За що тим часом палять урядові будівлі в Боснії (ОГЛЯД)
Кілька обласних адміністрацій, взятих штурмом і розгромлених, президентський палац у вогні, барикади з палаючих покришок і триденні бої протестувальників із поліцією, після яких залишилися сотні постраждалих з обох сторін: схоже на Україну , але не Україна, а Боснія і Герцеговина - інша країна Східної Європи. Про це пише Максим Саморуков на Слон.ру.
Євросоюз підписав із Боснією угоду про асоціацію і навіть скасував для громадян цієї країни візи ще в 2008 році, а про перехід до більш просунуті фази інтеграції мова поки не йде. До того ж, на відміну від України та її сусіда Росії з Митним Союзом, по сусідству з Боснією нема нікого, хто хотів би поконкурувати з ЄС за право інтегруватися з Боснією. А проте обладміністрації стоять розгромлені, президентський палац горить, а десятки тисяч протестувальників б'ються на вулицях із поліцією, вимагаючи відставки всіх, кого можливо, і взагалі нового життя.
Огляд подій
Все почалося в середині минулого тижня з мітингу в невеликому, колись промисловому містечку Тузла. До будівлі обласної адміністрації прийшли 10 тисяч людей з 80 тисяч, які офіційно досі населяють це місто. Вони вимагали виплатити їм борги по зарплатах і пенсіях і зупинити закриття старих югославських заводів, побудованих там ще при Тіто для індустріалізації відсталого району, а потім приватизованих і розпроданих по частинах.
Не можна сказати, що життя в Тузлі безпосередньо перед мітингом якось особливо погіршилася. Просто до середини минулого тижня у людей накопичилося достатньо відчаю, щоб майже всі, хто ще не виїхав з міста мити підлоги в Німеччині, спочатку прийшли на мітинг перед обладміністрацією, потім обговорили ситуацію, кинули один камінь, другий - і в підсумку взяли штурмом і розгромили будівлю, звідки до того часу встигли втекти чиновники.
Незабаром з'ясувалося , що ситуація в інших містах Боснії мало відрізняється від тієї, що в Тузлі, тому їхні мешканці теж готові висловити своє ставлення до влади таким самим чином. За три дні акції протесту пройшли у 32 містах, було розгромлено кілька обласних адміністрацій, штаб-квартири правлячих партій, а в Сараєво підпалили президентський палац і майже дісталися до будинку прем'єр-міністра. До вихідних кількість постраждалих у сутичках з поліцією пішла на сотні.
Як звичайно в таких ситуаціях, протестувальники розпалювали в собі праведний гнів за допомогою відео, де поліція мучить невинних людей. До молодіжних мітингів підтягувалися люди постарше, вимагаючи не кривдити їх дітей, які ні в чому не винні. А влада виганяла на вулиці навіть тих, хто туди спочатку не збирався, своїми ідіотськими заявами про те, що всі протестувальники - під наркотиками, їх там роздають провокатори в натовпі, а поліція вже вилучила цілих 12 кілограмів метамфетаміну.
Поки що все закінчилося тим, що боснійська влада скасувала заняття у школах і випустила з в'язниць усіх затриманих протестувальників, а верховний представник ООН з Боснії Валентин Інцко пообіцяв ввести в країну війська ЄС, якщо насильство триватиме і далі.
Огляд причин
Боснія і Герцеговина вже кілька років живе за принципом «такого пекла не було з часів війни» , і протести минулого тижня цілком укладаються в цю тенденцію. Кожен наступний вибух суспільного невдоволення там виявляється могутніший од попереднього, і такого розмаху насильства, як зараз, у країні дійсно не було з середини 90-х. Цього разу особливий предмет гордості боснійців ще й у тому , що протести зачепили всі три етнічні громади країни: боснійських мусульман, сербів і хорватів. Мітингували і палили не тільки в мусульманському Сараєво, а й у хорватському Мостарі, і навіть у столиці боснійських сербів Бане-Луці пройшла мирна демонстрація .
Виявилося, що п'ятирічна стагнація в економіці, безробіття під 40% і середня зарплата 400 євро не вибирають собі жертв залежно від національності. Що корупція, багаторічний параліч державних інститутів і взагалі повна некерованість Боснії і Герцеговини мучать усіх жителів країни: і мусульман, і хорватів, і сербів. Ось тепер, через 20 років після здобуття незалежності, всі етноси нарешті це зрозуміли і вимагають відставки старих націоналістичних політиків. Нехай на їхні місця прийдуть нові люди, які займуться економічними і соціальними проблемами країни.
