Жахи провінційної медицини. Дитяча лікарня Алчевська (ФОТО)
Поки українські урядовці рапортують про успіхи медичної реформи, прості українці гніваються на умови, в яких їм доводиться отримувати медичну допомогу.
Тексти вирішили передрукувати пост з блогу мешканки Алчевська Луганської області Наталії Чеснової, в якому розповідає про місцеву дитячу лікарню. Фотографії цього закладу вражають.
Текст і фото Наталії Чеснової:
Насилу знайшовши час для написання даного листа, я все-таки зважилася на нього. Чому? Ви все зрозумієте далі. І говорити я вирішила не через власні амбіції, скоріше навіть навпаки. Я просто хочу, щоб мене почули.
Так вийшло, що моя єдина дитина, восьми років від народження, потрапила до інфекційного відділення міської лікарні м. Алчевська, в кишкову його частину. Все добре - і увага лікарів, і медсестер, і санітарок, крім одного. Самої лікарні. Умови, в яких знаходяться там діти, не просто жахливі... вони кошмарні й убогі. У цьому немає провини медперсоналу - вони-то якраз-таки тут в образі героїв, здатних працювати і рятувати життя діток у найжахливіших умовах, і прибирати ці приміщення до стерильної чистоти.
Спершу Маргоша лежала в загальній палаті, розрахованій на чотирьох дорослих і чотирьох малюків (маються на увазі діти з мамами)... Але оскільки Рита з дівчинкою-сусідкою виявилися «дорослими», то лежали самі і займали всього два ліжка. Потім по швидкій привезли ще дітей і набили палату «під зав'язку». Стан палати можна побачити на фото: раковина без крана і без стоку. Тобто в інфекційному відділенні НЕ МОЖНА мити руки і взагалі мити будь-що в палаті.
Нехай можна сказати, що це мажорство, і можна забути про таку необхідну можливость, але тоді має передбачатися миття в якому-небудь іншому місці. І воно є. Ванна кімната. Її стан такий же гнітючий, як і всієї лікарні в цілому. Биті кахлі, облізлі підлоги, пелюшки на підлозі і вода в каструльці. ХХI століття і спроби отримання асоційованого членства в Євросоюзі, а в інфекційному кишковому відділенні дитячої лікарні гріють воду в каструльці, щоб, пардон, підмити дитину. Нонсенс?
Не знаю, як у вас, а в мене дитина не надто самостійна... була... була до недавнього часу. Потрапивши в цю лікарню їй довелося вчитися митися з черпаком, ходити в туалет на горщик в неосвітленому приміщенні й грітися, забравшись з головою під тоненьку ковдру.
Далі ще цікавіше. Нас перевели в ізолятор. Зрозуміти відразу, лікувальний це ізолятор чи виховний, складно, оскільки його обстановка скидається на кіношний СІЗО, а ніяк не на лікарню ХХI століття в європейській країні. Та що там, фотографії говорять самі за себе.
Я ще раз хочу звернути увагу на те, що я захоплююся усім медперсоналом цієї лікарні, оскільки працювати в таких жахливих умовах - це подвиг... А по телевізору нам показують єдиний на всю Україну ОХМАТДИТ, як постійно реконструюють Феофанію та інші депутатські блага; а по телевізору нам кажуть про якісь нові вимоги санітарної служби до дитячих садочків; а по телевізору нам показують «Свiтське життя з Катериною Осадчою», де наші можновладці вихваляються достатком один перед одним.
А в місті новий мер на новій машині, свіжий ремонт міськради, пластикові вікна санепідемстанції, готової рити носом дорогі магазини, перевіряючи їх на «недисциплінованість». При цьому ця ж санстанція закриває очі на те, що знаходиться на її ж території - дитячу лікарню з практично антисанітарними умовами побуту хворих.
Мені можуть заперечити деякі «члени», пояснивши настільки убогий стан постійно переповненій лікарні тим, що її хочуть перенести в частину Алчевського пологового будинку, яка простоює, але я можу й це заперечити. Моїй дитині 8 років. До цього я якось не стикалася з питаннями лікарень та інших дитячих медустанов. Так от, всі ці 8 років ведуться ці самі розмови про переведення дитячої лікарні з вул. Запорізької в будівлю пологового будинку... А діти все хворіють, а діти все ростуть, а діти всі народжуються…
Що ще? Ще замість скла матова поліетиленова плівка, неопалювані приміщення (при середньоденної температурі +5), прогнилі старі вікна, які неможливо навіть щільно зачинити; старі гнилі матраци, обдерті підлоги, відмити які під силу лише героїчним санітарками ще, ще і ще.
Йдемо до Євросоюзу? Навіщо? Щоб жити за європейськими стандартами життя! Підписання асоційованого членства автоматично розгладить дороги, відремонтує лікарні і пересадить чиновників на велосипеди? Навіщо підписувати якісь документи, щоб жити в нормальних умовах? Створіть гідні умови життя в Україні, і тоді ми зможемо нею просто пишатися, а не соромитися будь-якої згадки про неї.
Кожна мама, з якою я ділилася своїми емоціями, у різні часи була в цьому жахливому місці і кожна розділяла моя думка про неможливість перебування в стаціонарі. Саме тому я і пишу цей лист в інтернеті, з проханням максимального репоста. Нехай про нашу біду дізнаються всі.
Наталія Чеснова, мама
