоційно розповідав, як важливо не забувати злочини минулого, щоб уникнути їх у майбутньому. В тому, що це все ще актуально, він не сумнівається: чиновник нагадав про гучні вбивства останніх років, вчинені неонацистами. А, завершивши промову, залишився тримати мікрофон для музикантів.
Приблизно через годину захід завершився, люди почали розходитись. Накрапував дощ, повз пам'ятник по тепер уже порожньому скверу прогулювалась пара з собакою. Не помітити цей великий красивий камінь прямо поруч з дорогою неможливо. Пам'ять про минуле житиме, хай навіть і в маленькому спальному районі.