Міліцейська реформа не досконала і збереже корупцію. Правозахисники вимагають змін до законопроектів
Рада у першому читанні прийняла низку законопроектів, спрямованих на реформування міліції, яка називатиметься поліція. Попри позитивні зміни, законопроекти недосконалі і залишають корупцію в міліції. Громадськість вимагає внести зміни, а один проект узагалі не приймати.
1) Законопроект про «Національну поліцію» (№2822), прийнятий у першому читанні. Має наступні системні недоліки:
1. Не передбачає обов’язковість відкритого конкурсу для призначення на посади, чим створює умови про процвітання корупції в Міністерстві внутрішніх справ та суперечить принципу прозорості роботи поліції. Також це стимулює практику, коли будь-яка посада може бути отримана через занесення кейса з грошима до потрібного кабінету.
2. Залишається радянська система спеціальних звань, а це суперечить задекларованому в стратегії розвитку органів внутрішніх справ принципу демілітаризації поліції. Звертаємо увагу, що всі структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ є цивільними службами, персонал яких, хоча й частково виконує службові обов’язки в уніформі, проте не має спеціальних звань, аналогічних військовим, та не використовує військову атрибутику чи символіку.
3. Не визначені реформаційні зміни в системі професійного навчання поліцейських, їх страхового та медичного забезпечення. Це порушує принцип оптимізації структури Міністерства внутрішніх справ та зберігає неефективну та надзвичайно витратну систему відомчих закладів, яка до того ж є вкрай корумпованою.
4. Поданий документ потребує суттєвого допрацювання в питаннях контролю за застосуванням сили та вогнепальної зброї, ліквідації комерційних елементів у діяльності Міністерства внутрішніх справ (служба охорони, сервісні центри), забезпечення гендерної рівності та захисту трудових прав поліцейських.
Однією із основних вимог правозахисних організацій - розширення підконтрольності поліції суспільству в цілому, територіальним громадам, громадянам. Це можливо, зокрема, через розширення функцій поліцейських комісій (ст. 50) та надання їм доступу до матеріалів службових перевірок, попередній розгляд звіту (ст. 85) комісією та включення їх висновку до остаточного публічного звіту, представлення публічного звіту на місцевій раді тощо.
Необхідно передбачити, що після консультацій із органами місцевого самоврядування, організаціями громадянського суспільства, враховуючи дані соціологічних та інших досліджень, поліцейська комісія має формувати щорічний план місцевих пріоритетів поліцейської діяльності. А щорічний звіт поліції має містити інформацію про їх виконання.
Національний звіт має включати інформацію про виконання національних (попередньо обговорених та погоджених комісією) і місцевих пріоритетів, а також аналіз ситуації, у країні загалом, динаміку змін, оцінку громадянами відчуття безпеки та захищеності. Звіт має обговорюватися комісією попередньо, а сам висновок комісії має включатися до опублікованого тексту.
Активісти переконані, що такий підхід суттєво розширить можливості впливу на подальший процес реформування і змінить пірамідальну формулу оцінки та прийняття рішень у системі МВС, зокрема, у поліцейській частині.
2) Законопроект «Про органи внутрішніх справ» (2561), прийнятий у першому читанні, має наступні системні недоліки:
1. Не відповідає назві. Переважна його частина присвячена питанням функціонування Міністерства внутрішніх справ, у той час, як важливі загальні питання діяльності органів внутрішніх справ законопроект не визначає. При цьому із 23 статтей законопроекту, 16 містять бланкетні (тобто такі, які не встановлюють чітких правил) норми.
2. Законопроект передбачає створення Головного центру з надання сервісних послуг та центрів із надання сервісних послуг як територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, повноваження та функції яких у цій якості не конкретизовані. Тому не зовсім зрозуміло, як вони поєднуватимуть надання сервісних послуг населенню з забезпеченням формування та реалізації державної політики у сфері внутрішніх справ.
3. Створення передбаченої законопроектом потужної системи органів внутрішніх справ потребує удосконалення механізму незалежного та прозорого нагляду за їх діяльністю, доступного для звернень громадян. Законопроект таких заходів не передбачає.
4. Законопроект залишає широкий простір для корупційних зловживань у сфері діяльності органів внутрішніх справ, оскільки передбачає можливість їх фінансування за рахунок будь-яких джерел, не заборонених законодавством. Європейська практика досить жорстко ставить вимоги щодо фінансування правоохоронних органів лише за рахунок державного бюджету та надання ними оплатних послуг під строгим контролем і за прозорими процедурами.
5. Не відповідають європейській практиці положення, які надають органам внутрішніх справ право безпосереднього оперативного доступу практично до всіх державних реєстрів без забезпечення належних процедур контролю, що створює значні ризики корупційних зловживань у цій сфері. Така інформація має надаватися поліції органами, що управляють відповідними реєстрами лише за наявності достатніх підстав.
3) Законопроект «Про сервісні послуги та сервісні центри Міністерства внутрішніх справ України» (№2567), прийнятий у першому читанні, суперечить закону «Про адміністративні послуги», який передбачає створення та функціонування єдиних Центрів із надання адміністративних послуг при органах місцевого самоврядування. Окрім того, більшість послуг, які надає Міністерство внутрішніх справ України, доцільно передати органам місцевого самоврядування, так як це і практикується у провідних європейських країнах. Цей законопроект активісти вимагають не приймати взагалі.
Про те, чому уряд подає недосконалі законопроекти читайте тут:
Аналіз і вимоги від Центру Громадянських Свобод, Євромайдану SOS, Центру інформації про права людини, Центру досліджень правоохоронної діяльності, Центру “Соціальна Дія”, проекту “Без кордонів”.
Щоб збільшити малюнок, клікніть на нього
