Міненерго хоче відновити корупційну вугільну схему. Тільки замість олігархів у ній тепер будуть терористи
У понеділок, 3 листопада перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Юрій Зюков зробив сенсаційну заяву: Міненерго планує закуповувати вугілля із шахт, які перебувають під контролем самопроголошеної ДНР.
Автор: Сергій Лукянчук
Чиновник пояснив цю ідею так: «Коли терористи зупинили відвантаження вугілля в Україну, там залишилося понад 2 млн тонн вугілля. Цей вугілля вже здобуто, на його собівартість вже витрачені гроші. Ми збираємося це вугілля придбати у цих же державних підприємств, щоб ці гроші потрапили шахтарям і були використані на заробітну плату, на підтримку шахт в робочому стані, на відтворення цих шахт, на оплату електроенергії"».
Очевидною є повна алогічність подібної ініціативи: адже підприємства, які Зюков називає «державними», насправді перебувають під повним контролем озброєних сепаратистів. І кошти, які держава виплатить за вугілля, підуть не на підтримку шахт чи зарплатню шахтарям, а на забезпечення бойовиків, які воюють з Україною.
Невже у Міненерго не розуміють шкідливості таких оборудок? Розуміють прекрасно. Але людей, які проштовхують ідею торгівлі з терористами, насправді цікавить не питання дефіциту вугілля. Їхній інтерес у іншому: відновити діяльність корупційної схеми, яка полягає в державному дотуванні вугільного виробництва. Минулого року ця «підтримка вугільної галузі» коштувала держбюджету 15 мільярдів (!!!) гривень.
Як це виглядає? Собівартість вугілля, яке декларують державні шахти, у перші п’ять місяців 2014 року становила 1584,5 грн. А продавали це вугілля по 636,1 грн. (Міненерго публікувало про ціни, собівартість та дотації у щомісячних інформаційно-аналітичних звітах. Останній такий звіт вийшов у травні, але ціни з того часу якщо і змінилися, то тільки у сторону зростання).
Різницю між собівартістю та ціною продажу – а це близько 1000 грн – покривали за рахунок державного бюджету. Склільки з цих грошей ішло на підтримку роботи шахти, а скільки в кишені олігархів жоен слідчий не встановив. Але загальновідомо, що левова частка цих грошей осідала в кишенях "вугільних генералів".
Корупційна схема, створена в незапамятні часи і вдосконаленна під час правління Януковича, збереглася і після його втечі до Росії. Нічого дивного: навряд чи хтось добровільно відмовиться від «освоєння» державних мільярдів. Однак на заваді стала війна.
По-перше, в зону бойових дій потрапила більшість шахт, які й поставляли вугілля із штучно завищеною собівартістю. Нема відвантаження – нема і дотацій.
По-друге, дефіцит вугілля змусив Україну купувати його за кордоном. І тут виявилася парадоксальна ситуація: тонна вугілля, привезена з далекої Південної Африки, коштувала бюджету – з усіма податками і доставкою – близько $92. Або десь 1200 грн. Натомість «донецьке», нагадаю, має собівартість близько 1600 грн.
Як наслідок, лобісти «вугільного дерибану» почали критикувати закупівлю вугілля за кордоном – мовляв, воно поганої якості, його нам не вистачить, і треба зберегти схему дотування. Втім, ці аргументи не витримували жодної критики – якість вугілля, яке у Південної Африки купує півсвіту, відома, і світові ціни на вугілля зменшуються.
Схоже, після цього комусь у Міненерго спала на думку ще краща ідея: відновити роботу вугільної схеми з тими шахтами, які перебувають на окупованій бойовиками території.
Ну і що з того, що виплачені «державним вугільним компаніям» гроші насправді осядуть в кишенях сепаратистів? Головне, щоб збереглася можливість і надалі дерибанити мільярди з державного бюджету.
Сума дотування, за словами того ж заступника міністра Зюкова, цього року сягне 11 мільярдів гривень. Чиновник радісно заявляє – порівіняно з минулим роком зекономили аж чотири мільярди гривень.
Насправді ж треба говорити про інше – у цьому році вугільна корупція коштуватиме державі у 11 мільярдів. І якщо раніше ці кошти йшли до кишень донецьких олігархів, то тепер держава пропонує нових реципієнтів - донецьких терористів.
