Нардеп від Народного фронту Тетяна Чорноівл пояснює, як Бюджет-15 ламає корупційні схеми
Я пишаюся, що 28 грудня голосувала за урядові законопроекти. Скільки маніпуляцій та обливання брудом в інформаційному просторі – а ось я вперше після перемоги Майдану змогла собі сказати, що живу недаремно, що я корисна для країни, - пише у себе в блозі Тетяна Чорновол.
Зокрема, я була щаслива, що виконала обіцянку, яку давала під час виборів - у Верховній Раді ламати легальні корупційні схеми, які грабують країну на мільярди.
Моя роль була не велика - я лише натискала кнопку. Проте я була не одна. Поряд голосували ті з ким плече-до-плеча я була на Майдані в часи смертельної небезпеки, коли вирішувалася доля країни. (Проти -в переважній більшості ті, яких я не бачила вночі 18-19 лютого, коли почали розстрілювати Майдан). Тому ці голосування - це навіть не заслуга депутатів, це - воля Майдану.
Щиро кажу - не думайте, що все було даремно, ми багато чого добилися. Завдяки Майдану вперше в історії України ОЛІГАРХИ не мають армію лобістів у Верховній Раді. Вперше ОЛІГАРХИ отримали поразку. Вперше уряд конкретно заліз в кишені до олігархів. Навіть тих, які продовжують маніпулювати політиками. Голосування 28 грудня продемонструвало, хоча група "РосУкрЕнерго" залишається впливовою і має депутатів майже у всіх фракціях (зокрема проти урядових ініціатив голосували близькі до Фірташа "ударівці" у БПП) однак група не змогла захистити свої надприбутки. Саме тому Юрій Бойко напився прямо у Верховні Раді.
А тепер, розкажу про одну конкретну схему пограбунку держави, яку ми зламали і від чого постраждали інтереси власної кишені Юрія Бойка.
Ми проголосували за введення єдиної ставки рентних платежів на видобуток природного газу (призначеного не для потреб населення) з глибини залягання д 5 км -55% і 28 % при заляганні глибше 5 км. Також прийняте рішення, що для компаній, які видобувають газ в рамках договору про спільну діяльність рентна ставка буде поетапно піднята аж до 70%.
Пояснюю для чого це було потрібно.
Державний сегмент видобутку газу в Україні досить великий. Дивіться на табличку за 2013 рік: з 21 млрд. кубометрів газу, який добувався в Україні, державні компанії, які повинні продавати газ населенню добули майже - 72 %, а ті, що контролюються приватними власниками і мають можливість продавати газ промисловим споживачам - 28%.
А тепер зверніть увагу: держава реалізувала газ населенню на суму 5,5 млрд. грн., а компанії, що контролюються приватними власниками -промисловим споживачам на 28,7 млрд. грн.
Тобто держава мала в два з хвостиком рази більший об'єм видобутку, а отримувала доходів в 5 разів менше! Це мега-пограбунок держави! Тому це питання було підняте на засіданні уряду ще в квітні цього року. Кабмін подав у Верховну Раду законопроект про збільшення рентних платежів, щоб виправити ситуацію, однак попередня Верховна Рада, де нардепами були як самі газові барони так і легіон їх лобістів проголосувала лише за незначне підвищення ренти. Лише нині, новообрана Верховна Рада підтримала радикальне підвищення рентних платежів і я пишаюся, що я була серед тих, хто голосував.
А тепер опишу, яким чином газові барони грабували країну і отримували мега-прибутки, а державні компанії ледь зводили кінці з кінцями.
Справа в тому, що державні компанії продають газ для населення по тарифам, які фактично дорівнюють собівартості газу, а приватні компанії продають той же український газ промисловому споживачу за імпортними цінами.
Причому, переважно газові барони отримували у власність чи користування функціонуючі державні свердловини. Тобто практично, не вкладаючи ні копійки можна було отримувати надприбутки. І замість того, щоб вкладати зароблені кошти в розвідку та буріння нових свердловин українські шейхи давали хабарі посадовцям, щоб привласнювати нові державні свердловини і так далі по замкнутому колу.
Надприбутки формувалися з того, що приватним фірмам, на відміну від державних, не потрібно було відпускати газ на потреби населення по низьким тарифам. Адже згідно українського законодавства газ дозволяється продавати промисловому споживачу, якщо в компанії, що видобуває, частка держави менше 50%.
