Колонка міністра АПК: Аграрні підприємства потрібно приватизувати
Українцям важко прощатися зі звичками, змінювати свій спосіб життя і погоджуватися на реформи.
Але чому б не відпустити пережитки минулого, якщо вони заважають йти вперед? - пише міністр АПК Олексій Павленко.
Суспільство вимагає реформ, але ще не має консенсусу щодо ключових напрямів перетворень: ринку землі, приватизації державних підприємств - ДП - та державної підтримки.
Реформи повинні бути системними. Якщо ми оголосили намір створити відкритий ринок з прозорими правилами гри, то слід бути послідовними та рішучими.
Основні аргументи проти приватизації будуються навколо твердження, що в країні панує несприятлива ситуація, і активи вийдуть недооціненими.
Однак якщо зволікати, то державні підприємства будуть руйнуватися. У держави ж грошей на розвиток підприємств сьогодні нема.
Реальний контроль за більшістю ДП держава втратила давно. Ще три місяці тому в міністерстві ніхто навіть точної їх кількості назвати не міг.
З 571 державного підприємства лише 20% приносять прибуток. Набагато частіше вони стають ширмою для фінансових зловживань та неефективного менеджменту.
За результатами перевірок негативну оцінку отримали керівники 38 ДП. За 2013-2014 роки державні підприємства галузі продемонстрували нищівні показники.
Для поглибленої фінансової діагностики 30 ключових підприємств, включаючи ПАТ "ДПЗКУ", ДП "Укрспирт" та ПАТ "Аграрний фонд", ми залучили міжнародних аудиторів і створили спеціальні робочі групи.
Перші результати аналізу держпідприємств галузі мене вразили. Деякі з них нагадують "мертві душі", що існують на папері, а державну власність використовують в інтересах окремих "Коробочок" та "Манілових".
Яскравий приклад - виробництво технічного шовку. Галузь представляють близько 30 державних підприємств. Після перевірки виявилося, що жодне з них не займається вирощуванням шовкопрядів або виробництвом шовку.
У кращому випадку їх землі та нерухоме майно адаптували під рослинництво або тваринництво, у гіршому - вони не працюють і мають заборгованість, яка зростає.
У Києві, наприклад, є "Київська коконосушарка". На конкурсній основі було обрано нового директора, який засвідчив: на базі підприємства успішно працює автостоянка та автомайстерня.
Ще одна коконосушарка під Києвом - шовкорадгосп "Баришівський" - облаштована для вирощування качок, а до цього тут активно займалися посівною. Проте наразі господарська діяльність зупинена. Частка необоротних активів становить 99%, а стосовно боргів підприємства відкрито виконавче провадження.
Звісно, ніхто не зацікавлений у знищенні діючих підприємств. Ми готові підтримати колективи, які не допустили занепаду ДП та організували сільськогосподарське виробництво. Якщо шовківництво знищене, нехай фермери заробляють на рослинництві або тваринництві. Однак ця діяльність повинна бути легальною.
Приватизація - оптимальний вихід. Аргументів на її користь більш ніж достатньо, щоб ініціювати роздержавлення 254 підприємств. З них 101 ДП планується приватизувати через розпаювання, а 158 інших чекає подальша реорганізація. Залишити на балансі міністерства планується максимум десять підприємств.
Наше завдання - змусити агросектор запрацювати на повну потужність. Зробити це можливо лише через комплексне реформування галузі.
