Аналіз закону про особливий статус. Ільченко
Я спробував написати більш-менш безсторонній аналіз закону про особливий статус Донбасу. Вибачте, що довелось вирізати всі епітети "шозахуйня" чи "шотитворишсволоч", - пише політолог Вячеслав Ільченко.
- згідно ст. 2 цього закону Законодавство України діятиме на території Донбасу не в повній мірі. Що саме по собі означає, що ці територія "випадає" з української юрисдикції. Додатково цю тезу потверджують ст. 6, 8 та 9.
- згідно ст. 5 цього закону склад прокуратури та судових органів призначаються фактично місцевою владою Донбасу.
- згідно ст. 6 цього закону місцеві органи самоврядування визнаються юридично рівними Кабінету Міністрів та окремим міністерствам. Тобто, місцева влада Донбасу перестає бути підпорядкованою центральній владі, і взаємодія між ними йде за допомогою окремо укладених угод. Додатково цю тезу потверджує ст. 8 та ст. 9.
- згідно ст. 8 цього закону місцеві органи влади Донбасу отримують право на укладання власних міждержавних угод. Саме це і ховається під евфемізмом "транскордонне співробітництво". Зверніть увагу, що таке співробітництво відбувається на основі угод, які між собою укладають місцеві органи виконавчої влади та (увага!) адміністративно-територіальні одиниці РФ. Тоді як ст. 9 Конституції України будь-яка міжнародна угода є частиною національного законодавства України. А угода між адміністративними одиницями РІЗНИХ країн є міжнародною.
- згідно ст. 9 цього закону створюються так звані "загони народної міліції", яка підпорядковується місцевим органам влади. Це - формування власних внутрішніх силових структур Донбасу, які не підпорядковані українській правоохоронній системі.
Підсумовуючи все це, ми маємо наступне:
- Донбас за цим законом отримує повну автономію у виконавчій та судовій гілках влади, і частково - законодавчій (у вигляді необов'язковості виконань частини українського законодавства і дозволу укладати міжнародні угоди окремо від національного законодавства).
Що, в свою чергу, означає, що:
- цим законопроектом Україна де-факто змінює свій стан із унітарного на КОНФЕДЕРАТИВНИЙ, з двома суб'єктами, зв'язаними частково уніфікованим законодавством та рядом рівноправних угод на рівні Кабміну і Місцевої Влади Донбасу. Т. ч. даний закон є неконституційним, адже протирічить ст. 19 п. 2. та ст. 73 Конституції (як мінімум).
Це окрім того, що даний законопроект, згідно ст. 3, запроваджує масштабну амністію, не роблячи виключень. Чим, по факту:
- закріплює право окремих фінансових та політичних кіл в Україні підтримувати сепаратизм;
- закріплює право терористичних угруповань на захват території України, вчинення там ряду військових злочинів - і не понести за це ніякого покарання;
- програмує подальше поширення досвіду ДНР на інші регіони, адже можна захопити владу, тероризувати місцеве населення, прикликати на допомогу війська чужої країни, а потім за це отримати "особливий статус", амністію і легалізацію як суб'єкт конфедерації.
Емоційний епілог:
- так на вас, сука, областей не напасешся. З такими законопроектами від України лишиться тільки "маленька безпроблемна європейська держава". На базі Вінницької області. Розміром з Андорру.
UPD: Я уже бачу в коментах розганяння пояснення Порошенка, що під амністію не підпадають тяжкі злочини. Однак:
- фінансування і підтримка тероризму до переліку тяжких злочинів не входить;
- більша частина очільників ДНР та ЛНР особисто в тяжких злочинах не брала участь, а отже, буде виправдана місцевими судами за визначенням;
- збір доказів на території, яку де-факто контролює іноземна армія, як мінімум утруднений, як максимум - неможливий.
Відтак, проголошена амністія по факту звільняє від відповідальності ВСІХ терористів, починаючи від спонсорів і закінчуючи виконавцями. Понесуть покарання виключно "стрілочники".
Так що нінада ля-ля, панове.
