Волонтер, котрий попри хворобу ДЦП вивозив дітей і стареньких з Донецька, мріє пожити у Львові
«Мама плаче, коли бачить ставлення людей до нього, бо протягом 30 років їм довелось пережити багато труднощів.» Після нашого інтерв'ю з донецьким волонтером Романом, котрий попри хворобу ДЦП вивозив із міста старих і дітей його життя змінилося. Про це пише на своєму ФБ Олена Кулигіна:
Багато хто дуже турбується про Ромку. За два дні після його інтерв"ю в Texty.org.ua та перепосту на "Українській Правді" дуже багато людей писали і питали: як йому допомогти. Хтось пропонує пожити у них, хтось стикався з такою проблемою ДЦП і має якісь пропозиції.
Хтось просто написав і запитав, як йому передати кошти. це все дуже зворушливо, шкода, що він поки цього не бачить, бо вже понад добу в дорозі.Днямии здійснилась одна його дуже важлива мрія, Ромка поїхав на якийсь час волонтером до християнської спільноти Taizé Community, він мріяв про це від лютого, але через війну вже готовий був скасувати поїздку і залишитись на Донбасі. Після останніх погроз терористів ми майже насильно його туди вигнали.
…
Для зацікавлених: майже 100%, що Рома не візьме гроші тих, хто захоче його підтримати. Але він готовий працювати чи бути волонтером, допомагати слабким і незахищеним, не тільки під час війни, але і в мирному житті.
Він мріє жити у Львові, і якщо хтось може йому подарувати такий шанс хоч на коротко (може навіть при якійсь церкві чи монастирі) - це буде для нього щастям.
Також він має права і колись навіть працював у Донецьку таксистом. Через його беззахисність деякі "клієнти" його били і забирали всі гроші. З рештою, від цієї роботи йому довелось відмовитись. але це те, до чого він відкритий і далі.
Знову, він не почувається героєм і не може зрозуміти, що ж такого надзвичайного він зробив чи робить. Тому зараз дуже здивований тим, наскільки відомим він став за останні дні і вважає це якимось непорозумінням.
Ми, його друзі, а також його родина всім дуже вдячні за молитви і побажання добра, за сотні добрих коментарів. Мама плаче, коли бачить ставлення людей до нього. бо протягом 30 років їм довелось пережити багато труднощів.
А я дуже надіюсь, що його життя тепер змінеться, бо він вже став тим, ким завжди мріяв: людиною, яка служить іншим, від якої є користь. і користь не лише тим потребуючим, яких вивозив із гарячих точок, а всім нам, бо завдяки таким прикладам як Рома і самому хочеться ставати кращим
