На війні головне - не зберегти людей живими. Головне - перемогти
Україна воює з однією з найсильніших і найтемніших країн світу. У війні проти цієї імперії не може не бути жертв. Але може бути менше істерик.
Подумайте головою і уявіть, скажімо, армію Ізраїлю, яка виробляє свою тактику і люструє своїх генералів через ізраїльські фейсбучики? Не уявляється? - пише у своєму ФБ журналіст Дмитро Лиховій, котрого мобілізували ще в березні.
"Генералів - убити, бо вони зрадники. Пропало все, убитих у нас 100500 тисяч, але ми знаємо, як перемогти. Дітей і чоловіків з АТО забрати. Кинути якісь додаткові сили на звільнення оточених батальйонів. В армію призивати тільки добровольців - тих, хто вміє й хоче воювати. Бажано не галичан (варіант - подолян, волинян, полтавчан тощо), а якихось інших, бо нєфіг їм лізти на Донбас, де місцеві не хочуть захищати свій край від усяких гіркіних і бабаїв. Треба покликати армії на допомогу чи хоча б арсенали США і НАТО, нашим батальйонам - дати важке озброєння, і вони з допомогою цих танків і гармат та з Божою поміччю нарешті уб'ють Путіна і всім нам буде щастя".
...Як же вже дістали істерики й розумування цих "диванних військ". І взагалі весь "воєнний" Фейсбук...
Ця війна - гібридна, особлива, ще й тому, що більшість клаузевіців, геббельсів і левітанів зібралися в соцмережах, де коментують, вимагають, каталізують, виправляють і спрямовують усі реальні події й бойові дії.
Це, можливо, взагалі перша така ФБ-... та взагалі медіа-війна, коли ще й командири - і Стрєлков, і Семенченко, і, і, і - звітують про свої маневри в інтернеті.
Диванна інфантеріє, а ти не пробувала іноді - замість лізти бездумно до клавіатури - вдихнути й порахувати до десяти, видихнути й увімкнути мізки? Зрозуміти: якщо можеш не писати - не пиши, бо тупість й істерика - в соцмережах за нинішніх умов як вірус?
Україна воює з однією з найсильніших і найтемніших країн світу. У війні проти цієї імперії не може не бути жертв. Але може бути менше істерик.
Подумайте головою і уявіть, скажімо, армію Ізраїлю, яка виробляє свою тактику і люструє своїх генералів через ізраїльські фейсбучики? Не уявляється? А чому ж тоді українці (не всі, але багато з них, навіть деякі комбати) вважають, що соцмережі - це для того, щоб щоденно погрожувати походами зі зброєю на Банкову, ставити ультиматуми генштабу, наполягати на своїх профанських рецептах, не бачачи всієї картини?
Запєвали за таке отримують бабло від Кремля. Навіщо їх підтримувати?
Ще дехто сідлає цю тему, почавши свою передвиборчу кампанію. Шейм он і на них. Фу.
Так, наше військове, силове керівництво припускається багатьох помилок. Там купа мудаків, тупаків і крадіїв. Але багато є й нормальних
людей - плоть від плоті від країни, як вона є. Що з армією робили 20 років - така вона зараз. За півроку Збройні сили й так створили майже чудесне перетворення. А у війні проти Мордору бувають випадки, коли кожне рішення - програшне.
Та якщо вже так кортить обісрати "генералів" - треба називати, кого конкретно й за що.
Якщо сверблять пальці змішати за допомогою клавіатури президента з лайном - подумайте, чи справді варто істерити, розпилятися на дрібниці та емоційно наполягати на відвертій маячні і фігні. Це як у преферансі на розпасах: психонеш, поспішиш у надії на "либонь" - і виймай повну торбу штрафу.
І ще. Хай як сумно й цинічно це не звучить. Це - війна. А на війні без смертей не буває. На війні головне - не зберегти своїх людей живими. Головне - перемогти. Це вже я умнічаю, але ж це, здається, очевидно, хіба не так?..
Хоча я теж не розумію, чому війна досі називається евфемізмом "АТО". І не розумію, чому Кабмін досі не підготував папери для урівняння учасників АТО з учасниками бойових дій.
(При тому що родинам загиблих по-чесному сплачують по 609 тисяч грн...)
І ще дуже багато чого не розумію.
Зате я розумію, що ця війна - надовго. Давайте ж не підігрувати ворогу хоча б у Фейсбуці.
Наш Фейсбук - він для гуртування, солідарності, взаємодопомоги і взаємовиручки, як це було в час Євромайдану. І для інформування - але ж не для істерик і сіяння паніки.
P.S. Молимося разом за хлопців із "Донбасу" в оточенні...
