Висновки цьогорічного скандалу зі ЗНО: школа дає катастрофічно низькі знання
Майже місяць навколо зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури тривають справжні баталії. Як то буває в суспільстві, яке не толерує фахової, аргументованої дискусії, натомість дає волю емоціям та вдається до ультиматумів та інтриг, рівень суперечки навколо тесту уже давно перестав бути конструктивним і навряд чи має шанси таким стати. Зрозуміти, в чому намагаються переконати одна одну сторони конфлікту та чи мають вони рацію є основною метою цієї статті, - пише у виданні "Лівий берег" Ольга Стрелюк, Громадянська мережа "ОПОРА".
Iніціатором цьогорічного скандалу, зрештою як і попередніх, є учасники ЗНО. Безперечно їхня основна мотивація – отримання високих балів, які дадуть їм можливість вступати до вищих навчальних закладів, бажано на бюджет. Однак сподіватися на високу оцінку можна за певних умов.
Умова номер один – це знання з предмету, які кожен з учасників мав би здобути у школі за 11 років навчання. На жаль, більшість загальноосвітніх навчальних закладів не забезпечують якісною середньою освітою. Принаймні відповідно до існуючого держстандарту, про відповідність середньої освіти викликам XXI ст. мова взагалі не ведеться. Не будемо вдаватися до причин проблеми, адже це предмет для окремого дослідження, однак її наслідки є очевидними. Цьогорічне ЗНО з української мови та літератури, результати якого є репрезентативними для всієї України показали, що 19% абітурієнтів не склали його, отримавши 1-3 бали за дванадцятибальною системою оцінювання. Як це часто буває, учасники тестування та їхні батьки почали шукати крайнього. Звинувачувати у незнаннях себе – не випадає, школу, яка стала тимчасовим союзником та всіляко захищає високий рівень знань своїх цьогорічних випускників – теж, репетитора – та без нього і 22 прохідних бали школяр не отримав би, як же його у чомусь звинувачувати. Типово, що в схожих ситуаціях завжди звинувачують владу, бажано та, яка далеко у Києві, яку можна облаяти, і соромно ні перед ким не буде.
Владою у нашому випадку, а також ще однією стороною конфлікту навколо цьогорічного ЗНО є Український центр оцінювання якості освіти. Досі завданням номер один УЦОЯО було проведення ЗНО, результати якого використовуються при вступі до вищих навчальних закладів. Центр фактично не виконував функції моніторингу якості освіти, а ті дослідження, що проводилися, не бралися до уваги ні Міністерством освіти і науки, ні Академією педагогічних наук, ні відділами освіти на місцях. У 2015 р. така нагода нарешті з’явилася, було прийнято рішення, що державна підсумкова атестація пройде у формі ЗНО, а відповідно усі випускники мають взяти у ньому участь. У минулі роки тестування проходили лише ті, хто збирався здобувати вищу освіту, тому наслідки тестування не виглядали такими плачевними.
Разом з тим, щоб добре виміряти рівень знань абітурієнтів, необхідне адекватне мірило, яке дозволяє за єдиною стандартизованою процедурою встановити їх рівень для кожного учасника тестування. З впевненістю можемо підтвердити, що за вісім років існування системи ЗНО, суттєвих недоліків у процедурі проведення зафіксовано не було. Жодного разу зміст завдань не був розголошений та не став відомий до початку оцінювання.
Що стосується безпосередньо тестових завдань, то тут справа дещо складніша. Тестування рівня знань вимагає наукового підходу, передусім на етапі їх створення та апробації. Вочевидь, це один з основних обов’язків Українського центру оцінювання якості освіти – щоб завдання, що потрапили до тестового зошита виконували конкретні функції. Основні з них:
- Точно та надійно вимірювати (мінімізувати ймовірність вгадування правильної відповіді).
- Відділяти учасників тестування із різним рівнем навчальних досягнень (добре і погано підготовлених).
- Корелюватися із загальним балом учасника (має зберігатися відповідність між результатами виконання певного завдання тесту та загальним балом, отриманим за весь тест).
- Вимірювати успішність учасників тестування у виконанні завдань.
Дієвість кожної з цих функцій легко перевірити, адже вона має конкретні математичні показники. Візьмемо за приклад вже відомі завдання №29-33 з української мови та літератури. Оприлюднена УЦОЯО таблиця з психометричними характеристиками цих завдань містить показники складності, коефіцієнти кореляції та дискримінації.
Що стосується складності, то завдання №33 виконало більше 70% учасників тестування, вочевидь його складним назвати не можна, швидше навпаки – легким. Завдання 29-32 виконало трохи більше 20% абітурієнтів і лише 10 % справилося з завданням №30. Вочевидь, воно є найважчим. Насправді, до показника складності є найменше зауважень, адже щоб виміряти успішність учасників ЗНО необхідні тести різних рівнів. Включення до сертифікаційної роботи виключно легких завдань не покаже, хто з вступників має лише базові знання, а хто – достатні для навчання у ВНЗ.
Решта коефіцієнтів показують, що завдання 29, 31 та 32 мають набагато гірші психометричні характеристики. Так, коефіцієнт дискримінації, який визначає здатність тестового завдання відділяти учасників тестування із різним рівнем навчальних досягнень, для усіх завдань, за винятком 33, має низьку характеристику дискримінативності. Завдання 29 та 32 – взагалі мають від’ємні показники.
