Донбас і ДНР - дві великі різниці. Як відбувався псевдореферендум
Хто б що не казав, не писав і не думав, Донецьк - це все ж не весь Донбас, а тим більше зовсім не так звана "Донецька народна республіка". Про весь регіон мови тут не буде, проте варто придивитися, як змінилося життя Донецька з появою такого собі маргінального чуда, що отримало назву ДНР. Зміни розглядає донеччанин Ігор Кун для Інсайдер.
На перший погляд, і оголошення про створення ДНР, і поява на вулицях невідомої кількості людей в камуфляжі, балаклавах спершу з битами, а потім і зі стрілецькою зброєю, ніяк не відбилося на житті звичайних донеччан.
Місто жило і досі живе своїм життям, вся інфраструктура міста працює, крім хіба що відділень "Приватбанку" та його банкоматів. Не вніс змін до цього ритму життя і псевдореферендум про "самостійність" ДНР - у неділю, 11 травня, переважна більшість донеччан проігнорувала цей акт "волевиявлення".
При цьому можна точно сказати, що відносини жителів міста, як тих, що підтримують Україну, так і тих, хто за " федералізацію ", між собою, в принципі, не змінилися. Донеччани досить толерантні, а тому у політичних дискусіях на побутовому і виробничому рівнях рідко переходять на особистості або доводять справу до конфлікту.
Як приклад можна навести такий факт. У Донецьку, як і по всій Україні, модно було в салоні автомобілів мати жовто-синій прапорець. А на 9 травня багато хто навішував на свої машини так звані георгіївські стрічки. Віднедавна українська символіка геть зникла з автомобілів, але в День Перемоги не вдалося побачити і жодного чотириколісного апарату з "колорадською" символікою.
Причому треба сказати, що більшість особисто мені знайомих прихильників якогось нового (нехай і федерального) статусу Донбасу вкрай негативно ставляться до "Донецької народної республіки" й усіх її представників. Тому вони всі дружно проігнорували "референдум". Пояснення у них просте: якби це волевиявлення проводилося законно, а не нікому невідомими озброєними пройдисвітами, тоді "так". А так - "ні".
Але все ж серед донеччан є й ті, хто створив пропагандистську картинку для російського ТБ. За моїми особистими спостереженнями, основаними на відвідуванні 11 травня далеко не однієї виборчої дільниці, серед тих, хто голосували на "референдумі", понад 70% - люди, яких можна сміливо записати у вікову категорію 60+. Молоді - вкрай мало. І це далеко не діячі бізнесу або розумової праці. Підсумково їх визначити можна так - представники верств населення, яким або вже нічого втрачати, або ж не здатних самостійно мислити і приймати адекватні рішення.
Тому всі розповіді про масове голосуванні на "референдумі" - чистісінька фікція. "Багатолюдність" на деяких ділницях пояснюється вельми просто: більшість традиційно існуючих виборчих дільниць були в неділю закриті, і треба було ще пошукати, де "прореферендити". Крім того, позначилась і відсутність виборчих списків, через що дані виборців до списків вносилися вручну.
А оскільки багато людей похилого віку приходили відразу з трьома -п'ятьма паспортами (родичів, сусідів, знайомих) , то на одного такого "виборця" йшло до 15 хвилин роботи кожного члена "виборчкому", чому я сам був свідком. Тому й шикувалися черги. А якщо врахувати, що кожен мав можливість "проголосувати" з цими паспортами ще на кількох інших ділянках, то картина, в принципі, стає зрозумілою.
І, попри гучні заяви лідерів ДНР про те, що проголосувало щось там близько 90 % виборців, реально цю цифру можна визначити як 10-15%. Не більше. Все інше - фальсифікація.
До речі, всі більш-менш розумні донеччани ( не дивлячись на політичні схильності ) від початку були впевнені у підсумковій фальсифікації псевдореферендума. А тому їх зараз найбільше хвилює питання: а що ж буде далі? І ця тривога цілком обгрунтована. Адже мешканці міста є свідками того воістину грандіозного беззаконня, яке влаштували бойовики ДНР в тих же Слов'янську, Краматорську, Маріуполі, та й у самому Донецьку.
Не буду посилатися на розповіді особисто мені незнайомих людей, наведу тільки те, що відомо в моєму найближчому оточенні.
Син моєї знайомої пішов 11 травня на одну з виборчих дільниць, де до свого здивування в голові виборчкому впізнав рідного батька. Той уже давно не живе з сім'єю, був двічі судимий і перебував у бігах і розшуку після скоєного ще одного злочину.
Появу в Донецьку цього, з дозволу сказати, батька хлопець одразу пов'язав з нападом на сім'ю своїх родичів, що відбулася буквально на минулому тижні.
У будинок до тих родичів, людей достатньо заможних, пізно ввечері увірвалися троє озброєних людей в камуфляжі і масках. Батьків і дитину довго катували, поки ті не видали всі наявні гроші та цінності. І хлопець стверджує, що цей злочин міг здійснити або його батько, або за його наводкою, оскільки той раніше був вхожий в цю сім'ю і добре знав рівень їх достатку.
Ще одна цікава історія про роль американських грошей у подіях, що відбуваються на Донбасі. Інший мій знайомий працює у вельми пафосному і дорогому ресторані "Міленіум" , розташованому на бульварі Пушкіна в трьохстах метрах від будівлі облдержадміністрації, де нині обкопалася ДНР . Так от , з часів проголошення цієї самої " республіки" до них зачастили столуватися хлопці в камуфляжі, які за з'їдене - випите розплачуються виключно американськими доларами, оскільки у них ніколи немає гривень.
Офіціант з цього приводу гірко жартує, що, мовляв, коли бачиш на вулиці і біля будівлі ОДА цих людей із зброєю і балаклавах, стає страшно. Але коли вони змушені зняти маски для прийому їжі, від обличь, що відкрились, і зовсім можна прийти в жах.
Ну а погроми відділень "Приватбанку" та угони із застосуванням насильства зі штрафмайданчиків десятків автомобілів, захоплення редакцій ЗМІ, викрадення людей, побиття і вбивства політичних та ідеологічних опонентів - вже далеко не топ-новини в донецькій дійсності. Що змушує людей задаватися питанням: якщо діячі ДНР ще не прийшли до влади і творять таке, то що буде, якщо вони отримають реальну владу?
А так місто, повторюся, живе звичайним життям - люди їздять на роботу, займаються своїми справами, молоді мами вигулюють своїх малюків. Тільки от намагаються без потреби не виїжджати за межі Донецька, а з настанням сутінків не з'являтися в центрі міста, де легко можна зустріти озброєних бойовиків, але насилу хоч одного міліціонера. Тому вечорами навіть у вихідні та святкові дні центр, де і розташована база ДНР в захопленому будинку ДонОГА, незвично малолюдний.
І, звичайно, всіх турбує питання: а що ж буде далі? І, за великим рахунком, ніхто не може спрогнозувати відповідь.
