Українські та російські митці про вирок Сенцову: Це насаджування страху
Українські діячі культури шоковані вироком для українського режисера Олега Сенцова, якого російські спецслужби затримали в анексованому Криму.
Олег Сенцов отримав 20-літній термін ув’язнення, а ще одному українському активісту з Криму Олександру Кольченку дали 10 років.
Остап Ступка, актор:
Двадцять років – це якийсь жах і катастрофа. Це важко з чимось порівнювати і якось логічно пояснити.
Я багато речей не міг собі уявити в XXI столітті, а те, що зараз відбувається, тим паче. Таке переслідування - жахливе, це якісь радянські схеми.
Андрій Халпахчі, директор кінофестивалю "Молодість":
Вирок Сенцову – це настільки характерно для нинішньої російської влади, що нічого іншого чекати не варто було.
Для нас садити режисера - це незвично, а для Росії - вже нормально. Багато діячів культури звідти просто виїхали. І сьогоднішній вирок підтверджує їхню правоту. Влада Росії демонструє позицію сили – ми все можемо.
"Дурдом" з Сенцовим, який назвали слідством, тривав рік. Найкращі представники російської культури виступили окремо на його захист. На жаль, з масовими протестами до суду там ніхто не вийшов.
Мене турбує доля людини. Я добре знаю Олега Сенцова, у нього двоє дітей. Маю маленьку надію, що Путін зробить добрий жест й амністує.
Олесь Санін, режисер:
З самого початку справа Олега Сенцова була надуманою та абсурдною. Було ясно, що Олега судять з політичних мотивів, справа розвалилась під час процесу.
Хоча була надія на міжнародний тиск.
Олег показав приклад тисячам людей, він не перестав бути інтелігентом, бути режисером. Дуже сподіваюсь, що побачимо його раніше, ніж через 20 років. Всі розуміють, що свободу Олегу може принести тільки відхід від влади Путіна.
Політичний вирок режисеру – це навіть не повернення в часи засудження Параджанова. Це швидше 37-й рік. Історії з театральними режисерами Лесем Курбасом та іншими. Помилково вважати, що Росія повернулась в 70-і роки - все набагато глибше.
Спілкуюсь з колегами з Росії, вони уникають цих тем, але абсолютно не раді ситуації. Вони бачать і свою частину провини. Погоджуючись так працювати, викохали цього монстра, який керує державою.
Російські колеги точно розуміють, що можуть бути наступними. Процес над Сенцовим – історія насаджування страху.
Нам пощастило, що когось вдалось вирвати, як-от Юрія Грузинова, встигли до того, як ФСБ Росії прийшло в Крим.
Богдан Бенюк, актор:
Ця система в Росії не протримається стільки років. Даремно вони собі такий термін відвели, Путін і компанія швидше злетять зі своїх посад. Олег Сенцов набагато швидше вийде з в’язниці.
Думаю, що таку дурню може робити тільки влада, яка відчуває, що фундамент під ногами вже завалюється.
Сподіватись на міжнародне засудження та тиск було безглуздо. Ця "Імперія зла" вже не зважає на те, що говорить світ. Шкода, що тільки світ не розуміє, що словами вже не може впливати на Росію. Треба діяти тільки жорстко і вперто, іншого способу немає.
Мирослав Слабошпицький, режисер:
Я обурений, проте такий термін очікуваний, адже прокуратура просила 23 роки.
На жаль, жодні міжнародні звернення і прохання світових кінематографічних асоціацій ніяк не вплинули. Думаю, після збиття малайзійського літака пройдена точка неповернення. І є така російська приказка: "Сем бед – один ответ".
Для Росії немає вороття назад, а тому і втрачати вже нічого.
На жаль, подібні речі трапляються в сучасному світі. Ось в Ірані був засуджений режисер Джафар Панагі. Полегшення режиму для режисера сталось після того, як у державі змінився президент.
У цій ситуації жахливо не тільки, що це режисер. Людину вкрали з території України. Це все-одно, якби Україна вкрала в Москві Михалкова і почала тут судити.
Володимир Мірзоєв, російський режисер театру і кіно:
Це політична справа, вона необхідна як акція залякування, як і випадок з Pussy Riot. Це меседж для суспільства, насамперед для інтелектуального співтовариства. Їм кажуть, щоб сиділи тихо, щоб ходили по струнці і по-іншому бути не повинно.
Інакше ви всі ризикуєте, будь-кого можна висмикнути, будь-кого можна посадити на неймовірний термін за сфабрикованим, надуманим, висмоктаним з пальця звинуваченням.
Для чого необхідно це залякування? Чим гірше стан економіки, чим гірше стан на політичній сцені, чим більша напруга, тим більша небезпека для влади з боку суспільства.
Реальний ворог для нашої влади - це, звичайно, саме суспільство, і насамперед середній клас, тобто бізнесмени, інтелектуали. Це ті, хто найбільш небезпечний, це думаюча частина населення. А та частина населення, яка не здатна до рефлексії, - їй легко маніпулювати за допомогою пропаганди.
Такий вирок був цілком очікуваним. Це знак для всього суспільства: будь-яка людина, навіть якщо він відомий режисер чи поет, ходить під дамоклевим мечем і повинен свою думку тримати при собі. Наступний крок може бути цілком оруелівським - тобто навіть думки стануть злочином.
Олексій Герман-молодший, кінорежисер:
Такий вирок фактично означає загибель людини. 20 років, на мій погляд, - це надміру. Мені не здається, що Сенцов - це якийсь Усама бін Ладен. Це величезна людська трагедія. Мені дуже шкода, що це відбувається з талановитою людиною Сенцовим, який, по суті, став жертвою обставин. Він потрапив у жорна жахливого часу.
Ми живемо в логіці відповідей. У логіці війни або, як мінімум, підготовки до неї. І кожна відповідь ще більш кривава, ніж попередня. Це неконтрольований процес ескалації з двох сторін. Це ознака ескалації жорстокості, причому з обох сторін. На жаль, і в Україні є люди, яких тримають у в'язницях за політичними переконаннями. Наприклад, у Харкові є певна кількість політв'язнів.
Загинув Олесь Бузина. Я з ним був знайомий. Мені здається, що Сенцов - жертва обставин. Головне, що таке рішення тільки віддаляє нас усіх від вирішення проблеми і не наближає нас до світу.
Ще недавно нам всім здавалося, що буде нова прекрасна епоха, в якій всі будуть дружити і буде мир. Це не виправдалося. Відбувається новий імперіалістичний переділ світу з усіх боків. І найсумніше, що страждають звичайні люди.
Олексій Федорченко, кінорежисер:
Ці дві події, які відбулися в один день (умовне звільнення Євгенії Васильєвої та вирок Олегу Сенцову. - Ред.), ставлять якийсь остаточний вирок країні. Це якийсь жах, у мене просто немає слів.
Ніхто не вірив, що Сенцова відпустять, мало хто вірив, що влада в даному випадку може піти назустріч. Зараз влада в такій глухій обороні, що вже не може піти назустріч в таких випадках.
Це може сприйматися як програш, як поступка. Тому, мені здається, що вони не могли переступити через себе і знизити строк або відпустити його.
Мені здається, це вже питання принципу, бо за хуліганство не дають 20 років в'язниці. Нам ніби знову кажуть: твоя дія нічого не означає, твоя думка нічого не означає, сиди і мовчи в ганчірочку. Це стосується не тільки діячів культури, а й усього суспільства.
