Офшорний популізм Яценюка
Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції, експерт антикорупційної групи Реанімаційного пакету реформ, пише:
Під приводом боротьби з офшорами Уряд просуває в парламенті денонсування Конвенції з Кіпром "Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи".
З цього приводу маємо що сказати.
Кіпр – не офшор.
В міжнародній практиці офшорною визнається юрисдикція, котра має нульові або дуже низькі відсоткові податкові ставки для нерезидентів та дозволяє ретельно приховати справжнього бенефіціара компанії чи трасту.
Це, переважно, острівні країни, які торгують секретністю та дозволяють іноземцям, які вливають капітал в країну, не сплачувати податки взагалі або платити абсолютний мінімум. При цьому, офшорні юрисдикції особливо не переймаються перевіркою легальності походження такого капіталу – навіть на вимогу іноземних правоохоронних та податкових органів. Вони обіцяють сильні гарантії секретності "великому інвестору". Хрестоматійним прикладом є Павло Лазаренко, який "інвестував" корупційно набуті сотні мільйонів в банк в Антигуа та траст в Гернзі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 визначено офіційний перелік офшорних зон, в якому Кіпру немає, а натомість, є країни типу Беліз, острів Гернзі, острів Мен, Монако, Британські Віргінські острови, Науру, Кайманові острови, Сейшельські острови та ряд інших класичних офшорів.
Кіпр, на відміну від вище названих офшорів, є країною-членом Європейського Союзу, на яку поширюються Директиви ЄС з питань протидії відмиванню грошей. Кіпр з часу вступу в ЄС скасував нульові податкові ставки для іноземців та припинив торгувати секретністю. Власника Кіпрських компаній без проблем можна розкрити, придбавши виписку з офіційного Кіпрського реєстру, що регулярно роблить ЦПК в своїх антикорупційних розслідуваннях.
Навіть якщо і вважати Кіпр офшором, денонсування угоди з ним не вирішить проблему відтоку корупційного та іншого нелегального капіталу з України.
Радше, навпаки, це створить бар'єр притоку доброчесного капіталу та доброчесних інвесторів, які, за умови глибокої економічної кризи, потрібні нам як кисень.
Угоди про уникнення подвійного оподаткування є стандартним міжнародним інструментом створення сприятливого інвестиційного клімату. Тобто, якщо ми хочемо привабити іноземних інвесторів вкладати в Україну капітал, маємо їм забезпечити вигідні та конкурентні умови оподаткування. По-суті, це – гарантія іноземному інвестору, що отриманий в Україні прибуток (після сплати основних податкових зобов'язань в Україні) можна буде вивезти з України без сплати додаткових високих податків. Якщо зараз угода дозволяє Кіпрським інвесторам платити від 5 до 15% з дивідендів, то після скасування угоди буде застосовуватися стандартна ставка 15% податку.
В реалії, Кіпр – це одна з 73 країн світу, з якими Україна ратифікувала подібні угоди, основані на рамковій Конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Серед них ще кілька членів ЄС: Великобританія, Нідерланди, Австрія, Греція, Швеція, Німеччина. При чому в багатьох угодах ставки оподаткування нижчі, ніж з Кіпром: від 5% до 10% оподатковуються дивіденди, які витікають у Великобританію, 0%, 5% або 15% – в Нідерланди, 5% або 10% – в Австрію, Грецію чи Німеччину. Нижчими ніж з Кіпром ставки по роялті є в угодах з Австрією, Німеччиною, Швецією (0% або 5%) та з Великобританією (0%).
Виникає логічне питання: чому денонсуємо угоду саме з Кіпром?
Якщо застосовувати логіку Уряду, то потрібно паралельно денонсувати угоди і з вище названими країнами-членами ЄС, де податкові ставки навіть нижчі! Але, напевно, денонсування якоїсь податкової угоди з Великобританією звучить не так популістично ефектно, як аналогічний правовий шабаш, вчинений щодо Кіпру.
Дуже не хотілося б стати свідками ініціативи масових скасувань податкових угод з країнами членами ЄС, адже тоді можна буде ставити хрест на Євроінтеграції.
Одностороння денонсація угод про уникнення подвійного оподаткування суперечить фундаментальним принципам Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Окрім того, Україна проявить справжнє невігластво, порушивши базовий принцип міжнародного права - pacta sunt servanta – договори повинні виконуватися.