Саме для цього і функціонувала легальна корупційна схема під назвою: "договір про спільну діяльність".
Була, наприклад, стабільна газова свердловина, з потужним виходом газу, що належала державному ПАТ "Укргазвидобування". Однак, зацікавленим особам було не важко в документах намалювати, що свердловина потребувала капітального ремонту і для ремонту державна компанія залучала приватного інвестора. Підписувався договір про спільну діяльність - прихід інвестора зменшував частку держави менше 50% і газ можна було легально продавати промисловому споживачу за імпортними цінами. Це був стабільний мега-прибуток. Таким чином були вкрадені сотні державних свердловин.
Були інші, просто-таки дикі схеми, які дозволяли на раз-два ставати українськими газовим шейхом за рахунок держави.
У мене є копія договору, згідно якого державне "Укргазвидобування" продало товар ТОВ "Природні ресурси+". Цей "товар", лишень вчитайтесь!!!! - "нематеріальний актив "Право користування свердловинами N11 та N12 Бабчинського родовища". Товар був проданий за ціною лише за 450 тисяч грн. за штуку з ПДВ. А ще, зверніть увагу!!!, свердловини були похапцем продані невдовзі після розстрілу Майдану 26 лютого 2014 року.
Описані вище схеми - нахабний, проте легальний, грабунок держави.
З фірм, що працювали за схемою "договорів про спільну діяльність" з державним "Укргазвидобуванням" найбільший видобуток газу припадав на ТОВ "Карпатигаз" - 692 млн. куб. м. в 2013 році. Цю фірму контролював і продовжує контролювати Бойко-Фірташ. Ще одна структура, яку контролює Бойко - ТОВ "Хас" в 2013 році добула 76 млн. куб. м. (В цій структурі є також доля Азарова).
Саме тому, коли Верховна Рада проголосувала за підняття рентної ставки до 70% для цих компаній, Бойко з горя напився.
До речі, переважна більшість приватних підприємств, які мали договори спільної діяльності з "Укргазвидобуванням", приносили прибуток родині Януковича, цей бізнес контролювали відомі загалу менеджери Сім'ї.
Зокрема, близьким до Курченка-Кацуби є НВФ "Технопроект", яке в 2013 році добуло 115 млн. куб. метрів газу.
За "Фаворит систем" стирчать вуха Єдуарда Ставицького. Ця компанія в 2013 році добула 94 млн. куб газу. Також Ставицький з покійним міністром екології Джарти в 2007 році, в той самий час, коли вони ж організовували для Януковича відчуження "Міжгір'я" також "роздеребанили" для Федоровича і надра. Зокрема, створили та видали ліцензію для добутку газу компанії "Надра Геоцентр". Тепер це вважається власністю газового барона Онищенка (Кадирова), хоча насправді він довгий час лише прикривав інтереси Януковича. Ця компанія в 2013 році добула 30 млн. куб. газу.
Вважаю, що в цьому році менеджери Януковича вже не діляться зі своїм босом, однак державі від цього не тепло, ні холодно.
Мені особисто байдуже, хто контролюватиме компанії, які видобувають газ згідно договорів спільної діяльності. Байдуже, чи це буде менеджер Януковича Ставицький, чи цей бізнес у нього відбере вилами Ляшко. Мені головне в цьому питанні інтереси держави, адже це український газ, адже свердловини - якими користуються приватні фірми за договорами спільної діяльності - державні.
Тому мені було так важливо голосування за збільшення до 70% рентної ставки за видобуток газу для компаній, які видобувають газ в рамках договору про спільну діяльність. І нехай тепер ці компанії контролює, хто завгодно, бо тепер держава отримає своє. І я пишаюся, що серед депутатів, які за це проголосували, була і я.
За розрахунками мінфіну тільки для ПАТ "Укргазвидобування" це дасть додатковий дохід більше 10 млрд. грн. І це ще не всі мільярди. Далі напишу, які схеми "віджиму" мільярдів з доходів держави ми зруйнували голосуванням у Верховній Раді.
Чому в інформаційному просторі майже немає підтримки нашим діям також зрозуміло: група "РосУкрЕнерго", яка постраждала контролює не лише Інтер, а цілий перелік інших ЗМІ. Також збільшення рентної ставки забирає мегаприбуток у газодобувних кампаній, які підконтрольні Коломойському та Пінчуку, а вони також контролюють впливові ЗМІ.
Нас є за що критикувати, але хіба те, про що я пишу - не перемога?