Коефіцієнт кореляції, який показує зв’язок між результатами виконання певного завдання тесту його учасником та загальним балом, отриманим ним за весь тест – вказує на низький рівень кореляції відповіді на завдання 30. Завдання 33 має високу розподільну здатність. Натомість показники по завданнях 29, 31, 32 – взагалі не показують зв’язку між виконанням цих завдань та решти.
Ми навмисне звернулися до психометричних характеристик сертифікаційних завдань, а не до інтерпретації чи розбору тексту авторства Галини Пагутяк, щоб показати, що при визначенні результатів ЗНО потрібно спиратися на наукові методи та уникати ірраціональних аргументів на кшталт «автор не те хотів сказати».
На жаль, представники Українського центру оцінювання якості освіти, так і не визнали що три завдання тесту з української мови мають незадовільні психометричні характеристики. Щодо останнього, то тут немає нічого страшного, міжнародний досвід тестування навчальних досягнень абітурієнтів теж свідчить про такі випадки. Проблемою для України, залишається те, що у нас чиновники не люблять визнавати та говорити про невдачі чи помилки, а суспільство тільки й чекає, щоб влада спіткнулася, аби мати можливість її звинуватити у непрофесійності, хабарництві, марнославстві чи радянському стилі управління.
Зрештою, ситуація розв’язалася на користь абітурієнтів. Завдання до тексту не враховуються під час визначення результатів державної підсумкової атестації. Щодо результатів ЗНО, то усім, хто виконав завдання 29, 31, 32 (поставив позначку у відповідному місці бланку «А»), було зараховано по одному тестовому балу. Чи було б прийняте таке рішення без суспільного резонансу – навряд. Вочевидь в УЦОЯО і далі наполягали б на своєму, зрештою, після оприлюднення результатів ЗНО хвиля обурення і протесту завжди спадає, бо найгіршим є період очікування та невизначеності, коли абітурієнти думають, що вони тест завалили, а потім виявляється, що результат є набагато кращим, ніж очікувалося. Після цього учасники забувають про свої вимоги. Однак, цього року співпало кілька важливих факторів.
Події Євромайдану 2013-2014 років навчили українців боротися та відстоювати свої права. Чиновники мають розуміти, що не враховувати думку громади стає вкрай важче, особливо якщо їм нічого не пояснювати і не переконувати у протилежному. Яскравим прикладом цьому є авторка тексту «Маленький шлях – не для людей» Галина Пагутяк, що стала третім учасником скандалу навколо ЗНО з української мови та літератури.
Насправді, письменниці варто поспівчувати, адже вона стала заручником ситуації, на яку насправді жодного впливу не мала. Вочевидь, було б розумно не приставати на сторону жодного з учасників конфлікту та не піддаватися на маніпуляції випускників і їхніх батьків. Однак нам важко зрозуміти, що пережила Галина Пагутяк 24-25 квітня, отримуючи сотні листів, які то звинувачували авторку у незрозумілості тексту, то просили не враховувати завдання до її тексту під час визначення результатів. Вочевидь, маніпуляції абітурієнтів про зламані долі таки перемогли і письменниця чітко стала на сторону дітей.
Пристати на сторону УЦОЯО, чи бодай залишитися нейтральною, не було можливості, бо в Центрі не відреагували на «живого автора». Це була завідомо програшна позиція, адже дирекція мала б зв’язатися з пані Пагутяк, попросити вибачення за те, що письменниця неумисно була втягнута в скандал і попросити час на експрес-перевірку тестів та використання наукового методу щодо прийняття рішення як оцінювати завдання. Оскільки такої розмови не відбулося, Галина Пагутяк, почала відстоювати позицію тих, хто до неї «стукав».
Вочевидь, важко заперечувати, коли автор каже, що вона зовсім не те мала на увазі, а правильна відповідь у дистракторах до завдання, яку визначила фахова предметна комісія, – зовсім і не правильна чи що таких може бути безліч. А далі про недосконалість тесту заговорили літератори, мовознавці, філологи, вчителі та репетитори. Причому, в недосконалості шкільної програми, завантаженості учнів, невідповідності завдань часу, який відводиться на вивчення темі звинуватили УЦОЯО. Насправді, дискусія була схожа на одну з тих, що відбуваються у парламенті – жодна зі сторін не хотіла чути одна одну, майже ніхто не пропонував конструктивних рішень на майбутнє.
Після офіційного підбиття підсумків ЗНО з української мови та літератури, а особливо після встановлення рекордно низького для України прохідного балу для вступу до ВНЗ, більшість учасників тестування задоволені особистим результатом, про що пишуть на форумах та в соціальних мережах. Усвідомлюючи потребу у вдосконаленні системи зовнішнього незалежного оцінювання в Україні, 12 травня 2015 р. Міністерство освіти і науки видало наказ про проведення наприкінці вересня Міжнародної конференції «Освітні вимірювання-2015. Реформування зовнішнього незалежного оцінювання: методологія, модель, основні складові».
Здавалося б і вівці цілі, і вовки ситі, однак залишається відчуття, що забули про головне. Проблема низькоякісної середньої освіти в Україні залишається під номером один. На жаль, аргументи, які лежали на поверхні дискусії та спровокували справжній скандал – не були правильно проінтерпретовані ні суспільством, ні середньою школою, ані вищою. В більшості, усіх цікавив короткостроковий результат. Питання про те, чи є кому в нашій країні задуматися над подальшою перспективою середньої освіти – поки залишається відкритим. Головне, щоб не було запізно.