Тому що тим політикам, які зараз займають надзвичайно численні в Боснії крісла президентів, прем'єрів, міністрів і депутатів, нема коли відволікатися на корупцію і безробіття. Вони вже 20 років виконують набагато важливішу місію: відстоюють національну ідентичність своїх виборців, обговорюють питання цивілізаційного вибору Боснії і, звичайно, наводять порядок в історичній пам'яті боснійських народів. Бо як можна намагатися вирішувати сьогоднішні проблеми, коли в минулому ще не все перевирішували?
Наприклад, кілька днів тому, коли зневірені жителі Тузли готувалися до штурму обладміністрації, в боснійському парламенті обговорювалося дуже актуальне питання: гряде 100-річний ювілей початку Першої світової війни, чи треба з цієї нагоди поставити пам'ятник Гаврилові Принципу в Сараєво? Колись він там був, але після отримання незалежності його знесли як представника великосербського шовінізму, якому немає місця у новій багатонаціональної Боснії.
Але, судячи з останніх історичних досліджень, не виключено , що Гаврило не був таким уже сербським шовіністом. Можливо, він убивав ерцгерцога не тільки заради сербів, а й заради хорватів і боснійських мусульман теж, так що пам'ятник варто повернути. Очевидно, необхідне серйозне історичне розслідування, щоб правильно розставити акценти в цьому найважливішому епізоді боснійської історії. Можливо, знадобиться спеціальна парламентська комісія. Роботи сила-силенна, а до ювілею лише кілька місяців. А раптом у Сараєво приїдуть іноземні гості, а ми тут не можемо домовитися, що робити з головним персонажем - чи то проклясти , чи то возвеличити.
До Гаврила Принципа у боснійських властей була ще більш важлива тема - шкільна освіта. Програма з яких предметів повинна визначатися на загальнодержавному рівні, а з яких - на рівні національних автономій? З історією, мовою та літературою зрозуміло - їх кожен етнос сам собі придумує, тут не обговорюється. Але як бути з географією? Відрізняється сербське розуміння географії від хорватського, а хорватське, в свою чергу , від боснійсько-мусульманського? Поки вирішили, що відрізняється, але дискусія не вщухає вже 20 років.
Заради захисту історичної справедливості та національних прав своїх виборців боснійській владі не шкода не те що часу, а навіть дитячих життів. Наприклад, влітку минулого року в Боснії закінчилися старі номери, які ставили в свідоцтво про народження новонародженим боснійцям. Потрібно було погодити нову систему. Півроку пішло на суперечки про те, чи повинен номер у свідоцтві якось відображати регіон народження? Чи не створить це додаткові підстави для сепаратизму? Домовитися вдалося тільки після того, як одне з немовлят померло - без номера його не можна було вивезти за кордон для термінового лікування.
І такі ключові для боснійської державності проблеми виникають постійно. Якої національності повинен бути спортсмен , що понесе прапор на Олімпійських іграх? Як голосувати в ООН з питання про прийом Палестини? Пускати в країну папу римського чи ні? Чи можна святкувати чисто сербські свята на державному рівні? Якої максимальної висоти може бути хрест, який хочуть поставити на горі поруч із Сараєво, і чи можна його взагалі ставити?
Двадцять років боснійські політики присвячують весь свій час захисту історичної пам'яті та національної ідентичності трьох етносів Боснії. А боснійські громадяни 20 років голосують виключно за своїх і вибирають в парламент націоналістичні партії, які одна одну ненавидять і нездатні домовитися ні про що, аж до нумерації свідоцтв про народження. Ті рідкісні партії, які все-таки намагаються ставити загальні економічні та соціальні проблеми вище національних, зазвичай отримують всього кілька місць і швидко зникають. А от старі націоналістичні, з тими ж назвами, під якими воювали на початку 90-х , - ці всі на місці досі, зі значними фракціями.
Зараз протестувальники в Боснії запевняють , що тепер усе буде по-іншому. Що країні потрібний новий політичний клас, який займеться економічними проблемами країни, а не старими етнічними претензіями. Але всерйоз повірити в це неможливо. На Балканах живуть найкращі в світі конспірологи, і вони вже кинулися писати викривальні тексти про те, що нинішні протести - це спектакль, майстерно зрежисований зовнішніми силами, щоб підірвати позиції чи то сербського націоналізму, чи то мусульманського. Все це змова і провокація з єдиною метою: дискредитувати старих перевірених лідерів і розтоптати національну гідність, поставити на коліна сербів, мусульман, хорватів - це на вибір. Тому справжнім патріотам не можна втрачати пильність: найближчі вибори вже в жовтні, і ви самі знаєте , за кого голосувати так, щоб точно перемогли свої.
