Передчуття швидкого фіналу Путіна: відкололись навіть Лукашенко й Назарбаєв
Реальним сигналом про остаточний вирок путінському режиму з боку міжнародного співтовариства стала не зустріч «Великої двадцятки» в Австралії, а дострокове послання Нурсултана Назарбаєва народу Казахстану.
Найдосвідченіший пострадянський лідер, який успішно пережив всі зміни і струси останніх 30 років, знову почав демонструвати майстер-клас політичного виживання.
Якістю помітно вище, ніж у сусідній державі, де для вирішення життєво важливих проблем практикують фотосесії з коалами і прийоми з укривання пледом.
Не дочекавшись запланованого на початок 2015 звернення до народу, президент Казахстану проявив ініціативу і заявив, що найближчими роками для країни та світу стануть «часом глобальних випробувань».
Назарбаєв прямо сказав своїм співгромадянам, що змінюється архітектура світу, і безболісно пережити цей період історії не вдасться.
В якості порятунку, лідер Казахстану запропонував народу нову економічну політику.
Її суть полягає в тому, що беззмінний президент країни готовий (передчуваючи тектонічні зміни в Росії) виділити більше грошей для населення країни, включаючи масштабні інвестиції в інфраструктуру і соціальну сферу.
Наприклад, Назарбаєв доручив виділяти в державний бюджет з «Національного фонду» до 3 мільярдів доларів щорічно протягом наступних 3 років.
Гроші підуть на ремонт шкіл, модернізацію інфраструктури ЖКГ, пільгове кредитування малого і середнього бізнесу, розвиток інфраструктури і доріг.
А головне, президент Казахстану пообіцяв не знижувати розмір зарплат і пенсій, разом із збереженням вже існуючого соціального пакета в країні.
І це на тлі падаючих надходжень від продажу енергоресурсів і наближення економічної кризи.
Цілком очевидно, що Назарбаєв намагається купити лояльність населення своєї країни в період, коли відбуватиметься не тільки погіршення економічної кон'юнктури, а й зміна ключового геополітичного партнера (з Москви на Пекін).
Схоже, що політик, який активно просуває євразійство на просторах СНД, остаточно зрозумів його безперспективність. От тільки чи захочуть громадяни Казахстану робити ставку на «збереження стабільності» зі старою елітою?
Інтуїція Назарбаєва його не підводить. Говорячи про Центральну Азію, можна констатувати, що Росія програла боротьбу за «контрольний пакет» впливу в регіоні. Тільки не Заходу, а Китаю.
Наприклад, в Піднебесній найближчим часом планують виділити 16,3 мільярда доларів на відновлення доріг і трубопроводів по всій Центральній Азії.
КНР відроджує «Великий шовковий шлях» і їй реально є що запропонувати центральноазійських країнам, на відміну від тієї ж Російської Федерації.
Крім Назарбаєва, схожу поведінку демонструє і інший ключовий союзник Росії - президент Білорусії Олександр Лукашенко.
Його заяви останнім часом вводять в повний ступор російських журналістів. Чого варто тільки фраза про «споконвічні білоруських землі», які нині входять до складу Росії.
Лукашенко відкрито іронізує, відзначаючи, що поки не виставляє територіальні претензії РФ. Більш того, білоруський президент у своїх численних інтерв'ю прямо заявляв, що Крим зараз продовжує залишатися територією України, а за кризу на Донбасі і війну з Україною повністю несе відповідальність Росія.
Таким чином, Лукашенко максимально дистанціюється від Кремля і всіх його злочинів, особливо в українському контексті. Розуміючи, що більше на підтримання лояльності Москва грошей не зможе виділити, від Лукашенка варто очікувати нової порції критики Кремля і президента Путіна особисто. Тим більше, що однією з цілей президента Білорусії буде демонстрація готовності перегляду відносин з Заходом (в якості зміни спонсора).
Австралійський вояж Путіна всього лише максимально проявив курс міжнародного співтовариства (без винятків - у Росії немає жодного реального союзника) на зміну нинішнього режиму країни з можливими (а швидше за все - неминучими) наслідками для територіального устрою РФ.
Володимиру Путіну слід думати не про федералізацію України, а про те, в якому вигляді він передасть країну наступному президентові.
Австралійська «чорна мітка» вже зіграла свою психологічну роль для міжнародних інвесторів, які не просто тікають з Росії (виведення капіталу з країни б'є всі рекорди), але вже оцінюють цю країну як головний ризик для світової економіки, який потребує негайного усунення.
Солідарні з ними і провідні світові політики. Навіть зазвичай стримана в своїх оцінках щодо РФ Ангела Меркель заявляє, що Росія провокує «велику пожежу» в Україні, що несе загрозу всьому світовому порядку, керуючись мисленням рівня минулого століття.
Таким чином, у світі на даний момент сформований консенсус з приводу оцінки Росії як головної загрози світовій безпеці, України як основної жертви Кремля, і гострої необхідності вирішення «російського питання».
Це означає, що розв'язана Путіним війна з Україною не буде тривати довго, а розв'язка всієї ситуації настане вже в 2015 році.
Світовий капітал не може і не хоче чекати. А Путін для нього зараз представляє бар'єр №1, який топить всіх, не даючи вийти з економічної кризи.
Саме з цієї причини і Назарбаєв, і Лукашенко відкрито взяли курс на відмежування від Росії і Путіна. Вони намагаються піти з тонучого Титаніка. От тільки чи встигнуть?
Роман Рукомеда, для Уніан