Якщо ж Україна денонсує угоди про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром чи іншими країнам ЄС, то капітал перетече в Арабські Емірати, Китай, Корею та інші країни Азії, де діють ще вигідніші ставки оподаткування. Так, відповідно до угоди між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами, встановлюється ставка на рівні 5% для дивідендів, 3% для процентів, 0% або 5% для роялті. Угода з Південною Кореєю встановлює можливість оподатковувати дивіденди, проценти і роялті на рівні 5%. Дещо вищі ставки встановлюються в інших угодах, до прикладу, згідно з угодою з Китаєм, встановлюються ставки 5% або 10% на дивіденди та 10% на проценти та роялті.
Проте відтік капіталу в ці Арабські та Азійські юрисдикції в рази ускладнить можливість боротися з відмиванням грошей. Тут українські податкові та правоохоронні органи мають більш обмежений інструментарій (менше угод щодо співробітництва, ратифікованих конвенцій і т.д.) та менше напрацьованих зав'язків з місцевими органами щодо контролю за транзакціями. Це означає, що "сховати" гроші в азійських юрисдикціях буде значно простіше, а знайти їх там і повернути назад практично неможливо.
Та головне – брудні гроші осідають не на Кіпрі, а в глухих офшорах.
Типова схема виводу брудного капіталу з України виглядає приблизно таким чином:
Українська компанія реєструється на компанію на Кіпрі (чи в Нідерландах, Великобританії, Австрії), яка, в свою чергу, реєструється на класичний офшор: Беліз, Британські Віргінські острови, Антигуа, Джерсі, де інформація про власників компаній засекречена.
Власне, основні активи, в кінці кінців, осідають в цих острівних засекречених юрисдикціях. І найбільш ризикові транзакції проводяться саме там.
Денонсування угоди про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром жодним чином не відобразитися на найбільш ризикових транзакціях і на можливостях контролювати відтік капіталу в справжні офшори.
Наразі розірвати Конвенцію з Кіпром взагалі неможливо!
Прийняття закону про денонсацію Конвенції з Кіпром не означає її автоматичне розірвання. Ст. 27 Конвенції передбачає, що вона може бути припинена не раніше, ніж через п'ять років з дати набрання чинності, тобто, не раніше 2018 року. Навіть якщо закон в популістичний істерії приймуть, Конвенція буде діяти ще три роки.
Конвенція з Кіпром набрала чинності в Україні лише 7 серпня 2013 року, а окремі норми щодо податкових ставок почали застосовуватися лише з 1 січня 2014 року. Угода, яка відповідає на сьогодні усім вимогам модельної Конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку, замінила попередній недолугий договір між Кіпром та Радянським Союзом, який взагалі не передбачав оподаткування доходів. Власне, українці асоціюють Кіпр з ключовим офшором, бо роками і десятиліттями саме із-за старої радянської податкової угоди більшість корупційного капіталу інвестувалася в Україну через Кіпр.
Як реально потрібно боротися з відмиванням грошей через офшори?
Якщо Уряд і парламент шукають рецепт "деофшоризації" економіки та боротьби з відмиванням грошей, потрібно негайно припинити займатися "офшорним" популізмом та почати імплементувати вже прийняті у жовтні антикорупційні інструменти. Наприклад, створити публічний реєстр бенефіціарів або змусити фінустанови краще моніторити клієнтів з підвищеним ризиком – накладати серйозні санкції на банки, які не перевіряють власників компаній-клієнтів та не визначають джерело походження активів, якщо клієнтом є політичний діяч.
Публічний реєстр бенефіціарних власників компаній взагалі є ключовими міжнародними експертними організаціями універсальним рішенням "деофшоризації" економік.
І наостанок: ефективні закони повинні показувати громадянам не те, що "ваші гроші ніколи не будуть виведені на Кіпр", а те, що "ваші гроші ніколи не будуть вкрадені в Україні".
Для цього Уряду потрібно просто ліквідувати усі податкові та "ями" в Україні, через які з бюджету крадуться мільярди. Але, для чого змушувати закривати мільярдні схеми, які годують уже нинішніх очільників держави, якщо можна антикорупційний голод суспільства задовольнити офшорним популізмом навколо денонсування угоди з Кіпром?
